Поштовий тероризм – нова “стара” зброя держави-спонсора тероризму

від Стожари

Кінець листопада -початок грудня відзначився цілою хвилею атак проти українських дипломатичних представництв за кордоном, що змусило згадати відповідний термін – “поштовий тероризм”. Зокрема, на сьогодні зафіксовано 33 таких акцій проти вітчизняних дипломатів в 17 державах.

Спробую сформувати попередні загальні зауваження, необхідні для аналізу наявної інформації вже не про поодинокі випадки, а цілу серію терористичних актів “поштового тероризму”.

По-перше, “поштовий тероризм” був та залишається однією із “улюблених” зброй в арсеналі терористичних організацій часом діаметрально протилежної ідеологічної орієнтації та політичного спрямування в різних куточках світу та окремих держав-спонсорів тероризму як російська федерація, Іран, КНДР, набуваючи різноманітних форм — від надсилання поштовими відправленнями вибухових пристроїв до пересилання частин тіла, крові, одягу, жертв терору або тварин.

По-друге, різні форми “поштового тероризму” спрямовані на досягнення різних цілей — від фізичного знищення тих же дипломатів та пошкодження дипломатичних/консульських установ до психологічного тиску, залякування, шантажу як безпосередніх об’єктів атаки, так членів їх родин чи суспільства в цілому.

По-третє, для ефективної протидії атакам “поштових терористів” найперше важливо оперативно встановити як безпосередніх відправників вибухівки чи інших предметів терору, так дізнатися якомога більше про організаторів/замовників вказаних акцій.

Звичайно, що для всебічного аналізу серії атак на дипломатичні представництва України за кордоном потрібно дочекатися результатів офіційних розслідувань в країнах-перебування, але попередні припущення можна вже зробити.

Отже, перше та найважливіше це те, що за вказаними акціями може стояти найбільш зацікавлена сторона — режим в. путіна в рф, який діє як безпосередньо руками співробітників власних спецслужб, так через вплив на союзників із числа т.зв “держав-ізгоїв” та численні організації терористичного спрямування по цілому світу.

Вказані акції є різноспрямованими за очікуваною метою, що може свідчити про комплексний підхід російських спецслужб до організації та проведення відповідних спеціальних операцій. Так, в Іспанії окрім українського посольства, адресатами листів з вибуховою речовиною стали директор компанії “Інсталаза”, яка виготовляє протитанкові гранатомети, голова іспанського уряду Педро Санчес, міністр оборони країни Маргарита Роблес, авіабаза Торрехон-де-Ардос і посольство США в Іспанії.

Про відповідний рівень організованого терору, серед іншого, свідчить також те, що із 33 випадків погроз українським дипломатам у 17 країнах, мав місце 1 замах на теракт, два повідомлення про мінування, один випадок вандалізму, одна письмова погроза та 28 закривавлених пакунків.

Попри це, на сьогодні, відсутня інформація, що, наприклад, в згаданій Іспанії, де було найбільше атак, на офіційному рівні спостерігається зміна політики щодо України, зокрема, зменшення обсягу військово-технічної допомоги. Отже, очевидної мети організатори атак не досягнули, а вплив крайніх лівих угрупувань (яким окремі експерти приписують здійснення вказаних акцій залякування) на іспанську офіційну політику відсутній як такий та й популярність у суспільстві є перебільшеною. Незабуваймо також про чисельну та активну українську діаспору на Піренейському півострові.

Разом з тим із наближенням Різдва Христового та Нового 2023 року можна прогнозувати нову серію атак терористичного спрямування, які, може не нестимуть безпосередню загрозу здоров’ю та життю мешканців європейських міст, але матимуть виразне деструктивне інформаційно-психологічне спрямування, що підсилюватиметься через відповідне висвітлення в ЗМІ та соціальних мережах.

Василь Гулай, доктор політичних наук, професор,

завідувач кафедри міжнародної інформації

Національного університету «Львівська політехніка» /

голова правління ГО «Центр інформаційно-комунікативного менеджменту»

gulayvasyl@gmail.com

Схожі публікації

Залишити коментар