Обуховицьке ткацтво внесено до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України.
Про це повідомляє Міністерство культури та інформаційної політики України.
«Село Обуховичі Вишгородського (колись Іванківського) району Київської області стало головним осередком узористого ткацтва на Київському Поліссі. Ткацтво було настільки розповсюдженим ремеслом, що ткацькі станки стояли в кожній хаті», – йдеться в повідомленні.
Відомо, що вироби обуховицьких майстринь прославились не лише в нашій країні, а й закордоном, а багатьом з них неодноразово присвоювався державний «знак якості».
Виробами жителів села Обуховичі милувались в Канаді, Японії, Болгарії.
«Традиція виконання ткацьких виробів за мотивами робіт обуховицьких ткаль є унікальною та досі залишається незмінною і знаходить своє відображення в техніці сучасних носіїв даної культурної спадщини», – повідомляють у міністерстві.
В цьому методі ткацтва нитка піткання, яку прокладає човник, лягає поверх чи під низом ниток основи, а певна послідовність цього чергування і створює врешті той чи інший візерунок, що укладається поперечними смугами на всю ширину тканини. Цей спосіб ткацтва називається ремізно-човниковим. Саме цією технікою з давніх часів користувалися обуховицькі ткалі для створення узористих рушників скатертин-настільників, ряден тощо.
В обуховицьких рушниках, виконаних відомою традиційною технікою ремізно-човникового ткацтва, деякі елементи візерунка виконуються способом ручного перебору (тут його називають «тканням під руку»). У цій техніці група ниток основи відтягується не за допомогою підліток, а вручну, і між ними прокидається; також рукою, а не човником, нитка, змотана у невеликий клубочок.
Зокрема, так робляться візерунки у вигляді кількох вертикальних стовпчиків, що їх в Обуховичах називають «мотилями». Візерунки пістрявотканих «радюжок» – покривал, що ними вкривають ліжка та дивани, називають «шибами», «барвінком», «хмарами».
Нагадаємо, раніше також буковинську тайстру визнали надбанням національної культурної спадщини України.