Початок широкомасштабної агресії проти України докорінним чином вплинув на відносини нашої держави із країнами стратегічно важливого геополітичного європейського субрегіону — Західних Балкан.

Минулий тиждень приніс дві діаметрально протилежні за своїм характером новини про актуальні післявиборчі зміни, що впливатимуть не тільки на підтримку України у війні з рашистським режимом, але в ширшому контексті можуть призвести до тривожних очікувань від подальшої реалізації переговорів щодо членства в Європейському Союзі — політичні підсумки позачергових парламентських виборів у Хорватії та парламентських й президентських виборів у Північній Македонії.

Сьогодні докладніше на перспективах реалізації оптимістичного політичного постелекторального сценарію у Республіці Хорватія.

Перед тим, як проаналізувати перебіг та перші підсумки хорватського волевиявлення 17 квітня ц.р. варто окремо вказати на особливій ролі цієї держави для підтримки України у війні проти рф.

Щодо обсягу військово-технічної допомогу ( у відсотках до ВВП), то за період 24 січня 2022 — 31 травня 2023 року Хорватія витратила 0,3 % ВВП, або 360 млн. дол.

У продовження підтримки України, 22 серпня 2023 року Хорватія оголосила про надання нового пакет військової допомоги України на 30 мільйонів євро.

Восени того ж року Хорватія окремо передала Україні усі 14 своїх гелікоптерів МІ-8.

І підтримки Хорватії триває, як у військово-технічній, так в економічній та гуманітарній сферах. Тоді ж глава хорватського уряду Андрей Пленкович зазначив, із портів Хорватії загалом вивезено кілька тисяч тонн зерна. Більшу частину спрямували до Італії, частину — на північ Африки. Він підкреслив, що надалі зерно буде проходити транзитом через Хорватію до третіх країн.

Станом на 22 червня 2023 року Хорватія прийняла майже 30 тисяч біженців з України. На 31 січня 2024 року в цій країні було офіційно зареєстровано 23180 українських громадян зі статусом тимчасового захисту в ЄС, при загальній чисельності населення у 3856 тис. мешканців.

Отже, 17 квітня 2024 року відбулися одинадцяті з моменту перших багатопартійних виборів у Хорватії і четвертими після вступу Хорватії до Європейського Союзу 2013 року парламентські вибори, що до того ж стали позачерговими.

Спочатку передбачалося, що голосування проведуть восени 2024 року. Проте через звинувачення у корупції партії прем’єр-міністра Андрея Пленковича ХДС (Хорватська демократична співдружність) з боку опозиції в країні сталася політична криза. Зокрема, міністра закордонних справ Гордана Грлича Радмана, родина якого декілька років тому приватизувала, за його участю, прибуткову фірму Agroproteinka. А через декілька років, як дізналися журналісти-розслідувачі, у міністра з’явилася нерухомість майже на 3 млн євро.

Але найгучнішим скандалом стало призначення Пленковичем на посаду генерального прокурора Івана Турудича, якого пов’язують з особами, причетними до корупції (хоча це поки що не доведено).

На акціях протесту лікарі, науковці, вчителі, навіть судді та інші вимагали підвищення зарплат, скорочення майже 7-відсоткового рівня безробіття та забезпечення свободи слова. Також протестувальники звинувачували уряд у корупції та небажанні боротися з нею. І останньою краплею стало досить спірне призначення нового генерального прокурора, на чому вказано вище

Від початку лютого вимоги мітингувальників розширилися до розпуску Сабора та якомога швидшого проведення виборів зі зміною уряду.

Зрештою, 13 березня 2024 року парламент розпустили і країна офіційно увійшла у виборчий період.

Докладніше ж зупинимося на виборчій системі Хорватії. Отже, національне законодавство визначає, що депутатів може бути мінімально 100, а максимально 160. Останніми роками парламент нараховує 151 народного обранця.

Їх обирають у 10 виборчих округах по 14 від кожного, вісім мандатів припадають представникам національних меншин, а трьох депутатів обирає хорватська діаспора за кордоном.

Обирати та бути обраним до Сабора може кожний громадянин Хорватії від 18 років. Вибори проходять кожні чотири роки, прохідний бар’єр дорівнює 5 %.

Проте цьогорічні вибори почалися з кількох скандальних історій.

Почнемо з того, що вони взагалі могли не відбутися, після того як улітку минулого року уряд змінив території виборчих округів, що торкнулося приблизно 20 % із них. Це було спричинено значним скороченням – понад 5% – кількості виборців унаслідок високого рівня смертності в країні та значного рівня еміграції.

Своєю чергою зміни округів вимагали змін у відповідному законі, які й були проголосовані у жовтні. Але при цьому відбулися порушення конституційних вимог у частині термінів схвалення, оприлюднення офіційного повідомлення та дати підписання президентом.

Тому не виключено, що хтось із тих, хто програє, може звернутися до Конституційного суду з вимогою визнати вибори недійсним і вони таки будуть визнані вже після голосування 17 квітня 2024 року.

Втім, ще більш скандальним стало рішення чинного президента Зорана Міланович (одного із лідерів Соціал-демократичної партії – СДП) брати участь у виборах та претендувати на посаду прем’єра.

Його заява про такий намір викликала шок та здивування у Хорватії. Адже Міланович створює небезпечну ситуацію: у разі його перемоги країна може опинитися без президента, оскільки він претендуватиме на прем’єра.

А одночасно ситуація виглядає дещо трагікомічно, адже тоді кандидат на посаду прем’єр-міністра Міланович пропонуватиме президенту Мілановичу склад нового уряду.

Деякі впливові політики Хорватії, у тому числі колишній президент Степан Месич та експрем’єрка Ядранка Косор, закликали президента піти у відставку, якщо він бажає поборотися за посаду прем’єра.

Міланович натомість вирішив скористатися шпариною у законодавстві: у ньому відсутня відповідь на питання, чи може чинний президент боротися за депутатський мандат за партійним списком. Причому Міланович заявив, що піде з поста президента лише після виборів та перемоги (у чому він впевнений).

Вердикт Конституційного суд зняв лише частину питань. Зокрема, він дійшов висновку, що президент Республіки Хорватія Зоран Міланович не може брати участі у політичній діяльності будь-якої політичної партії під час виконання ним своїх обов’язків.

Ще одна особливість нинішньої кампанії у тому, що лідери деяких партій почали її з порушення традицій та неписаних правил виборів. Зокрема, троє з них у квітні подали “заявки” на посаду прем’єр-міністра. Такого ніколи раніше не було, оскільки кандидатуру глави уряду пропонувала партія (блок), яка створила парламентську більшість.

Особливість цих парламентських виборів у Хорватії в тому, що основна боротьба розгорнулася між партіями обвинуваченого в корупції прем’єра Андрея Пленковича та президента Зорана Мілановича, якого критикують за проросійську позицію.

Конфлікт між двома хорватськими лідерами спалахнув після початку повномасштабної війни рф проти України. Зоран Міланович часто критикував дії ЄС та НАТО за допомогу Україні. Президента неодноразово звинувачували у проросійській позиції.

Зоран Міланович

Так, раніше президент Хорватії Зоран Міланович заявляв, що Крим ніколи не повернеться під контроль України, оскільки Росія застосує ядерну зброю, якщо почне програвати війну. У відповідь на що, речника МЗС України Олег Ніколенко назвав такі висловлювання неприйнятними та висловив сумнів, що Міланович міг би стати президентом своєї країни із такою риторикою в 1990-х роках, коли Хорватія боролась за збереження своєї державності, а виборці погодилися б заплющити очі на окупацію частини території їхньої країни.

Не менш провокативним стала його заява, що гасло “Слава Україні” є шовіністичним та має таке ж походження, як і вигук хорватських усташів – крайнього правого угруповання, яке діяло в країні під час Другої світової війни.

Під час церемонії вручення нагород міста Загреба Міланович прокоментував журналістам використання правими силами гасла усташів “За дім готові”, яке офіційно заборонене у Хорватії.

“Нема різниці між “За дім готові” та “Слава Україні”. Це – вигук найрадикальніших шовіністів Західної України, які співпрацювали з нацистами й убили тисячі євреїв, поляків… Не хочу таке чути в Хорватії”, – заявив наприкінці травня 2023 року Міланович.

У квітні цього року Міланович очолив коаліцію партій, у якій головною виступає Соціал-демократична партія (СДП).

На противагу цьому уряд Пленковича зайняв принципову проукраїнську позицію, яка знайшла розуміння в помітної частини хорватських виборців, які небезпідставно проводять аналогії у війні росії проти України із війною Хорватії за незалежність 1991—1995 рр. – оборонна війна за незалежність і цілісність хорватської держави проти агресії об’єднаних великосербських сил – сербських сепаратистів у Хорватії, союзної Югославської Народної Армії та Сербії і Чорногорії, за якими стояла Москва.

Андрей Пленкович

При цьому за минулий рік хорватський ВВП зріс на 2,5 %, а в наступні два роки йому прогнозують зростання на 2,6 % та 2,8 %. За рівнем інфляції у 11% Хорватія знаходиться десь посередині у Євросоюзі. Середня заробітна плата за період перебування при владі ХДС зросла з 749 до 1191 євро, ставши найвищою на Західних Балканах, а мінімальна – з 441 до 840 євро. Відбувається зростання зайнятості з 57,8% у 2022 році до 66% у 2023 році.

Хорватія також увійшла у Шенгенський безвізовий простір та запровадила євро.

І на завершення допису, партійні преференції хорватів на виборах 17 квітня ц.р. розподілилися серед наступних лідерів :

• правоцентристська “Хорватська демократична співдружність” (ХДС) отримала 61 мандатів.
• лівоцентристська Соціал-демократична партія (СДП) — 42 мандати.
• правопопулістський“Рух за Батьківщину” — 14 мандатів.
• консервативна партія “Міст” — 11 мандатів.
• “зелена” коаліція “Ми можемо” — 10 мандатів.

По два мандати отримали – Істрійський демократичний сабор та Незалежна платформа Sjever; і нарешті, один мандат – у Fokus/Republika.

Традиційно 11 депутатів – 8 представників нацменшин та 3 представники діаспори – входять у коаліцію, незалежно від її “кольору”.

У Хорватії партія ХДС вийшла на перше місце у восьми округах з десяти, тоді як СДП перемогла у лише у двох округах: на півночі Хорватії, біля кордону зі Словенією та Угорщиною, включно з північно-західною частиною Загребської жупанії, та на заході Хорватії – це Істрія, Рієка, Опатія.

А серед закордонних виборців ХДС стала абсолютним переможцем. В одинадцятому окрузі, до якого приписані все зарубіжні хорватські виборці, партію підтримали майже 80 % громадян.

Таким чином, за результатами виборів Хорватський демократичний союз отримає всі три депутатські мандати, закріплені за одинадцятим зарубіжним округом.

Перемогу ХДС за кордоном забезпечили виборці з Боснії і Герцеговини. Хоча парламентські вибори проходили у 41 країні, з понад 40 300 дійсних бюлетенів абсолютна більшість – 33 300 – надійшла з БіГ. За ХДС проголосували понад 85% громадян Хорватії, що мешкають у Боснії і Герцеговині.

Свій внесок зробили і хорвати Сербії, з яких майже 80 % проголосували за Хорватський демократичний союз.

“Після отримання 78 підписів депутатів, обраних до хорватського парламенту 11-го скликання, я отримав мандат на формування уряду”, – повідом пресу 10 травня глава чинного уряду Пленкович.

Він подав президентові Зорану Мілановічу список законодавців, які підтримають нову коаліцію його правоцентристської партії ХДС, що забезпечить йому третій термін на посаді після квітневих виборів.

Президент Зоран Міланович, котрий свого часу взагалі планував сам очолити уряд, як видно на фото, незадоволений таким результатом.

Отже, у підсумку “Хорватська демократична співдружність” (ХДС) домовився про формування коаліції з ультраправим “Рух за Батьківщину” (ДП), а також представниками національних меншин. При цьому “Рух за Батьківщину” матиме лише крісла міністрів економіки, агрополітики та демографії й населення. Пізніше лідер партії Іван Пенава стане віце-премʼєром.

Ця партія демонстративно не цікавиться війною в Україні і звинувачує Пленковича в тому, що він піклується про Україну більше, ніж про свою країну та народ у ці бурхливі часи.

Лідер партії, мер Вуковара Іван Пенава, неодноразово говорив, що йому шкода, що в Хорватії “тема України затьмарює і домінує над набагато важливішими темами”.

Іван Пенава

Це не означає, що “Рух за Батьківщину” намагатиметься припинити допомогу Україні або змінити політику на проросійську. Але позиція офіційного Загреба за умови формування коаліційного уряду ХДС і “Вітчизняного руху” стане менш емпатичною і більш прагматичною.

9 червня ц.р. у Хорватії пройдуть вибори до Європарламенту, а в останні місяці року мають відбутися і президентські вибори, прогнозувати результати кандидатів від провідних політичних було б сьогодні передчасно.

Підсумовуючи, варто наголосити, що підсумки позачергових парламентських виборів та початок формування третього складу уряду на чолі з прем՚єр-міністром Андреєм Пленкович є радше винятком із загрозливої тенденції, яка спостерігається від осені 2023 року в державах Центрально-Східної Європи, коли на тлі “втоми від війни в Україні” та загострення внутрішніх соціально-економічних проблем та корупційних скандалів, до влади приходять проросійські сили.

Активізація “п՚ятої колони москви” в стратегічно важливому регіоні за результатами виборів, які заплановані одночасно із голосуванням депутатів Європейського Парламенту 9 червня 2024 року вже є не просто політичними й безпековими викликами Україні та її стратегічним європейським й американським союзникам у війні з російською федерацією, а загрозою відносній регіональній стабільності в інтересах як москви, так й пекіна — вже стратегічного союзника-сюзерена неототалітарного режиму в. путіна на росії.

За цих обставин особливої ваги має набувати активніша позиція як української діаспори, яка вже історично склалася у цих країнах, так особливо публічний організований голос значної кількості українських громадян, які отримали тимчасових захист у державах ЄС (у т.ч., Хорватії) та зазнають агресивного тиску не тільки від громадян рф, які користуючись ситуацією виїздять до європейських громадян, але від місцевих політиків відверто промосковської орієнтації.

Джерела:

1. Бондарєва Х. Партія проукраїнського прем’єра виграла вибори у Хорватії, дещо втративши позиції. Режим доступу: https://www.eurointegration.com.ua/news/2024/04/18/7184068/
2. Владна консервативна партія Хорватії перемагає на виборах, але не зможе сформувати уряд. Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-world/3853789-vladna-konservativna-partia-horvatii-peremagae-na-viborah-ale-ne-zmoze-sformuvati-urad.html
3. Довгань К. Проросійське тріо в Європі? Чим загрожують вибори у Хорватії та що це означає для України. Режим доступу: https://24tv.ua/parlamentski-vibori-horvatiyi-2024-yaki-shansi-peremogu-prorosiyskogo_n2518501
4. Завадська Ю. У Хорватії на дострокових парламентських виборах перемогла партія, яка виступає за підтримку України: попередні результати. Режим доступу: https://nv.ua/ukr/world/countries/vibori-v-horvatiji-2024-peremogla-partiya-yaka-pidtrimuye-ukrajinu-novini-horvatiji-50411171.html
5. Іщенко Н. Праві популісти або “друг Путіна”: чому вибори у Хорватії не зняли небезпеку для України. Режим доступу: https://www.eurointegration.com.ua/articles/2024/04/19/7184163/
6. Кацімон О. На парламентських виборах у Хорватії лідирує партія прем’єра Пленковича. Режим доступу: https://suspilne.media/726491-na-parlamentskih-viborah-u-horvatii-lidirue-partia-premera-plenkovica/
7. Цибульник В. Хорватії загрожує проросійський розворот: чому можливе падіння проукраїнського уряду. Режим доступу: https://www.eurointegration.com.ua/articles/2024/03/20/7182031/
8. Які країни-союзники роблять найбільший внесок у перемогу України. Режим доступу: https://www.slovoidilo.ua/2023/07/17/infografika/ekonomika/yaki-krayiny-soyuznyky-roblyat-najbilshyj-vnesok-peremohu-ukrayiny
9. Croatia’s ruling conservatives win parliamentary vote, but cannot rule alone. Режим доступу: https://apnews.com/article/croatia-election-european-union-plenkovic-milanovic-b3a93b2598f60ebfdf663815dda2c0ad
10. Number of people under temporary protection at 4.3 million. Режим доступу: https://ec.europa.eu/eurostat/web/products-eurostat-news/w/ddn-20240308 -3
11. Stvarni šef DP-a postaje ministar demografije, Frka Petešić mijenja Grlića Radmana? Режим доступу: https://www.index.hr/vijesti/clanak/stvarni-sef-dpa-postaje-ministar-demografije-frka-petesic-mijenja-grlica-radmana/2563763.aspx

Василь Гулай, доктор політичних наук, професор,

завідувач кафедри міжнародної інформації

Національного університету “Львівська політехніка”/

голова правління ГО “Центр інформаційно-комунікативного менеджменту”

[email protected]