У День фізичної культури і спорту в Україні, що відзначається в другу суботу вересня, не можна не згадати і про українське сокільство – національно-патріотичне тіловиховання та руханку (гімнастику).
Перші осередки товариства «Сокіл» були засновані у Галичині (1894) та Наддніпрянщині (1907). За словами «сокільського батька» Івана Боберського (1873–1947) «Здоровий і міцний український нарід – це мета, до якої стремить українське Сокільство».
Провідною ідеєю сокільського руху було виховання патріотично налаштованої молоді засобами фізичних вправ. Як писалося в газеті «Український сокіл», що виходила у Празі за сприяння Союзу українського сокільства за кордоном (підшивка часописів за 1934–1937 рр. зберігається у фондах Центрального державного архіву зарубіжної україніки): «Сокільство є великим чинником національного виховання. Воно плекає й зберігає всі кращі прикмети нації. Сокіл без національної етики, без національної самоповаги, що запобігає ласки у сильніших чужинців, що не шанує своє національне ім’я, не є соколом, бо сокіл є сим[в]олом народнього героя».
Сокільський рух відіграв значну роль у національному відродженні українського народу, сприяв духовному і фізичному гарту української молоді, а також військовому вишколу. Так, після початку Першої світової війни тисячі «соколів» і «пластунів» вступили до лав Українських січових стрільців.
Український «Сокіл» (до припинення діяльності сокільських товариств на західноукраїнських землях у 1939 р.) щорічно організовував масові сокільські здвиги, проведення українських олімпіад, налагоджував дружні зв’язки передусім із чеськими соколами (перше товариство «Сокіл» засноване у Празі в 1862 р.), товариствами Болгарії, Хорватії та ін.
Роль українського сокільства у формуванні національної свідомості та єдиної на той час легальної можливості консолідувати розрізнені українські сили можна зрозуміти, прочитавши «Десять заповідей українського «Сокола» (ки)», що відклалися у архівних фондах.
Український сокільський рух з його ідеєю всебічного фізичного та духовного виховання і розвитку молоді, прагненням до соборності роз’єднаного українського народу, знайшов своє продовження в українських патріотично налаштованих еміграційних колах Європи, Північної і Південної Америки.
Автор: Віра Фазлєєва, провідний архівіст відділу використання інформації документів ЦДАЗУ