Для повернення переселенців українська влада хоче зацікавити трудових мігрантів офіційною роботою в Україні, а представникам діаспори надавати дешеві кредити для ведення бізнесу.
Нинішній президент Володимир Зеленський ще в своїй інавгураційній промові окреслив прагнення мотивувати співвітчизників, що живуть і працюють за кордоном, повертатися в рідну країну.
У квітні цього року під час пандемії коронавірусу президент також наголосив на цьому питанні. В черговому своєму відеозверненні він зазначив: “Зараз в Україну повернулися дуже багато громадян з-за кордону…. Вважаю, що ми повинні зробити все і утримати цих людей на Батьківщині. Нам дуже потрібні ваші знання і ваші вміння… Тому пропоную уряду розробити окремий механізм, який створить в Україні додаткові мільйони робочих місць. Саме в цьому контексті знаковим є продовження програми “Велике будівництво”. Тисячі кілометрів доріг і інфраструктурні об’єкти дадуть той необхідний імпульс для економічного розвитку і створять нові робочі місця”.
За період карантину до України дійсно повернулися сотні тисяч українців, зокрема і заробітчани, які через коронавірус втратили роботу. Точну їх кількість визначити важко – прем’єр Денис Шмигаль оперує цифрою 2 млн, але за даними прикордонників це близько 650 тисяч.
У Міністерстві розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства представили програму підвищення зайнятості населення – обіцяють створити 500 тисяч робочих місць, щоб подолати безробіття після карантину і «залишити» в Україні заробітчан.
У Мінекономіки планують створити, зокрема, понад 150 тисяч робочих місць в сфері будівництва та інфраструктури, 150 тисяч – у сфері благоустрою, 85 тисяч – у сільському господарстві, 50 тисяч – в суб’єктах малого підприємництва, 15 тисяч – у сфері оцифровування документів і архівів, понад 12 тисяч – в структурах Державної служби з надзвичайних ситуацій. Також безробітним запропонують вакансії в соціальних службах, сфері поштових послуг або роботу в лісових господарствах. Крім того, найближчим часом на розгляд в Раді буде запропоновано законопроект про легалізацію грального бізнесу, який передбачає створення 20 тис. робочих місць.
Особливі сподівання владою покладаються на залучення працівників при будівництві доріг – в середині квітня прем’єр-міністр Денис Шмигаль зустрівся з учасниками об’єднання “Національна асоціація дорожників України” і главою “Укравтодору” та уклав домовленості максимально залучати до робіт саме українських працівників.
При цьому прем’єр-міністр в інтерв’ю РБК-Україна зазначив, що у чиновників, звичайно, є розуміння того, що необхідно забезпечити досить конкурентний рівень заробітної плати. У міністерстві міркують так: оскільки поїздка за кордон та проживання там є витратними, то орієнтовно для українських робітників “краще отримувати 600 у.о. вдома, ніж 1000 у.о. десь на заробітках”.
Однак в реальності у тих сферах, в яких Кабмін планує створити додаткові вакансії середня зарплата в Україні становить 6-8 тис. гривень (близько $ 200) на місяць, враховуючи постійний ріст цін і тарифів в Україні, цього вистачає лише на харчування.
Заробітчан, які за кордоном заробляють $1000 за досить просту роботу (наприклад пакувальника на конвеєрі чи прибиральниці в готелі) скоріше за все не зацікавить важка і низькооплачувана праця вдома і після закінчення карантину вони будуть прагнути повернутися до закордонних роботодавців.
Також українську діаспору та заробітчан уряд хоче зацікавити новою програмою дешевого кредитування – гроші на бізнес будуть видаватися з мінімальною процентною ставкою на тривалий термін і з можливою відстрочкою виплати тіла кредиту.
Парламент затвердив загальний обсяг програми в сумі 2 млрд грн. Здобувач повинен представити бізнес-план, вкласти 20% власних коштів, а решту 80% отримати від держави в якості позики під 5-9% річних. Кошти, що виділяються під програму, потраплять в спеціальний Українсько-німецький фонд, який і стане ними розпоряджатися.
За приблизними підрахунками Світового конгресу українців (СКУ) зараз кількість осіб українського походження, які проживають за межами Батьківщини, становить до 20-ти мільйонів осіб. Однак, ООН вказує офіційну цифру — близько 6 млн українських мігрантів розсіяних по всьому світу. Історично так склалося, що хвиль еміграції українців було декілька, вони мали різні причини – політичні, соціально-економічні.
Стосовно ж трудової міграції – на кінець 2019 року за офіційними даними близько 3,5 млн українців постійно працювали за кордоном. А якщо враховувати і тих, хто працював тимчасово, за контрактом – налічують до 9 млн осіб. У 2019 трудові мігранти перевели в Україну близько $ 13 млрд.
Проте одних лише економічних важелів недостатньо для того, щоб повернути в країну хоча б сотню тисяч з тих мільйонів, що виїхали. Для того щоб розцінювати варіант повернення до України емігрантам важливі різні аспекти внутрішньої ситуації в країні.
Багато українців знають на власному досвіді, якщо держава навіть надасть пільгові кредити це ще не буде гарантією успішного ведення малого бізнесу. Все одно, вірогідно, на підприємців буде чинитися певний тиск шляхом безкінечних інспекцій і перевірок, не виключено рейдерство або залучення нечесних методів конкуренції, навіть погрози і шантаж. В країні прогнила судова та правоохоронна система, тож безпеку і законність ніхто не гарантує. Українські підприємці зазначають, що краще вони сплатять трохи більші податки в тій же самій Польщі, але будуть спокійні, що їх ніхто більше не зачепить. Це при тому, що ФОПи в Україні платять 5%, а в Польщі – 9-19% в залежності від виду діяльності.
Тож це питання зміни ментальності та певної культури розвитку бізнесу. І для якісної реформи судової та правоохоронної системи, мабуть, мають змінитися покоління. Повернути довіру народу до влади – це одна з непростих задач для повернення емігрантів.
Також для повернення на Батьківщину для діаспорян важливо мати можливість отримання подвійного громадянства. СКУ розробив два законопроекти – Про закордонних українців та Про громадянство України. Зараз український МЗС розіслав запропоновані документи в усі наші посольства, щоб почути думку дипломатів, які регулярно співпрацюють з діаспорами. Подвійне громадянство має спростити багато практичних речей – бюрократичних і адміністративних питань, зокрема і для початку ведення бізнесу в Україні.
Крім того, представники української діаспорои особливо вболівають за популяризацію в країні української мови і культури. А наша влада лише декларує пріоритет сфери освіти і культури, в реальності ж фінансування цих сфер залишає бажати кращого. Так саме ця обставина обумовлює і виїзд з країни молодого покоління – адже студентство прагне здобути сучасну освіту міжнародного рівня.
Співвітчизники, які вимушені були покинути рідну землю хочуть бачити втілення стратегії розвитку країни. А ми наразі бачимо лише продовження розкрадання вітчизняного господарства паразитуючими в Україні олігархічними групами. Наприклад, вони можуть на держрівні домогтися вимкнення атомних електростанцій з дешевою електроенергією для збільшення експлуатації власних ТЕС, і вимусити народ сплачувати за світло в 4-6 разів дорожче ніж в країнах Європи.
Отже головним аргументом для повернення переселенців зможе стати лише розвиток України з сучасною європейською демократією і по справжньому вільним ринком.
За роки Незалежності уряд власне ще не запускав якихось спеціальних комплексних програм спрямованих на повернення до Вітчизни наших громадян, які з тих чи інших причин вимушені були покинути рідний край.
Як ми бачимо, сьогоднішня влада не лише заявляє про такі прагнення, а й розробляє певні механізми зміни існуючої ситуації з відтоком на кордон українських “талановитих мізків та працьовитих рук”. Запропоновані механізми, можливо, й не довершені, але реальні, і для певного відсотку українців можуть бути цікавими.
Однак, весна 2020 привнесла в ситуацію свої корективи – раптово, через світову пандемію COVID-19, всередині України різко ускладнилася ситуація з безробіттям та загальним станом економіки. На цьому тлі вже набагато важчою виглядає задача забезпечити робочими місцями українців, які вже призвичаїлися їздити на заробітки за кордон та зацікавити емігрантів повертатися до дому.
Тим більше, сьогоднішня патова ситуація в нашій економіці в значній мірі обумовлена й неадекватними діями української влади по введенню карантину (наприклад практично ніхто в світі не блокував радикально роботу громадського транспорту). Також «ложкою дьогтю» є, м’яко кажучи, недостатній прояв турботи про своїх громадян, особливо в порівнянні з іншими країнами, які надали своїм жителям реальну фінансову підтримку та суттєві пільги.
Тож наразі рівень привабливості проживання в Україні навпаки став значно нижчим. Більш вірогідним є такий варіант розвитку подій – в найближчий рік ми станемо свідками того, що статистичні показники безжалісно констатують відтік з України нової масштабної хвилі емігрантів.