Про родину Гинянських написано, знято, обговорено, розказано, висвітлено чимало в США, Україні й світі. Начебто щось додати нового, маловідомого немає можливості. Звісно є речі про які ніхто не дізнається. І це природно. Однак є деталі на які чомусь мало хто звертає увагу.
Я у своїй розвідці родинних історії Гинянських розповім про спорт. Так. Не про бізнес, не про автомобілі, не буду розворушувати сімейні «таємниці». Бо це не є моєю метою. А ось тема спорту у родини Гинянських має багато цікавого й для когось я впевнений неочікуваного та приємного. Нам є чим пишатись.
Наприклад, якщо Ви завітаєте на офіційний сайт Winner – https://winner.ua/history у розділ історія, то помітите як ключові дати розвитку компанії переплітаються зі спортивним життям. І це не дивно. Бо спортові традиції у родині Гинянських мають важлива місце.
Розповім про декілька (два) цікавезних прикладів.
Отже, перший приклад, як виникла вулиця імені Гинянських? Діло було так. У суботу, 3 грудня 1988 року, на оселі «Тризубівці» відбулась зустріч для вшанування Діяни та Івана Гинянських. Організатором зустрічі був Українським Олімпійський Комітет (УОК). Запрошено понад 50 осіб друзів родини. Запитаєте, що ж зробили Діяна та Іван Гинянські? Відповім – вони жертовно, фінансово підтримали проведення Української Олімпіади 1988 року та спортовий центр «Тризуб» передавши відповідно 20 000 та 19 000 тисяч доларів!
Зустріч відкривав голова УОК Ігор Чижович. Далі програма вечора була така: презентація плакети подяки Гинянським, показ фільму про перебіг Олімпіади, банкет, забава з танцями, музичний супровід оркестри Віктора Литвиненка.
Коли Ігор Чижович урочисто нагороджував плакетою та дякував родині Гинянських він також оголосив, що в’їздова вулиця на «Тризубівку» відтепер називатиметься «вулиця Гинянських».
Приймаючи плакету й подяку, Іван Гинянський навзаєм подякував УОК за приємну несподіванку. Також він зазначив успіх проведення Української Олімпіади у Філадельфії. Разом з тим Іван Гинянський відзначив спортивні здобутки інших проектів, зокрема Фундації імені Івана Мазепи та Українського освітньо-культурного центру у Філадельфії.
Було б добре наживо побачити плакету подяку. Адже зміст напису я наведу тут: «John and Deanna Hynansky — Principal sponsors of the Ukrainian Olympiad of 1988… The Ukrainian American Olympiad Committee is very grateful to John and Deanna for their contribution and support of the Ukrainian Olympiad of 1988. — Тhe Ukrainian Olympiad Executive Committee May 1988».
Другий приклад. 1987 року на «Союзівці» відбулись 32-і першості Української Спортової Централі Америки й Канади. Зокрема, тенісні змагання проходили під патронатом Фундації імені Івана Мазепи. Грошові стипендії з Фонду розвитку та популяризації тенісу при Фундації імені Івана Мазепи роздано у таких сумах: чоловіки, фіналісти – 600 та 300 доларів; півфіналісти – 100; жінки фіналістки – 300 та 150; юнаки фіналісти – 150 та 75. У різні роки грошова винагорода збільшувалась, що приємно дивувало учасників.
Засновником Фундації імені Івана Мазепи був Іван Гинянський, а головою Зенон Матківський (родина Матківських є знана у тенісному світі). Упродовж багатьох років Іван Гинянський опікувався розвитком українського спорту в США.
