Цього року (2022) минає 20 років як відійшов у вічність Зенон Снилик. Особлива постать в історії України. Він спортовець, журналіст, громадський діяч, патріот, організатор, лідер. Я додам – характерник!
Про Снилика написано чимало, бо така особистість завжди привертає до себе увагу. «Український козак американського футболу» або ось така стаття у часопису Svoboda – «Зенон Снилик – журналіст і футболіст».
У власному міні біографічному досліджені про Зенона Снилика, у річницю його вшанування й вічної пам’яті з Дня народження – 14 литопада, я розповім про деталі, які у більшості попередніх дописів залишались поза увагою.
Освіта. Перші кроки навчання були зроблені Зенком ще в Україні (Рава-Руська, Львів, Криниця), продовжив у таборах ДіПі – Міттенвальді (Німеччина), а завершив він шкільний шлях у Рочестері (США) у 1951 році.
Але це не є найцікавішим. Любов до науки переплелася із захопленням політичним вишколом й дослідженнями. У 1955 році Зенон Снилик закінчив курс політичних наук в університеті в Рочестері. Цього ж року він отримав стипендію для навчання в університеті. Вибір був між Чикаго та Гарвардом. Снилик надає перевагу Чикаго. Спитаєте чому? Відповідаю – бо у цьому місті діяло (існує і зараз) Українсько-Американське Спортове Товариство «Леви».
У 1958 році Снилик здобуває ступінь магістра. Це не дивує, бо ж він мав схильність до навчання. А ось цікавим є тема магістерської роботи, яка направду здивує «Повоєнна криза в ідеології марксизму на терені СРСР»! Уявляєте таке? Як? Чому? Навіщо? Можна багато задавати питань.
Цього ж року, 1958, Зенон склав іспит для написання докторської роботи з політичних наук. Виявляється він вирішив спеціалізуватись у совєтознавстві. Головним чином його цікавило вивчення радянської політичної системи. Темою роботи він обрав – «Ідеологія марксо-большевизму і державний устрій СРСР»!
Для мене особисто це є цікава деталь в біографії Зенона Снилика.
Окрім цього, слід зазначити те, що з 1957 року він викладає в Чикагському університеті. Є ведучим викладачем семінарських занять із совєтознавства!
Разом з тим працює у школі Українознавства в Чикаго, де викладає історію та географію України. Ось які різнобарвні наукові уподобання. Слід відмітити, що Снилик отримав стипендію на 1959-1960 роки в Колумбійський університет у відділ славістики.
Спорт. Здебільшого Зенона Снилика знають як футболіста. Але він захоплювався різними видами спорту: настільний теніс, баскетбол, теніс, волейбол, бейсбол, легка атлетика.
Найбільше нагород здобув Зенон звісно у футболі. Тож наведу його коротку футбольну біографію досягнень:
– участь у тренувальному таборі найкращих молодих футболістів Баварії;
– номінація до Всеамериканської середньо шкільної збірної 1949-1951 роки;
– обраний до футбольної збірної штату Нью-Йорк 1953-1954 роки;
– обраний до збірної університетів США 1953-1955 роки;
– здобуття звання найкращого американського футболіста серед студентів 1953 та 1954 років;
– 1953 року обраний до складу збірної США для участі у чемпіонаті світу 1954 року (не грав матч проти Мексики, бо не мав паспорту!);
– чемпіон Канади у складі команди «Україна» (Монреаль);
– бронзовий призер Панамериканських ігор 1959 року;
– брав участь у 92 міжнародних змагань за США (за спогадами Ервіна Черовського);
– забив 398 голів (і це лише з карного удару);
– мав запрошення до футбольного клубу ФФБ-Штутгарт (Німеччина);
– отримав запрошення до команди Вінер Атлетік (Відень, Австрія).
– капітан олімпійської збірної США з футболу;
– виступав у складі команди «Чорноморська Січ» до 1970 року (завершив кар’єру у 37 років!);
– грав у футбольних командах: УАСТ Рочестер (США), «Україна» (Монреаль, Канада), «Україна» (Торонто, Канада), «Леви» (Чикаго, США), «Чорноморська Січ» (США);
– 2005 року включений до Зали слави університету у Рочестері.
Зовнішність. Гайський О. описував Снилика так: «Зенон Снилик – по-англійському популярно: «Ред», по-нашому: «рудий Зенко».
Роман Дубляниця пише наступне: «Я познайомився із Зеньом Сниликом – тоді ще зовсім молодим хлопцем, восени 1947 року. Пам’ятаю прекрасно його буйну руду чуприну за пінг-понговим столом таборової домівки в Міттенвальді».
У часи ДіПі, коли українські діти змагались на майданчиках поблизу таборів, мала місце наступна розмова: «Ще може котрийсь з них гратиме колись і на Олімпіяді. Може, ось цей малий Зенек, ось цей рудий, бачиш як він провадить м’яч».
Маючи таку яскраву зовнішність він звісно запам’ятовувався на футбольному полі, у житті чи спортивному майданчику.
Олімпієць. Про олімпійські пригоди Зенона Снилика я напишу у наступному авторському досліджені.
Певно вам також буде цікаво, як українці Канади бойкотували футбольний змаг із ленінградським Зенітом