Анотація: розглянуті деякі аспекти використання російським терористичним режимом економічних важелів впливу для тиску, погроз і шантажу щодо сторін глобального рівня, які до цього часу мають бізнес-взаємини з цим режимом. /Abstract: some aspects of the use of economic leverage by the Russian terrorist regime for pressure, threats and blackmail against the parties of the global level, which until now have business relations with this regime, are considered.
Кремлівська влада сприйняла як належне набуті РФією ганебні статуси – визнання Парламентською асамблею Ради Європи (13.10.2022) “терористичним режимом”, Парламентською асамблеєю НАТО (21.11.2022) “державою-терористом”, Європарламентом (23.11.2022) “державою-спонсором тероризму” й підготовка до аналогічних рішень з боку США та ін. міжнародних суб’єктів. Певно цього очікували та й непублічно погодилися із зафіксованими фактами діяння саме як терористичної організації, що упакована в оболонку держави. Але зізнатись про це державі-терористу перед власним people-ом зась!
Після наданих міжнародною спільнотою таких статусів вже не йде мова про дискредитацію росії як держави. Бо доконаним фактом стало існування РФії із наступним наративом – намагання утвердити і легітимізувати в глобальному масштабі ймовірність злочинів без слідства та суду, людиноненависництва. Втративши сподівання хоч на які-небудь успіхи на полі бою з українськими Силами оборони, режим Московії продовжив воювати з мирним населенням України – дітьми, вагітними, стариками, немічними – вбиваючи, піддаючи тортурам, ґвалтуючи, знищуючи інфраструктуру енергетики і життєдіяльності.
З великою ймовірністю можна стверджувати, що московити продовжать у майбутньому використовувати економічні важелі впливу для тиску, погроз і шантажу (а привід і ціль руZZкій мір завжди винайде) зі сторонами і на глобальному рівні, що до цього часу мають бізнес-взаємини з цим режимом. Така вже сутність цієї московської імперії, яка формувалася століттями й до цього часу намагається діяти середньовічними методами, і для якої насамперед Київ з територіями був ласим шматком за відсутності власних наративів та унікальної сакральності.
- Терористичні погрози в сфері ядерних технологій. Діючі в Україні типи ядерних реакторів – ВВЕР (водо-водяний енергетичний реактор) – розроблялися й будувалися на українських промислових площадках за радянських часів в кооперації та за участі вітчизняних вчених і виробничників. На Чорнобильській АЕС, що виведена з роботи у 2000 році, в експлуатації були реактори типу РБМК (реактор великої потужності канальний). Примітно, що проєкти і спільна діяльність вітчизняних вчених з росіянами на Чорнобильській, Рівненській, Запорізькій, Південноукраїнській, Хмельницькій атомних електростанціях часто мали фатальні наслідки. Так, ядерна катастрофа на Чорнобильській АЕС у 1986 році була спричинена саме проведенням, за вказівкою з московського центру і тиском на експлуатаційників з боку комуністичних функціонерів, у той час науково-виробничого експерименту, який виявився непідготовленим та здійснювався з порушенням регламентів. Також глобальній спільноті відомо, що з 04.03.2022 і по даний час Запорізька АЕС захоплена російськими окупаційними військами і до загарбників одразу ж долучені представники державних російських компаній “Росатом” та “Росенергоатом”, котрі постійно тероризують та безпосередньо загрожують життю співробітників та жителів окупованого міста Енергодар. Відповідно до звіту Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ, вересень 2022), «ситуація в Україні є безпрецедентною. Уперше збройний конфлікт триває на території великої ядерної установки». Потенційна загроза від розвитку подій, спричинених рашистами, може значно перевершити масштаби попередніх катастроф на атомних електростанціях і є найскладнішою в історії ситуацією подібного роду.
- Енергетика та енергетична інфраструктура як зброя. Показовим прикладом використання російським терористичним режимом економічних важелів впливу для тиску, погроз і шантажу щодо сторін глобального рівня є проєкт “Північний потік-2” (ПП-2). А історія ПП-2 починалася як ініціатива, що виношувалась Путіним фактично з початку його другого президентського строку і який вже тоді озвучував в риториці «повернення України» (в обійми РФ) та виключити українську сторону із газотранспортного ланцюга зі збереженням надприбутків за газ Європі. Українські представники ще з 2010-х років, згодом заявляли Литва, Естонія, Латвія і Польща, що РФія газопроводом ПП-2 шантажуватиме Європу, а Брюссель (ЄС) буде співвідповідальним за дуже високі ціни на енергію, газ. Наприкінці вересня 2022 року негативні передбачення справдилися – сталися вибухи на дні моря на трубопроводах “Північний потік” та ПП-2 біля острова Борнхольм у Балтійському морі й почався витік на чотирьох ділянках газопроводів у виняткових економічних зонах Данії та Швеції. Вже 18 листопада цього року у рамках розслідування цих інцидентів в прокуратурі Швеції підтвердили наявність слідів вибухової речовини та версію щодо вчиненої диверсії, що і призвело до руйнування та розгерметизації газогонів. Вітчизняні та зарубіжні експерти переконані, що зазначена диверсія вчинена рашистським режимом для утворення ризиків та умов недоотримання європейським споживачами достатніх обсягів газу, щоб таким чином утворити енергетичний колСапс в ЄС та здійснювати тиск і шантаж на європейців.
Світовій спільноті відомо як московський режим прагне використовувати енергію проти українського цивільного населення як чинник терору. Зазнала суттєвих втрат науково-дослідна інфраструктура енергетичного напряму Національної академії наук України. Масовані ракетні обстріли об’єктів енергетичної інфраструктури, які сталися в Україні у жовтні, листопаді та грудні відбуваються вперше в історії людства. Але, вочевидь, не в останнє. путін прагне заохотити інших подібних диктаторів. Й у разі досягнення “успіху” через ракетно-дроновий терор проти інфраструктури енергетики, зазначений інструментарій однозначно поповнить арсенал засобів війни.
- Із березня 2014 року російський режим розпочав тотальне викрадення устаткування, унікальних технологічних лінйї, техніки та персоналу українських підприємств і організацій з тимчасово окупованих територій Донецької і Луганської областей. Демонтоване і викрадене обладнання вивозили залізничним транспортом та, переважно, автомобілями “гуманітарного конвою” московитів, яким прикривали перед світовою спільнотою завезення зброї та засобів ураження в тимчасово окуповані українські території. З лютого 2022 року рашисти розширили лінійку “асортименту” й викрадають, вилучають сільськогосподарську техніку та продукцію, олійні культури, міндобрива тощо. Зокрема, навесні 2022 російські окупанти в Запорізькій області вкрали сільськогосподарську техніку John Deere (США). Пізніше намародерене майно “сплило” на агрофірмі, пов’язаній з керівництвом Чечні, однак американські власники дистанційно заблокували техніку та обладнання. Важлива цифра: за попередніми оцінками фахівців станом на кінець листопада п.р. орієнтовна загальна вартість викрадених росією зернових та олійних культур в Україні перевищує 1 млрд. доларів США.
Прикінцеве. Російські економічні суб’єкти у взаємодії із зарубіжними партнерами практикують використання в своєму арсеналі тиск, шантаж, стан залежності, ін. Якщо вчасно це не ідентифікувати та нейтралізувати, то це постає загрозою для економічних субєктів цивілізованого світу як ціна за взаємодію з бізнес-структурами країни-терориста. Бо світовий порядок не змінився, він зламаний в своїй основі і перебуває в динаміці хаосу. І в такій динаміці існують міжнародні інституції, які не володіють інструментарієм впливу на божевільного кремлівського диктатора та його оточення.
Що потрібно зробити, щоб агресія щодо України з боку країни, яка у 1994 році стала гарантом територіальної цілісності і суверенітету в процесі українського ядерного роззброєння 90-х, не стала прецедентом для терористичних режимів майбутнього? Не допустити цього можна лише одним способом: не дати росії досягти успіху й міжнародна спільнота здобуде стратегічну перемогу при тих обставинах, коли росія гратиме за правилами.
Нейтралітет і роззброєння не врятують від серійного вбивці, не розчулять його серце і українське суспільство зробило висновки у військовій, економічній та ін. сферах життєдіяльності. Україна не піде на жодні компроміси з РФією, оскільки це лише відтермінує у часі небезпеку для нашої країни. Ми боронимо свій дім, а це дає нам найсильнішу мотивацію з можливих.
Євгеній Захарчук
(підготовлено за матеріалами Західного наукового центру НАНУ і МОНУ, ГО “Україна-Європа-Світ”, інформаційних джерел у вільному доступі)
11.12.2022