Це вже третя міні біографічна розвідка про Зенона Снилика. Цього разу я зосереджуся на його спогадах про Олімпійські ігри у Мельбурні (Австралія).
Загалом ці Ігри були дуже цікавими, шокуючими, вражаючими, скандальними (покращились спортивні рекорди, змагання з кінного спорту перенесено до Стокгольму, конфлікт між ватерполістами Угорщини та срср, створення Українського олімпійського комітету в екзині тощо).
Чим же ж зап’ятались Олімпійські ігри Зенону Снилику?
Частково відповідь ми можемо знайти у статтях («Спортсмен – громадянин – олімпієць», «At the Olympics – he lost his heart»), у яких Зенон в інтерв’ю розповідає про до олімпійський період та власне перебіг подій у часі Ігор.
Олімпійська збірна США до Ігор здійснила турне по Азії. Тому Снилик зберіг у па’яті поїздку по Далекому Сході, про Формозу, Гон Конг, Корею і звісно Австралію. Він згадує як на летовище в Мельбурні вийшла делегація австралійців вітати його, представника не лише американського спорту, а й «української тугости духа і тіла».
Окрім цього, Зенон згадував у своїх розповідях про зустрічі із радянськими спортсменами, зокрема українцями, про Чорнобая зі Львова, про Галину Виноградову, про «совєтського крестяніна-хахла» рекордсмена світу – Володимира Куця й інші цікавинки.
Відверто скажу, що деякі моменти мене особисто заінтригували та здивували. Наприклад, про Чорнобая зі Львова та Галину Виноградову! Хто це? Хто вони? Якщо про Галину Виноградову вдалося більше дізнатися, то про Чорнобая зі Львова нічогісінько. Можливо хтось підкаже й розкриє секрет цього персонажу.
За офіційною версією Галина Виноградова – радянська легкоатлетка (спринт, естафетний біг, стрибок у довжину). Мала чимало спортивних досягнень. Вона учасниця Олімпійських ігор 1956 року так само як і Зенон Снилик. Народилася Галина 1932 року (Зенон – 1933) у ленінграді. Тобто, її асоціюють з радянським, а зараз з рашистським спортом.
Але є одна цікавинка! У спогадах Зенона Снилика вона має український родовід! Він її згадує як українську спортсменку у складі срср. І ось тут виникають додаткові питання. Чи Зенон Снилик помилився? Чи офіційна версія біографії Галини Виноградової вигадана?
Чому ж саме про неї згадував Зенон? На це питання він сам дає відповідь – любов!!!
Так. Вони зустрілись в Австралії, він із США, вона із срср, щоб покохати й навіть одружитися. Діло було так. У часі Олімпійських ігор окрім спортивних заходів відбувались й інші (культурні, мистецькі, розважальні тощо). На організованих олімпійських танцях одного вечора Зенона з Галиною познайомив український спортсмен. Зазначивши, що Галина – українка.
«Я був готовий одружитися з нею. «Отець» Боб Річардс/Bob Richards (спортсмен США, який спеціалізувався на стрибках з жердиною) сказав , що може влаштувати церемонію в олімпійській каплиці за п’ять хвилин. Вона б автоматично стала громадянкою США. Але раптом росіяни сказали, що вона захворіла і я її більше не бачив».
Уявляєте таку карколомну ситуацію?! Радянська спортсменка в Австралії одружується з американцем. Відповідно вона не повертається до союзу. І це б вважалось би втечею. Це було б політичним конфліктом.
Зустрічі з радянськими спортсменами Снилик використовував для спілкування. Він з ними обговорював політику, економіку, культуру, звісно спорт. З росіянами комунікував російською, а з українцями українською мовою. Це дозволяло йому дізнатися більше про життя за «залізною завісою». Водночас Зенон Снилик пропагував серед них національно-патріотичні ідеї, намагаючись «відкрити їм очі».
Але нажаль всі розмови зі спортсменами з срср здебільшого були майже без результату. Українці намагалися уникати відвертості, бо за ними повсякчас слідували агенти КДБ. росіяни «зомбовані» підтримували комуністичний устрій, уряд, керівництво партії.
Однак поодиноку інформацію Зенон Снилик все ж таки отримував від українських спортсменів. Вони наголошували, що росіяни залишили поза збірною багато українців: «Обирали у команду совєтського союзу тільки тих, хто мав достатньо зв’язків, наприклад сім’я чия лояльність до партії була безсумнівною». Підтвердженням слів стало те, що перед Олімпійськими іграми Зенон прочитав багато українських газет і був ознайомлений з найсильнішими спортсменами. Він власне планував з ними зустрітись у Мельбурні. Але багатьох не було у складі команди срср.
Снилик зустрів в Австралії олімпійську команду союзу у такому складі: 300 спортсменів, 100 тренерів та 176 тренерів шпигунів: «кожного разу коли я хотів поспілкуватись з російським спортсменом, підходив один із цих хлопців, запитував стандартне питання або ж інше, а потім стояв та слухав нас. Вони всі говорили англійською».
Потайки поодинокі радянські спортсмени говорили, що співчувають угорцям та їм соромно. Всю правду вони дізналися з Голосу Америки, Канадського та Британського радіо. Вони зауважували, що зараз їм краще, а ніж при сталінському режимі. Оскільки вони можуть більш відверто розмовляти, запитувати, відповідати. Але ще є сильний страх, що їх підслуховують. Цей страх був у спортсменів і в Мельбурні, бо їх ретельно охороняли.
1. «Рудий Зенко» – характерник та совєтознавець;