Через рік з початку російського вторгнення 24.02.2022 року народ України залишається стійким, але водночас “гуманітарна допомога є необхідною, як і раніше”, — каже найвища посадовиця ООН у країні. Деніз Браун є Координаторкою системи ООН в Україні й Гуманітарною координаторкою.Працюючи в Києві, вона скеровує зусилля біля 20 агенцій ООН, де працює близько 2 600 людей, переважно українців.
Нижче деякі тези Пані Браун з розповіді UN News (детальніше) про виклики підтримки громад у країні, де триває війна.
Координаторка системи ООН в Україні й Гуманітарна координаторка Деніз Браун з двома мешканками прифронтового Миколаєва. Фото: © UNOCHA/Saviano Abreu
“Упродовж останнього року умови роботи в Україні були досить важкими, і в деяких випадках ми змушені були призвичаїтися до вкрай складних обставин. Постійно звучать сирени повітряної тривоги, а це означає, що декілька разів на день ми маємо спускатися в укриття. Якщо порахувати різні зустрічі й наради за останні 12 місяців, що ми проводили саме в укритті, зокрема з Гуманітарною командою країни або представниками держав-членів ООН, це загалом складе понад місяць”.
“Наші дні тут також дуже часто непередбачувані. Такого поняття як “типовий день” не існує, але один день я пам’ятаю дуже чітко. Це було 10 жовтня, коли о 8:20 ранку центр Києва зазнав повітряної атаки, лише за 1,2 кілометра від мого офісу. Коли я почула цей вибух, від якого здригнувся офіс, я подумала, що саме час бігти в укриття. Нашим ключовим пріоритетом є підтримка народу України, зокрема шляхом надання гуманітарної допомоги. Ми працюємо якомога ближче до лінії фронту, що вимагає ретельного планування та координації зусиль”.
“У січні під час поїздки в район Соледара по дорозі я бачила громади повністю зрівняні із землею. Я переконана, що завдяки цілеспрямованості народу України такі міста й селища буде відновлено, навіть попри те, що для цього може знадобитися багато часу. Хоробрість і рішучість у досягненні своєї мети визначає настрої місцевої громади. У тих місцях, які я відвідую, це вражає мене найбільше”.
Війна триває, й бойові дії посилюються, тому ми можемо обґрунтовано очікувати, що це й надалі впливатиме на людей. В Україні існує гуманітарна криза, але саме слово “криза” не може повністю передати те, що ми бачимо на місцях.
“Не існує якоїсь одної головної потреби; натомість такі потреби є численними. Найбільш складною ситуація є поблизу лінії фронту, де зрівняно із землею будинки та зруйновано медичні заклади”.
“Люди продовжують страждати. І допоки триває ця війна, ми будемо надавати підтримку народу України, який змушений переживати всі жахіття військового вторгнення”.