Сезон 1982-83 року для київського хокейного клубу «Сокіл» був надзвичайно насиченим: регулярний чемпіонат срср, міжнародні зустрічі, різні турніри й турне по Канаді.
Власне мене зацікавило саме турне до Канади, бо ця унікальна подія не була достатньо висвітлена у тодішній радянській спортивній пресі («Старт», «Спортивна газета») та й закордонні ЗМІ (канадські) не «побалували» київських хокеїстів належною увагою (можливо тому, що у цьому ж часі до Канади прибула збірна срср з хокею).
Свою думку щодо проблеми ширшого висвітлення турне київського «Сокола» висловив Омелян твардовський: «В той час, як про турне збірної появляються обширні репортажі в совєтській пресі, радіових і телевізійних програмах, про київський «Сокіл», що проводив турне по канадських містах, згадують коротко і побічно». Київська «Спортивна газета» з 4-го січня ц.р., під заголовком «Успішний початок» коротенько згадала, що «Сокіл» у трьох перших змаганнях з «експериментальною» олімпійською збірною Канади здобув три перемоги… Про успішні виступи клюбу «молодшого брата» не може ширше писати навіть згадана газета, бо вона мусить обов’язково прославляти на всі лади «старшого брата». І так в тому ж числі під наголовком «По досвід у Москву» кореспондент ТАСС Ґусев наводить слова наївного австралійського тренера Ґлена Вілліямсона, який між іншим наплів ось таких небилиць: «Радянський Союз ще раз продемонстрував свою вірність благородним ідеалам олімпізму… Мої уявлення про ваших гаківкових фахівців повністю підтвердилися… Вони справжні професори… Не сумніваємося, що в цьому останньому реченні Вілліямсон сказав правду, вони, тобто росіяни, справжні професори, якщо йдеться про промивання мозків необізнаним із підсовєтською дійсністю та наївним людям з вільного світу, до яких, виглядає, належить і згаданий австралійський керівник національної збірної юнаків».
Про інші згадки у радянській спортивній пресі поїздки киян до Канади Омелян Твардовський писав наступне: «Київська «Спортивна Газета» в 6-му числі 1983 року врешті подала куці інформації з турне по Канаді київської гаківкової дружини «Сокіл», який відбув вісім змагань з першою олімпійською збірною Канади. Коротку статтю під наголовком «Сім перемог проти однієї» написав один з найвизначніших спортових журналістів О. Коваленко, але не маючи змоги поїхати разом з тією дружиною до Канади, він зібрав інформації, щойно після повороту «Сокола» вже в Києві. Журналістів «молодшого брата» не пускають так часто в країни вільного світу, бо цей привілей мають тільки довірені пропагандисти «старшого брата». Отже подібні інформації з поїздок українських спортовців в країни поза Залізну завісу, як правило, в «Спортовій газеті» появляються із значним спізненням».
Далі пан Омелян подає уривки інтерв’ю А. Хорозова – голови федерації хокею України (тоді Урср), Анатолія Богданова – тренера «Сокола», С. Горбушина – капітана команди. Я не буду їх переповідати, а зупинюсь на цікавиках:
1. Перед матчами лунали гімни країн. Після першої гри, у якій перемогли кияни, по регламенту мав лунати гімн срср. Однак всі почули гімн Канади. До цього випадку Омелян Твардовський додав такий коментар: «Цікаво. Коваленко, очевидно, не міг нього запитати провідників «Сокола» із столиці «суверенної радянської України», члена засновника ООН, чому не виконувався гимн тієї республіки, адже це, як вже було згадано, не були ЦСКА, ані «Спартак» з Москви, а така гаківкова дружина з України та ще й із столиці Києва».
2. У Йорктоні мер міста, який має український родовід, відмовився від перекладача і спілкувався з хокеїстами українською мовою! Коментар Твардовського: «Чи не цікаво було читати симпатикам спорту в Україні про це, що мейор цього далекого від України канадського міста вільно володіє українською мовою в цей час, як в українських містах і в дружині «Сокола» – українська мова не існує?».
3. Зі слів інтерв’юерів не всі в Канаді знають де є Київ та Україна! Коментар Твардовського дає відповідь такій необізнаності канадців: «Не можемо сумніватися, що в Канаді, як і в містах інших країн світу, є люди, що, на жаль, не знають про розташування на карті міста Києва і навіть України. Провідники «Сокола» не повинні дивуватися, адже російські окупанти України вже сотні літ баламутять байдужі народи вільного світу про це, що України не було, нема й бути не може».
Хоча турне почалося наприкінці 1982 року, але ж більшість матчів було зіграно у 1983 році. Я припущу, це пов’язано з 20-річчям «Сокола», який був створений у 1963 році (тоді назва була «Динамо»).
Графік турне та результати матчів такі:
29 грудня 1982. Саскатун. Канада (олімпійська збірна) 2:5 «Сокіл» (Київ). Голи: Дьомін, Ладигін, Степанищев, Наріманов, Земченко.
30 грудня 1982. Реджайна (попередньо планувався Йорктон, а у Реджайні мали зіграти 1 січня 1983 року). Канада (олімпійська збірна) 4:6 «Сокіл» (Київ). Голи: Наріманов-3, Овчинников, Голубович, Шатін.
2 січня 1983. Йорктон (попередньо планувався Принс-Альберт). Канада (олімпійська збірна) 1:7 «Сокіл» (Київ). Голи: Шастін-2, Дьомін-2, Ладигін, Степанищев, Куликов.
3 січня 1983. ?. Канада (олімпійська збірна) 0:3 «Сокіл» (Київ). Голи: Шастін-2, Дьомін-2, Куликов. Цей день попередньо не був у календарі змагань. Чи він відбувся у мене є сумнів. Бо це версія Вікіпедії.
4 січня 1983. Принс-Альберт (попередньо планувався Сент-Джонс). Канада (олімпійська збірна) 3:8 «Сокіл» (Київ). Голи: Степанищев-2, Наріманов-2, Земченко-2, Голубович-2.
5 січня 1983. Сент-Джонс. Канада (олімпійська збірна) 4:6 «Сокіл» (Київ). Голи: Степанищев, Горбушин, Ісламов, Мажугін, Куликов, Шастін. Цей день попередньо не був у календарі змагань.
6 січня 1983. Шарлоттаун. Канада (олімпійська збірна) 5:4 «Сокіл» (Київ). Голи: Степанищев, Наріманов, Васюнін, Шастін.
8 січня 1983. Шарлоттаун (попередньо планувався Сент-Джонс). Канада (олімпійська збірна) 2:4 «Сокіл» (Київ). Голи: Степанищев, Васюнін, Менченков, Голубович.
9 січня 1983. Монктон. Канада (олімпійська збірна) 2:4 «Сокіл» (Київ). Голи: Земченко, Дьомін, Ладигін, Куликов.
Чому були зміни у календарі? Напевно є прості пояснення: погода, організаційні нюанси, технічні проблеми тощо. Однак є й інша думка. Наприклад, Омелян Твардовський у часопису «Свобода» пише таке: «Цікаво, що майже усі виступи київлян відбудуться в менших містах Канади, і тільки в кількох, де є більші українські поселення – Саскатун, Йорктон, Реджайна і Принс-Альберт». Можливо дійсно організатори турне не хотіли щоб український хокейний клуб грав перед численною українською діаспорою?!
Відомо, що у Канаді такий календар затвердили діячі Національної Хокейної Ліги А. Іглсон та А. Кукулович. Другий, дуже схоже, що має український родовід, або ж ні.
За словами старшого тренера «Сокола» Анатолія Богданова: «Канадська серія «Сокола» переконала нас, що ми здатні протистояти навіть цим хокеїстам, і що в нас уже вистачає досвіду, щоб перемагати їх». Далі він зазначив, що для канадців такий рівень гри киян був справжнім сюрпризом. Вони виявили бажання ще раз організувати подібне турне. Таку пропозицію висловив палкий прихильник хокею, бізнесмен В. Петрик (напевно він має український родовід).
На думку тренера чудово себе проявили М. Нариманов, С. Горбушин, А. Степанищев, О. Голубович, а також 17-річні вихованці київського клубу А. Найда та В. Бут.
Канадці досить схвально оцінили рівень майстерності українців. Чотири рази кращим гравцем матчу визнавався М. Нариманов, двічі – А. Степанищев, по одному разу Є. Шастін та воротар Ю. Шундров.
Богданов підсумував: «політ київського «Сокола» за океан був дуже цікавий».