Про Зенона Снилика я вже писав статтю, наприкінці якої пообіцяв продовження. Тож дотримуюсь свого слова і розповідаю про олімпійські пригоди Снилика. Їх має бути 4 (1956, 1960, 1964, 1972). Так, Зенон Снилик є направду унікальним олімпійцем. Хоча нажаль він не брав участі у всіх цих чотирьох Іграх Олімпіад. Однак мав до них приналежність. Більше того у футболі мати можливість долучитися до 3 Олімпійських ігор – це феномен! Бо три цикли Олімпійських ігор це – 12 років спорту вищих досягнень. Ще одні Ігри, 1972 року, він мав би напевно відвідати як журналіст.
Пророчі слова. Передісторія така: «В соняшне полудне на кам’янистій площі «Лева» в міттенвальдському таборі, за стайнями, в тіні масиву Карвенделя група хлопців завзято «копає бальон».
– Ще може котрийсь з них гратиме колись і на Олімпіяді – кидає хтось з прохожих – Може, ось цей малий Зенек, ось цей рудий, бачиш як він провадить м’яч.
Принагідні глядачі посміхаються. Як далеко світовий спорт світові Олімпіяди від цієї таборової площі в таборі «Діпі»! Але хто зна? Світ відкритий».
Направду вони були пророчими словами у подальшому олімпійському житті Зенона Снилика. Бо сказані наприкінці 1940-х років, а вже через декілька років вони втілились у реальність.
Отже, рушаймо олімпійським шляхом Зенона Снилика.
1956 рік – Олімпійські ігри у Мельбурні (Австралія). Напередодні Ігор Снилика запросили до олімпійської збірної США й доручили бути капітаном. Готуючись до олімпійського турніру збірна США здійснила турне по Азії, де здобула 5 перемог у 8 матчах, забивши 29 голів. Шкода, але у першій же грі у часі Олімпійських ігор збірна США грала з командою Югославії. Американці зазнали поразки 1-9 і змушені були завершити змагання.
Зенон Снилик, у статті «Спортсмен – громадянин – олімпієць» згадував як виборов своє олімпійське місце у збірній: «Коли мене призначили до перед олімпійських пробних гор в Сент Люїсі, я знав, що це моя велика шанса. І я використав її. Після першої половини гри, коли мені усе «виходило» і навіть, вдалося мені добути одні ворота — я знав, що я мою шансу використав. Я став членом олімпійської репрезентації ЗДА — мабуть, як перший українець з новоприбулих імігрантів».
Роман Дубляниця у статті «Зенон Снилик – олімпійцем» згадує перші кроки Зенона до олімпійської збірної: «Граючи футбол в місцевих «Левах», він звернув на себе увагу американських спортових чинників, які й допомогли йому дістатися в склад футбольної репрезентації ЗДА, що зробило його автоматично членом американської екіпи та запевнило участь в Олімпіяді у Мельборні. Так то Сниликові пощастило здійснити найбільшу життєву мрію кожного спортовця-аматора: добитися олімпійської почесті».
У часі Олімпійських ігор у Мельбурні й змагань збірної США по країнах Далекого Сходу контактував з багатьма славетними спортсменами. Він їх інформував про Україну, її спорт, боротьбу за волю та проти рабства й гніту.
1960 рік – Олімпійські ігри у Римі (Італія). Селекційна комісія Американської Футбольної Асоціації у 1959 році на сесії визначила змагунів до олімпійської збірної США. Серед 18 гравців основного складу було ще 8 резервних. Зенон Снилик звісно потрапив до основи збірної. Збірна США перед Олімпійськими іграми має зіграти декілька матчів: проти команди міста Берліну, а також братиме участь у Панамериканських змаганнях.
Черговий відбір до участі в Олімпійських іграх збірна США проводила на чолі зі своїм капітаном Зеноном Сниликом. Американці грали проти мексиканців, і команда леґендарного Антоніо Карбахала (Мексика) перемогла своїх суперників.
1964 рік – Олімпійські ігри в Токіо (Японія). Зенон Снилик був капітаном збірної і в наступному олімпійському відборі. На жаль, програш у кваліфікації не дозволив їм позмагатися на футбольному турнірі в Токіо.
Олімпійський рекорд Зенона Снилика довго лишався, а можливо й є сьогодні, єдиним подібним досягненням в історії американського футболу!
Окрім Снилика в олімпійській збірній США грали й інші футболісти з українським родоводом: Юрій Кулішенко, Джіммі Стахровський (Джім Страхнов), Романенко, Олег Ілай, Мирон Красій.
«Снилик зробив «добрий початок» – втоптав стежку для українських змагунів на Олімпіяду».
1972 рік – Олімпійські ігри у Мюнхені (Німеччина). В архівах ЦДАЗУ я знайшов листування Осипа Зінкевича та Зенона Снилика. Зінкевич у листі від 9 серпня 1972 року писав таке: «Вельми шановний друг Зенон Снилик…, Дорогий Зенку, Прошу дуже виправ англійську мову і зредагуй лист, який шлю в прилозі. Може маєш якусь ідею, щоби ще щось додати. Це мені зробили на скору руку, а в цьому моменті я не маю нікого тут, хто добре виправив мову і стилістику. Прошу Тебе дуже поверни це «спеціял делівері», бо сесія починається 18 серпня і ми хочемо вже в понеділок вислати. Вітаю щиро та здоровлю. ПС. Чому Ти не їдеш на Олімпіяду?».
Відповідь Зенона Снилика, у листі від 11 серпня 1972 року, була така: «Дорогий Осипе! В залученні пересилаю виправленого листа до МОК-у згідно з твоїм проханням негайно після одержання. На запит чому я не їду на Олімпіяду, хиба відповім так: як спортовець я вже свої «відолімпіядив»; як глядач – сидітиму при телевізійному апараті; а як журналіста – мене ніхто не посилає, бо «це все і так буде на телевізії». Отже їхати і не писати – не є сенс, а писати та ще й за свої гроші – «well?». Здоровлю щиро тебе і твоїх. Зенко».