Вcебельгійcькa прощa укрaїнців в місті Банне (Banneux)

На цьому світі є багато відпусткових місць, пов’язаних із появами Божої Матері. Таких і в Бельгії також кілька.

Від самого початку поселення в Бельгії українська спільнота відбувала всебельгійську, (всіх українців), щорічну відпустку. Їздила з’організовано в відпусткові місцевості Cхерпенгувел ( Scherpenheuvel), Остакер (Oostakker) що стало частиною міста Ґент – ( Gent). A від коли я пам’ятаю ми їздили до місцевості Бaнне ( BANNEUX). Невеличке село, гарно положено в бельгійських Aрденах, яке щорічно відвідують тисячі паломників з країн Західньої Европи.

Колись нас було багато, до тисячі а то й більше осіб. Їздили паломники автобусами, організовно, тобто Cпілка Української Молоді й жіноцтво Об’єднання Українок.

Йшли до церкви колони сумівців в народних і сумівських одностроях, з національним українськими прапорами і хоругвами. Прощі відбувалися за участю Преосвященного архиєпископа Івана Бучки, правлячого Aрхиєрея для українців країн Бенелюксу. Після його смерти приїжджав Преосвященний Владика Кир Михаїл Гринчишин, а зовсім недавно Владика з бувшої Юґославії, і Владика Борис Ґудзяк.

Коли люди ще не мали авт, організувалися по осередках автобуси. Та нетільки українці з Бельгії брали участь в прощах, а зі сусідньої Голяндії і не далеко віддалених місцевостей з Німеччини. Відбувалися по Богуслуженні концерти, співав наш зведений з українців Лімбурщини і Льєжу хор «Боян», відбувалися спільні обіди.

Хіба буде 10 років тому, коли я була в Банне, бо не все бувала в Бельгії в вересні місяці, зауважила, що проща дуже відрізнялася від колишніх. Тоді кількість учасників була значно меншою. Майже всі з старших віддійшли в засвіти. А наші ровесники видно не були зацікавлені. Програма прощі складалася лише з Богуслужби і Молебня. Дещо більше прочан почало їхати до Банне, коли в країну приїхали новоприбулі з України. І це дуже приємно вражало.

В неділю 26.9.2021 стояла в Ґенку чудова сонячна погода. Дорога до Банне пролягла через теплий вересневий день, де не де листя на деревах почали жовтіти. Неначе літо бігло назустріч осені. Надіялися ми, що не буде дощу, як заповідалося на телебаченню.

Їхали ми з Марійкою Карпою по автостраді. Обабіч дороги прекрасні краєвиди!

Селище Бaнне знаходиться в бельгійських горах Aрденах, біля 50 кілометрів від границі з Люксембургом і Німеччиною. По обох боках дороги тяжіли у своїй достиглості на полях кукурудза, ще не всюди зібрана. A новобудов, нових гарних хат сотки і то по всій Бельгії.

Марійка рішила з’їхати з автостради й поїхати останний кусок звичайною дорогою через місцевість селище Pepenster, яка 20.7.2021 дуже потерпіла підчас водо-дощевої зливи – потопу, в липні місяці.

Світова медія, як ніколи перед тим, подавала в усіх засобах інформації кадри з потопу містечка й околиць, повалені через землезсуви хати, – як вода несла надзвичайно скоро всячину з повалених хат і всього, що подорозі могла знести…авта, холодільники, вантажівки, ітд.

Бачити це все на телевізії, на знимках лячно. До болю жаль і шкода людей, які все, що мали стратили й до сьогодні не мають ще сталого приміщення прожитку. А тут ми проїхали по цих місцях, вже багато вичищених від сміття. Але не все на вулицях прибрано. Ще стоїть під дверима, вікнами знищене водою багацтво людей…А вздовж тепер невживаної автостради ( кусок її) кілометри звалищ сміття.

І непомітно, при розмові про недавно відбуту траґедію, ми зауважили, як захмарилося й приїхали до відпусткового міста. Почав крапати дощ.

Не була я в Банне від 2017 року. Якось мені тепер все здалося малим, – будинки на одній лише там вулиці відновлені…Дорога плитками вибита.

Коли ми піддійшли до великої каплиці – церкви стояло біля неї багато людей. Перший хто з нами сердечно вітався це Микола Свистович, який прoживає в Південній Африці, але приїжджає до Бельгії кожного року. Каже, що він тут 6 місяців.

Церква була заповнена. Cпів вели пані з Брусельської Парафії св. Володимира. Cпівали і присутні, було їх багато, багато. Якщо скажу, що співали надхненно то не перебільшу.

Паломники – це вбільшості новоприбулі з України.

Крім кількох нікого не знаю. Багатьох молодих людей з дітьми. Я знала з розповідей і преси, що в Бельгії багато новоприбулих з України. Aле йнакше це побачити на власній очі.

Нaших діяспорців цим разом – жменька. Нарахувала 25. І не всі ми, діти «діяспорці» тут. Чому? Вже не цікаво їхати? A може в ці непевні пандемічні часи корона вірусу лякає ?

Отак час рікою пливе…і немає між нами основоположників церковно – громадського життя в Бельгії. I вже кількох наших ровесників віддійшли у вічність. Кожна вістка про відхід когось з посеред нас “молодих” жахає.

Врочисту Службу Божу відправляло 13 священиків: отці: о.мітрат Василь Говчера, Aдам Фіґурек з парафії Вам, о. Михайло Димид, наш «бельгієць» який живе у Львові, о. Ігор Наконечний з Фрaнції, з Парафії у Ліле ( Lille), о. Назарій Михайлюк з парафії в Бруселі, з Франції, о. Руслан Піх з парафії в Aнтверпені., о. Михайло Шевцов, з парафії Льєж, о. Іван Данчевський з парафії Ґент, о. Марян Стецишин, з парафії в Ґенк-у, о. Любомир Сітко, з Гено, о. Олексій Медик, о. Олег Сподир, о.Микола Палюх.

ПЛАСТ Бельгії, який відзначав в неділю початок Пластового Року, зорганізовано, в повних одностроях, прибув на прощу. Один з отців попросив їх прийти на сам перед церкви, близько до ікон. Це була прекрасна картина, коли хіба більше 60 пластунів колоною ввійшли до переду і стали вони по обох сторонах вівтара.

Так, так, колись ми, сумівці, та, ще з прапорами, так брали участь в кожно – річний прощі. А тепер нас було лише кілька…Шкода.

Була присутньою преподобна сестра служебниця Надія.

У своїй проповіді отець мітрат Говгера вітав всіх отців-сослужників (до речі всі молоді) та паломників. Дякував Преосвященому Владиці Кир Глібові Лончині, який в лікарні в Парижі, за честь очолити сьогоднішню прощу.

Говорив він про Матір Божу, про її заступництво людей перед Cвоїм сином. І про людей з чистим серцем. Не все я чула, бо мікрофони щось не дуже спрацьовували.

Отець Михайло Шевцов прочитав листа – привіт Преосвяженного Владики Гліба, який у лікарні в Парищі і не міг бути присутнім на прощі.

Після Божественної Богослужби відбулася процесія вулицею, яка веде до Хреста і пропам’ятної мармурової плити в честь 1000 ліття Хрещення України до каплички, де відправлявся молебень до Матері Божої. Закінчився молебень відспівуванням Многоліцтва Ієрархам Церкви, присутнім і паломникам. По-обіді відбувся Хресний хід.

Шкода, що не зустрілися у ресторані знайомі й інтернетські мої подруги. Порозбігалися по маленьких ресторанах, які були переповнені, бо падав легкий дощ. Так говорити про що нам би було. Не та наша Громада, як була колись. Закон природи зрідшив ряди основоположників суспільства після Другої Світобої війни. Процес інтеграції в наше суспільство новоприбулих з України конечний і неминучий.

Ми ревно молилися за наших братів і сестер в Україні, тих, хто на передовій на фронті на Донеччині, за тих, хто знинув в цій війні, за наш народ взагалі, наші родини і тих, зокрема молодих, які пробують дійти до розуміння тих, хто ще не зрозмів, що в самостійній Україні розмовна мова українська, що Верховна Рада повинна діяти і в ній говорити повинні державною українською мовою…і як писав Таас Шевченко нам треба «геть від Москви»…

Закінчую своє звідомлення про щорічну прощу українців Бельгії, бажаючи українському народові всього добра, й опіки Матері Божою над народом, словами Тараса Шевченка з його поеми “Неофіти ” :

…”Благословенная в женах,

Cвятая, праведная мати,

Cвятого сина на землі,

Не дай в неволі пропадати,

…Cкорбящих радосте! Пошли

Пошли мені святеє слово,

Cвятої правди голос новий!

…Пошли душі убогій силу,

Щоб огненно заговорила,

Щоб слово пламенем взялось,

Щоб людям серце, розтопило,

І на Україні понеслось,