«Ukrainian National Association Soccer Night» – саме така назва була проголошена в пресі, радіо та телебаченню США для характеристики міжнародних футбольних змагань між збірною українців США та Канади й командою із Шотландії «Данді».
Направду це унікальний футбольний матч і не лише для українського футболу в США, а й для власне американського футболу зокрема.
Спонсором цього матчу виступив Український Народний Союз, який мав перш за все виховні та пропагандивні завдання. УНС вже з 1967 року почав підготовку до відзначення свого 75-річчя в 1969 році. Заплановано різні ювілейні публікації, мистецькі та культурні заходи, водночас розпочато широку спортивну діяльність. Співорганізатором виступила Українська спортова централя Америки й Канади. Керівником збірної обрано Євгена Чижовича, який в організаційному питання співпрацює з редактором «Українського тижневика» Зеноном Сниликом та заступником головного предсідника УНС й спортивним редактором часопису «Свобода» Володимиром Соханом.
Організатори змагань наситили програму не тільки матчем, а й іншими сюрпризами. Наприклад, напередодні матчу заплановано семінар для тренерів з футболу вищих та середніх шкіл. Окрім теорії учасники семінару на практиці познайомляться й побачать різні секрети професійного футболу у виконанні гравців «Данді» й тактичні родзинки тренера команди.
Цікаво, що «Данді» вже двічі здійснювало турне до США: 1959 та 1962 роках. Цього разу шотландська команда має зіграти п’ять матчів. Два з них з українськими командами: 10 травня зі збірною українців США та Канади, 14 травня із футбольною командою «Тризуб» (матч завершився мінімальною перемогою шотландців 1:0)!
Ось як відзначали важливість цих матчів, тому що вони є: «подіями, які виходять, поза звичайні межі спортових імпрез української спільноти у ЗДА і заслуговують на увагу нашого ширшого громадянства, а не тільки прихильників наших спортових організацій. Йде про те, що ці міжнародні зустрічі відбуваються під час незвичайного зросту зацікавлення копаним м’ячем у ЗДА і є великою нагодою, для унагляднення цього факту, що саме українські спортові організації є тією рушійною силою, яка внесла нове життя у ділянку копаного м’яча у ЗДА і пхнула його до швидкого росту. Факт, що дружина найвищої світової кляси футболу грає в Америці із двома українськими дружинами, створює небувалу нагоду для унагляднення тієї піонерської ролі, що її українські спортові організації виконали у цій ділянці спорту в ЗДА». Направду так воно і є. Завдяки українцям футбол в США отримав не просто «друге дихання», це був перший подих народження!
Щодо результату матчу були не безпідставні побоювання. Навіть мали місце панічні кличі: «але ж ми програємо з сильною шотландською дружиною». Таке припущення звісно мало право на своє існування, бо шотландський клуб є професійним, а збірна українців США та Канади складається здебільшого з аматорів. Бо і в США і в Канаді професійний футбол лише тільки, тільки зароджувався.
Керівники збірної українців США та Канади попередньо обрали 32 кандидати до лав команди. Чомусь була подана інформація, що від участи відмовився відомий й дуже досвідчений гравець – Володимир Тарнавський (у тому часі воротар «Тризубу»). Причини відмови не повідомлялось. Однак сам гравець спростував чутки й зауважив, що дав згоду в телефонній розмові й відмови, яку отримав провід збірної він не підписував. Якась детективна історія. Чи не так?
З 32 претендентів упродовж двох тижнів відберуть тренери до складу збірної 14 основних та 5 запасних гравців. Після переговорів із гравцями та керівництвом їх клубів було обрано 29 претендентів: Орест Банах (Чикаго), Іван Бородяк (Філадельфія), Мирон Воробець (Ньюарк), Лев Вільчак (Ньюарк), Лев Довгалюк (Торонто), Іван Заробайко (Балтимор), Дмитро Зельман (Монреаль), Володимир Каздоба (Ньюарк), Юрій Капустянський (Клівленд), Роман Кіляр (Нью-Йорк), Євген Кравець (Нью-Йорк), Микола Крат (Чикаго), Мирон Куляс (Чикаго), Юрій Купчик (Балтимор), Богдан Лялька (Рочестер) – мені пощастило зробити інтерв’ю з паном Богданом у проекті Спортивний родовід, Володимир Новоставський (Монреаль), Михайло Нога (Чикаго), Микола Павлишин (Ньюарк), Олександр Попович (Бріджпорт) – мені також пощастило зробити інтерв’ю з паном Олександром у проекті Спортивний родовід, Іван Савицький (Лос-Анджелес), Ярослав Середа (Торонто), Ришард Скора (Клівленд), Володимир Скоцень (Торонто), Зенон Снилик (Ньюарк), Володимир Тарнавський (Філадельфія), Олег Фальк (Чайка) (Філадельфія), Володимир Чижович (Філадельфія), Степан Яник (Монреаль), Степан Юрчак (Елізабет).
Інтерв’ю з паном Богданом Лялькою (Рочестер):
Інтерв’ю з паном Олександром Поповичем (Бріджпорт):
Вже 18 квітня футбольний комітет УНС на засідання узгодив склад збірної: воротарі — Володимир Тарнавський, («Тризуб», Філадельфія), Орест Банах («Леви», Чикаго), оборонці – Мирон Воробець («Чорноморська Січ», Ньюарк), Володимир Каздоба («Чорноморська Січ», Ньюарк), Микола Крат («Леви» Чикаго), Микола Павлишин («Чорноморська Січ», Ньюарк), Богдан Лялька («Чорноморська Січ», Ньюарк, раніше УАСТ Рочестер), півзахисники – Зенон Снилик («Чорноморська Січ», Ньюарк), Євген Кравець (УСК, Нью-Йорк), Степан Яник («Україна», Монреаль), напад – Олесь Чайка-Фальк («Чорноморська Січ», Ньюарк), Володимир Чижович («Чорноморська Січ», Ньюарк), Лев Довгалюк («Україна», Торонто), Михайло Нога («Леви» Чикаго, раніше «Тризуб» Філадельфія), Олександр Попович (Бріджпорт університет, раніше УСК Нью-Йорк), Ричард Скора («Львів», Клівленд).
Окрім цих гравців першого складу було обрано сім футболістів резерву: Мирон Куляс («Крила», Чикаго), Іван Бородяк («Тризуб», Філадельфія), Володимир Скоцень («Україна», Торонто), Роман Кіляр (УСК Нью-Йорк), Дмитро Зельман («Україна», Монреаль), Юрій Капустянський («Львів», Клівленд), Лев Вільчак («Чорноморська Січ», Ньюарк).
Матч відбувся 10 травня на стадіоні імені Дж. Ф. Кенеді в Гаррісоні, Нью-Джерсі. Урочисте відкриття здійснили головний предсідник УНС Йосип Лисогір, голова УСЦАК д-р Михайло Снігурович й інші запрошені почесні гості. Зокрема УНС розіслав ряд запрошень до мерів міст Нью-Йорк, Ньюарк, Джерсі-Сіті, Гаррісон, Гобокен, Ірвінгтон, Картерет, Байон, Перт Амбой, а також до сенаторів Джевітса, Роберта Кенеді, Вілліямса, Кейса та конгресменів околиць Нью-Йорку та Ньюарку.
Після виступів організатори разом із «Міс Союзівкою» Ромою Романюк у супроводі дружок (Аркадія Колодій, Маруся Кондревич) привітають обидві команди, а капітани обміняються пам’ятними подарунками (капітан збірної українців Зенон Снилик подарував шотландцям синьо-жовтий прапорець із емблемою УНС). Після представлення гравців («Данді»: Дж. Аррол, Б. Вільсон, Б. Кокс, С. Маррей, Дж. Стюарт, Б. Кампбел, Дж. Скат, С. Вільсон, Дж. МакЛін, А. Брайс) Марія Лисогір виконала національні гімни (американський, український та англійський). У перерві матчу відбувся виступ українського танцювального ансамблю «Лиман» осередку СУМА з Пассейку (виконав танці «Привіт» та «Гопак») та шотландського оркестру. Після змагань Окружний комітет відділів УНС Ньюарку організував банкет. У часі банкету всім футболістам збірної були вручені почесні грамоти. Таку грамоту навіть надіслали Михайлі Нозі, який травмував ногу і не зміг грати та Володимиру Чижовичу й Володимиру Каздобі. Спеціальна комісія вибрала найкращим гравцем у збірній Богдана Ляльку, якому вручено з рук фундатора Леоніда Гребінки чашу найкращого футболіста. Також Леонід Гребінка вручив пропам’ятну табличку із вигравіруваними на ній прізвища усіх гравців збірної капітанові команди Зенону Снилику. Від УНС на банкеті були прсутні: Марія Душник, Володимир Сохан, Іван Кокольський, Степан Гавриш, Анна Дубас, Мирон Леськів.
Збірна українців на матч мала такий склад за схемою 1-4-2-4: Володимир Тарнавський, Мирон Воробець, Микола Павлишин, Богдан Лялька, Мирон Куляс, Зенон Снилик, Євген Кравець, Михайло Нога, Олесь Чайка, Лев Довгалюк, Ричард Скора. Резерв: Орест Банах, Степан Яник, Олександр Попович, Лев Вільчак.
У цьому складі відсутні троє гравців, яких попередньо було обрано: Володимир Чижович, Володимир Каздоба, Микола Крат. Пояснення їх відсутності такі: Крат відмовився (не знаю з яких причин), а Чижович та Каздоба не можуть брати участь у змаганнях, бо належать до клубу не признаної Американським Футбольним Союзом Ліги! Всі старання це питання полагодити не увінчалися успіхом.
Керівники та тренери збірної доклали максимум зусиль щоб зібрати найкращих гравців. Але професійний досвід шотландського клубу дався в знаки. Перемога «Данді» 4:1. Перший гол, точніше автогол, забив М. Павлишин на 6-й хвилині. На цьому результативність обох команд у першому таймі завершилась. Більш бурхливі гольові події відбулись у другому таймі. 2:0 – 54-а хвилина, Дж. МакЛін. 3:0 – 64-а хвилина, Б. Кемпбел. 3:1 – 81-а хвилина, Ричард Скора. 4:1 – 83-я хвилина, Б. Кемпбел.
Суддею матчу був Петер МакІнтаєр з Нью Джерсі.
Хоча деякі експерти боялися за програш українців з різницею у понад 10 голів, а вийшло досить вдало. Хтось заперечуватиме мені – що ж тут вдалого, програли ж! Відповім критикам таке. Так, програли. Але програли аматори професійним футболістам. І ще одне приведу до уваги. У цьогорічному турне «Данді» зіграли матч зі збірною шотландців після гри проти українців. Спробуйте здогадатися який результат матчу? Які є варіанти? Я підкажу – 15:1 на користь «Данді»!!! Уявляєте у футболі непристойний хокейний рахунок. Отже, матч збірної українців мав величезне значення й незважаючи на результат, позитивний досвід.
Зацікавлення матчем була феноменальна. Українська, шотландська та американська громадськість із захопленням спостерігала матч. Кількість глядачів сягнула понад 4 000. Для порівняння матч «Данді» проти збірної шотландців відвідало всього 350 глядачів!
Ось приклад коментаря О. Гайського про роль цього матчу: «Честь і слава змагунам, технічним керівникам, opгaнізаторам і спонсорам імпрези – Українському Народному Союзові, та Україкській Спортовій Централі Америки й Канади. Єдине побажання на майбутнє: Більше таких імпрез!