Листопадовий чин у документах і світлинах української діаспори

Першого листопада виповнюється сто два роки події, відомої з історії як Листопадовий чин (зрив, революція). У цей день 1918 р. українські вояки захопили владу у Львові та проголосили Західноукраїнську Народну Республіка (ЗУНР).

«Волею українського народу утворилася на українських землях бувшої австро-угорської монархії УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА. Найвищою державною владою Української Держави є Українська Національна Рада. З нинішнім днем Українська Національна Рада обняла владу в столичнім місті Львові і на цілій території Української Держави», – писалося тоді у прокламації (заклику) Української Національної Ради (вищому законодавчому органі Західноукраїнської Народної Республіки) до населення міста Львова.

Реалізацію ідеї державотворення на західноукраїнських землях здійснював уряд ЗУНР на чолі з Євгеном Петрушевичем (президент), Костем Левицьким (очільник уряду), Дмитром Вітовським (державний секретар військових справ).

Завдяки рішучим діям Дмитра Вітовського, тридцятирічного сотника Легіону Українських січових військових справ, коменданта Галицької армії, українцями тоді була отримана блискавична перемога. Це йому належать слова, які потім стали крилатими: «Якщо цієї ночі ми не візьмемо Львів, то завтра візьмуть його поляки!». Саме в ніч з 31 жовтня на 1 листопада стався той ключовий момент в історії боротьби за українську державність, що увійшов до спогадів сучасників і їх нащадків.

Проте відразу після Листопадового чину у Львові розпочалося польське повстання, яке переросло у повномасштабну польсько-українську війну 1918–1919 рр., що закінчилася захопленням поляками Галичини. Уряд Євгена Петрушевича опиняється в еміграції, продовжуючи боротьбу за незалежність ЗУНР на міжнародній арені.

До теми Першого Листопада неодноразово зверталися як безпосередні учасники тих подій, так і їх наступники, щоб «гартувати свідомість» прийдешніх поколінь для будівництва власної держави на власній землі. Зокрема, сотник Української Галицької Армії Степан Сулятицький у одній із своїх статей підкреслив тяглість державотворчих традицій та потребу єдності українців у досягненні поставленої цілі, що має бути «взірцем для нинішніх … політиків», адже «головною … зброєю, якою користувались і творці Листопадового чину, була Духова одність в дії, безкорисність, віра в Бога і народ».

Сьогодні у нас є можливість звернутися до тих далеких історичних подій завдяки ретельно збереженим документам, світлинам, публікаціям у зарубіжній пресі, що нині знаходяться у Центральному державному архіві зарубіжної україніки.

Віра Фазлєєва, провідний науковий співробітник відділу використання документів ЦДАЗУ.