З 24 по 28 березня 1994 року у Вінніпегу (Канада) відбувся турнір Кубок Канади з волейболу серед жіночих команд. У змаганнях брали участь чотири команди: Канади, США, Китаю та України.
Це був унікальний турнір, зокрема для українців з декількох причин.
По-перше, Керівництво Федерації волейболу Канади запросило українську збірну завдяки ініціативі Любомира Шулякевича (я мав чудову нагоду з робити інтерв’ю у проекті Спортивний родовід – https://www.youtube.com/watch?v=XcCmpfGfQB8) відомого канадського спортовця, громадського діяча, який має український родовід.
Водночас успіхи української команди настільки вразили не лише організаторів, а й увесь світ волейболу (бронза чемпіонату Європи), що цьогорічний турнір не міг відбутись без України. До слова минулого року у Кубку Канади брали участь збірні Канади, Японії, Бразилії та росії.
Збірна України прибула до Вінніпегу 18 березня. Зіграла два показові матчі зі збірною Канади 20 та 21 березня. Турнірні змагання українці також розпочали проти канадців 25 березня, а потім зустрілись із збірними США та Канади.
По-друге, приїзд української збірної до Канади об’єднав українців цілого світу. Безпосередню фінансову, побутову, культурну допомогу здійснила українська діаспора. Любомир Шулякевич зорганізував збір коштів, опікувався українською делегацією, перекладав, супроводжував, контактував, створював комфортні умови для українців у Канаді.
Активність української громади в Канаді була шалена. Всі акції й заходи відбувались під патронатом Конгресу Українців Канади, Комітету друзів спортсменів України, численних громадських та приватних організацій (Торонто, Монреаль, Ванкувер, навіть з Африки!!!). Фінансова збірка менш ніж за два місяці дала змогу зібрати 35 тис. Ціми коштами вдалося покрити видатки й сплатити за авіа квитки збірної України та тренерський склад.
Упродовж перебування збірної України в Канаді українська громада направду створила домашні, ріднесенькі умови. Щоб навіть у Канаді українці почувались як у дома. 19 березня відбулась «Українська ніч» у Залі української католицької церкви св. Андрія. Це був бенкет з урочистостями та привітаннями щоб якомога ближче познайомитись та поспілкуватись. 25 березня відбулися виступи українських танцювальних колективів та хорів, а також банкет.
По-третє, на цьому турнірі зустрілись три українські тренери (головне фото статті). Уявляєте собі таке? З чотирьох збірних, які брали участь, три українські тренери! Це не вигадка. Це правда. Збірними Канади, США та звісно України керували українці. Канада – Михайло Бурчук, США – Тарас Ліськевич (я мав нагоду з зробити інтерв’ю у проекті Спортивний родовід – https://www.youtube.com/watch?v=K9rHShy5GLM), Україна – Володимир Бузаєв.
Це не магія, а реальність традицій українського спорту. Навіть перебуваючи у найвіддаленіших куточках світу українці ніколи не забувають свій родовід.
Впевнено кажу це, бо у часі повномасштабної війни рашистів проти України я звернувся до Тараса Ліськевича та Михайла Бурчака щоб вони висловили підтримку Україні. Не вагаючись вони надіслали мені відео звернення на підтримку українського народу.
Тарас Ліськевич – https://www.youtube.com/shorts/tguRXSmYfCI
Михайло Бурчук – https://www.youtube.com/shorts/xHR5UEdWeQM
Світове українство не забуває спортивний родовід та тримає спортивний фронт!