Українське державотворення має глибоке коріння, що сягає часів Київської Русі й була однією з наймогутніших і найрозвиненіших держав середньовічної Європи, заклавши основи для подальшого розвитку української державності. Зазначене свідчить, що українці мають давню традицію державотворення, що базується на принципах миру, культурного розвитку та взаємодії з сусідами.
Протягом своєї історії українці неодноразово стикалися з агресією з боку різних імперій і держав, які прагнули завоювати їхні землі та знищити суспільство. Вони зуміли зберегти свою ідентичність і культуру, вистояти перед монголо-татарською навалою, а пізніше – перед агресією Московського царства, Російської імперії та СРСР. Миролюбивість українців не означає слабкості, адже вони завжди знаходили сили боротися за свою свободу та виходили переможцями з цих протистоянь.
Українська державність, поняття. Попри надзвичайну популярність у сучасному українському суспільстві, науці та публіцистиці питання державності цей термін вживається, переважно, як метафора, без означення чіткого змісту. У кращому разі державність пов’язують із категорією «держава», вживаючи ці слова як синоніми.
Натомість ще у 1949 році український державний та політичний діяч, письменник Володимир Винниченко визначав державність як комплекс тих інститутів економіки, політики, культури, які діють на території, населеній національним колективом, які зв’язують його в компактну цілість та забезпечують його розвиток у сучасному і майбутньому. Державність – це устрій усього матеріального і духовного буття цілого народу. «Нація без державності є покалічений людський колективний організм… Адже, як і у всякої індивідуальної істоти на землі найперша потреба — це зберегти своє життя, забезпечити його розвиток, передати спадщину в наступні покоління, так і для кожної нації власна держава є найкращим засобом збереження життя і розвитку…».
Зміст державності є значно ширшим порівняно з поняттям «держава». Державність є своєрідним фундаментом, корінням держави, а остання, у свою чергу, є однією із складових – своєрідним вінцем державності. Державними символами є – Державний прапор, Державний герб і Державний гімн,які є основою історичної свідомості громадян та процесів державотворення (відповідно до статті 20 Конституції України). Слід зазначити, що українські державні символи та атрибути формувалися протягом тисячоліть і належать до найбагатших та найзмістовніших систем людства.
Як Московія привласнила історію Київської Русі (у зазначеному розділі використані матеріали досліджень професора Ярослава Дашкевича, історика, археографа https://universum.lviv.ua/journal/2011/6/dashk.htm ). Створюючи [й удосконалюючи] свою українську державу, українці повинні переглянути й уточнити свою історію, базуючись на правді, достовірних фактах і історичних подіях. Перебуваючи упродовж століть під владою завойовників, українці фактично були позбавлені можливості впливу на формування національної свідомості і розвиток своєї історії, в результаті чого історія України написана переважно на догоду цим завойовникам. Особливо не виясненим є питання про претензії і домагання Московїї, а в подальшому Росії, на історичну спадщину Київської Русі.
В романі-дослідженні В. Білінського (Країна Моксель або Московія // Київ: Видавництво ім. Олени Теліги, 2008, 2009, в трьох книгах) повідомляються факти, взяті з історичних джерел (переважно російських), що свідчать про докорінне перекручення історії Російської імперії, направлене на створення історичної міфології про те, що Московія і Київська Русь мають спільні історичні корені, що Московія має «спадкові права» на Київську Русь.
Звичайне шахрайство московитів, що привласнили собі минуле Великого Київського князівства і його народу, нанесло страшний удар по українському етносу. Тепер задача полягає в тому, щоби, на основі правдивих фактів, розкрити брехливість і аморальність московської міфології.
Деякі основні питання цієї московської міфології.
- Московські, а пізніше російські царі розуміли, що без великого минулого неможливо створити велику націю, велику імперію. Для цього потрібно було прикрасити своє історичне минуле і навіть привласнити чуже. Тому московські царі, починаючи з Івана IV (Грозного) (1533–1584), поставили завдання привласнити історію Київської Русі, її славне минуле і створити офіційну міфологію Російської імперії.
- Протягом століть, особливо з початком XVI ст. в голови людей втовкмачували і втовкмачують, що Російська держава і російський народ беруть початок від великого князівства Київського; що Київська Русь – колиска трьох братніх народів – російського, українського та білоруського; що росіяни за законом «старшебратства» мають право на спадщину Київської Русі. Цією жалюгідною брехнею дотепер користується російська історіографія і державні діячі Росії, а також «п’ята колона» в Україні. Відомо що:
- В час існування держави Київської Русі про Московську державу не було ні згадки. Відомо, що Московське князівство, як улус Золотої Орди, засноване ханом Менгу-Тімуром тільки в 1277 році. До цього часу Київська Русь уже існувала більше 300 років;
- Немає ніяких фактів про зв’язок Київської Русі з фінським етносом землі «Моксель» і пізніше Московським князівством з князівствами земель Київської Русі до XVI ст. В той час, як у 988 році відбулося хрещення держави Київської Русі, фінські племена землі «Моксель» перебували в напівдикому стані.
- Московити. У IX–XII ст. великий край від Тули, Рязані й теперішньої Московської області, меря, весь, мокша, чудь, мордва, марі та інші – все це народ «моксель». Ці племена стали згодом основою народу. У 1137 р. на ці землі прийшов молодший син київського князя Мономаха – Юрій Довгорукий, який залишився без княжого стола у Київському князівстві. Юрій Довгорукий започаткував князювання Рюриковичів на землях «Моксель», очоливши Суздальське князівство. В нього від жінки місцевого племені народився син Андрій, якого назвали «Боголюбським». Народжений і вихований в лісовій глухомані в середовищі напівдиких фінських племен, князь Андрій розірвав усі зв’язки з батьківською дружиною і зі старими київськими звичаями. У 1169 р. Андрій Боголюбський захопив і зруйнував Київ: прийшов варвар, що не відчував ніякого родинного зв’язку з слов’янською святинею – Києвом.
- У 1237 р. на Суздальську землю прийшли татаро-монголи. Всі, хто схиляв голову, цілував чобіт хана і приймав його підданство, залишались живими і неушкодженими, хто не хотів покоритися – знищувались. Володимирські князі Юрій і Ярослав Всеволодовичі покорилися хану Батию. Таким чином, земля «Моксель» ввійшла в склад Золотої Орди імперії Чинґізидів і її воєнна сила влилась у військові сили імперії. Очолював військову дружину землі «Моксель» в складі війська хана Батия володимирський князь Юрій Всеволодович. Факт формування в 1238 р. воєнної дружини із фінських племен, які використовувалися Батиєм у завойовницьких походах на Європу в 1240–1242 рр., є прямим доказом встановлення влади хана в Ростово-Суздальській землі.
- Брехнею є те, що Москва заснована Юрієм Довгоруким у 1147 р. Це міф, який не має доказового підтвердження. Москва як поселення була заснована 1272 року. Цього ж року був проведений третій перепис населення Золотої Орди. При першому переписі (1237–1238 pp.) і другому (1254–1259 pp.) поселення – Москва не згадується. Московія, як князівство, виникло в 1277 р. за наказом татаро-монгольського хана Менгу-Тімура і було звичайним улусом Золотої Орди. Першим Московським князем став Даниїл (1277–1303) (молодший син Олександра т. з. Невського). Від нього бере початок династія московських князів Рюриковичів. У 1319 р. хан Узбек (про це мовиться у вищеназваному романі-дослідженні В. Білінського) призначив свого брата Кулхана удільним московським князем, а з 1328 р. – Великим Московським князем. У російській історичній літературі названий як Калита, Хан Узбек, прийнявши іслам, знищив майже всіх князів Рюриковичів. У 1319–1328 pp. пройшла зміна династії Рюриковичів на династію Чинґізидів в Московському улусі Золотої Орди. А 1598 року в Московїї перервалася династія роду Чинґізхана, яка почалася від князя Івана Калити (Кулхана). Тобто більше 270 років Москвою правили чисті Чинґізиди. Нова династія Романових (Кобилиних) у 1613 р. зобов’язалася свято зберігати давні традиції і принесла клятву на вірність старій династії Чинґізидів. Із наведених даних видно, що Московія є прямою спадкоємницею Золотої Орди держави Чинґізидів, тобто, насправді татаро-монголи були «хрещеними батьками» московської державності. Московське князівство (а з 1547 р. царство) не мало жодних зв’язків до XVI ст. з князівствами земель Київської Русі.
- Щоб привласнити історію Київської землі і увічнити цю крадіжку, великоросам [московитам] треба було придушити український народ, загнати його в рабство, позбавити власного імені, виморити голодом тощо. Українців, які проявилися як нація в XI–XII ст., а можливо, й раніше, оголосили «малоросами» й узялися втовкмачувати цю версію всьому світові. За найменший відступ від цієї версії людей страчували, знищували, засилали в ГУЛАГи. Радянський період був особливо жорстоким. За той час Україна втратила понад 25 мільйонів своїх синів і дочок, які загинули у війнах за інтереси Росії, під час колективізації, на висилках і в катівнях. Так «старший брат», «великорос» змушував жити «молодшого брата», «малороса» у жорстоких «обіймах любові».
Московія-Російська Федерація сучасна. Неоімперіалізм людиноненависницької Росії з прагненням завоювати території інших держав є однією з найбільших загроз сучасній світовій безпеці. Широкомасштабне вторгнення російської армії в Україну 24.02.2022 поставило на порядок денний питання щодо визнання РФ як держави-спонсора тероризму.
Тероризм є діяльністю, яка спрямована на дестабілізацію ситуації в країні. Досить часто такі дії здійснюються бойовиками, які організовують вибух у людному місці, наприклад, у метрополітені, чи захоплюють заручників. В історії було достатньо випадків, коли одні країни прагнули посіяти страх і розбрат всередині інших держав. Можемо пригадати теракти 11.09.2001 року, які були вчинені ісламськими фундаменталістами з організації «Аль-Каїда» на чолі з Усамою бен Ладеном.
Саме поняття «держава-спонсор тероризму» виникло з боку Держдепартаменту США задля позначення країн, які підтримують теракти на міжнародному рівні. Наразі таких країн 4: Сирія, Іран, КНДР та Куба.
У квітні 2022 Верховна рада офіційно визнала Росію державою-терористом, яка має на меті чинити геноцид українського народу і вдається до масових вбивств та злочинів в Україні. А у травні 2022 терористичною державою Росію оголосив і Сейм Литви. Згодом аналогічні рішення прийняли низка міжнародних організацій, країн-партнерів України.
Зокрема, 13.10.2022 Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію про визнання Росії терористичним режимом. Це – перша міжнародна інституція, яка відреагувала на заклик української сторони офіційно назвати дії Росії в Україні тероризмом. Водночас, продовжуються заклики з боку різних організацій до інституцій Європейського Союзу, світових установ тощо до подальшої міжнародної ізоляції варварської Росії, включно з членством московитів у міжнародних організаціях і органах, таких як Рада безпеки ООН. Наприклад, євродепутати вважають за необхідне, аби дипломатичні відносини з РФією були скорочені, контакти ЄС з офіційними представниками Московії були зведені до цілковитого мінімуму, а російські державні установи в ЄС, які поширюють пропаганду по-всьому світу, були закриті та заборонені.
У поточному, 2024 році, цивілізований світ продовжив «пробуджуватися» від тривалого заколисування пропаганди режиму Московії. Так, рішенням Міжнародного суду ООН від 31.01.2024 у справі «Україна проти Росії», де режиму Кремля, серед іншого, були пред’явлені звинувачення у порушенні норм Конвенції про фінансування тероризму. І зовсім нещодавно сенатори від обох провідних партій Конгресу США закликали визнати РФ державою-спонсоркою тероризму. «Прийшов час дати відсіч», – заявили вони на спільній пресконференції 20.06.2024, презентуючи відповідний законопроєкт.
Московія власними діями пише висновки своєму суспільству.
- Росія століттями недоброзичливо й варварськи поводиться із сусідніми народами, і все інтенсивніше десятиліттями використовує контакти та зв’язки з організаціями й країнами, що визнані терористичними режимами або з ознаками терористичних, на користь просування своїх імперських амбіцій, інтересів. Загальновідомо, що агресивна РФія займається підривом суспільних і політичних систем країн НАТО та ціннісних наративів країн цивілізованого світу, веде ворожу інформаційну пропаганду рашизму у цих соціумах.
Увесь цивілізований світ опинився перед абсолютно унікальним та однозначним феноменом: величезну країну – Росію, тепер уже, і надовго, зі статусом терористичного режиму, – із величезним населенням, яке має, як мінімум, середню освіту, старанною пропагандистською роботою перетворили на невідомо що. Згідно з оцінками експертів, в імперській Росії при здоровому глузді залишилися 10% громадян, а половину загальної кількості населення вдалося розлюднити агресивною пропагандою.
- Все частіше в інформаційному просторі з’являється згадка про нову «вісь зла», яка об’єднує тепер тиранії. Назва дійсно невипадкова. Якщо подивитись на ідеологічний склад режимів, які можна віднести до цієї вісі, то може скластися враження, що більш одіозних режимів важко вигадати. Росія-Іран-КНДР – ось три країни сьогодення, які чітко, на рівні заяв своїх лідерів, однозначно протиставляють себе та свій суспільний, політичний лад колективному цивілізованому світу [Заходу]. Православний «рускій мір», ісламський фундаменталізм та атеїстичний комунізм Північної Кореї – саме так виглядає ідейний коктейль, що формує сучасну «вісь зла». Необхідно зазначити, що офіційно Китай поки що займає стриману нейтральну позицію, маючи до того ж одну з найбільших економік світу й у китайських інтересах мати не затьмарені, добросовісні взаємини з економічними партнерами. Й тут важливо зазначити експертну думку фахівців Інституту вивчення війни, котрі переконані, що Путін хоче створити свій аналог НАТО, а також він прагне створити ілюзію, що західні країни єдині прихильники України, тоді як решта світу – стоїть за РФ.
Світове українство демонструє неймовірну стійкість і готовність боротися за свою свободу та незалежність. Громадяни, діаспора, вимушені мігранти й біженці активно долучаються до волонтерської діяльності, допомагають армії та підтримують один одного. Сильний дух єдності та патріотизму створює потужний внутрішній фронт, що робить український соціум непохитним перед зовнішніми загрозами.
Україна отримує значну підтримку від міжнародного співтовариства, включаючи економічну допомогу, військову підтримку та дипломатичну підтримку. Західні країни, а також міжнародні організації, такі як ООН, ЄС та НАТО, активно засуджують агресію Росії та надають Україні необхідні ресурси для захисту. Така підтримка зміцнює оборонні можливості України та додає впевненості в перемозі. Українці розуміють, що їхня боротьба йде не лише за територію, але й за Українську державність, цінності, демократію та право на самовизначення.
При підготовці статті також використані матеріали дослідницьких інституцій Національної академії наук України, ресурсів СУСПІЛЬНЕ та Радіо Свобода.