Повернення додому… Підготовка до переїзду в Бельгію

від Стожари

Кажуть, в пісні – «Я додому повернусь» і здається, що все з тими переїздами так просто. Спакувався, купив квиток на літак й їдеш…

Але, не все так просто коли починаєш поважно думати, що треба робити, залагоджувати. Про те, що я одного дня мала би повернутися до Бельгії, говорилося кілька років. Так треба було брати під увагу зокрема фінансову частину, вартість австралійського доляра при виміні на евро, ціна на хату, ітд.

Всі інформації, оскільки я бельгійська громадянка, брала в амбасаді Бельгії й по інтернеті.
Так коли ми попали в період існування корона вірусу, появилися додаткові вимоги.

Переїхати мені, не було ніяких проблем. Щоби виїхати з Австралії
треба дозволу від австралійського уряду.

Виповнювати треба було анкету з кількома питаннями, де їдеш, коли, летунську компанію і номер лету, дані про нову адресу в місці поселення і найголовніше медичну довідку, що перейшла перевірку на наявність чи ненаявність корона вірусу, щеплення проти нього.

І все те проходило раз і другий.

Бельгія й летунська компанія вимагала висліди провірки-тести щодо корона вірусу і то 72 години перед летом. Тест зробили за заплатою 150 австралійських долярів.

З продажю хати й покупцями – українцями не було проблем.

ЛЕТ ДО АБУ ДАБІ

СУБОТА 5.6.2021

Прийшов мене виряджати кум Ігор Лило і нові власники моєї хати.
Сідала в авто, щоби поїхати до куми, і диво дивне. Я не пустила сльози. Якесь дивне почуття, не, що я покидаю хату, де 45 років жила, в якій відбувалися різні цікаві зустрічі з гостями з Канади, США, України, подруг з Бельгії, Німччини…Збиралися новоприбулі з Україну, відбувалися вечірки всякі, чоловіка друзі сходилися…

Поїхала я на цвинтар, постояла біля чоловіка могили. Подякувала Йому за все, що зробив для мене, за те, що просив щоби я не покидала громаду-церкву а продовжувала нашу спільну працю…І надіялася, що він не проти того, що вертаюся додому, до Бельгії.

Летунські компанії дальше строго ставляться до баґажів, до ваги їх. А в мене барахла, зокрема намист, огого!

Висилати я не хотіла через різні компанії, навіть бельгійську, раз , що коштовно й довго до 3-ьох місяців поки доставлять, і що властиво висилати – одежу, черевики, знимки. В Бельгії в шафах і валізках моєї одежі, тої, що не брала до Сіднею, багато.

Думала поїдемо з кумою купимо валізку чи течку, але вона почала відкидати те, що не конче потрібне. І обійшлося з ручною течкою й торбою, де леп топ знаходився. І валізки дві й торба, які вже були в куми, коли вона з Олею, другою кумою їх пакували.

Приїхала попрощатися Ірена Івасик, довголітня подруга, Володимир Войтович з нами поїде на летовище.

На дорозі було багато авт. Субота вечора. І на парківках повно авт.
Ми з Володею пішли до Етігад компанії здавати мій багаж. В середині летовища дуже мало людей. Я була першою. Черги, які в інших роках при інших відлетах були великі, не було.

Дуже симпатична пані перепустила мої скарби. Лишилося доплатити за 5 кіла.

Приїхала подруга Соня з дочкою Христиною. Посиділи, поговорили й в 19.30 я пішла до брами, кудою треба йти на паспортну контролю. Прощатися з близькими було зразу без сліз, вони появилися коли вже треба було мені йти. Казала друзям, що як я була часами нечемна, щоб вибачили.

Там де паспортна контроля – я була сама. Думала куплю черевики, бо мої зіпсувалися. Але 99% крамниць закриті і нічого не купиш, крім води.

Думаю, що було нас 50, а то менше, що чекали на посадку до літака.
І так в годині 21.20 піднявся літак в напрямку Абу Дабі. Лет, який мав тривати 14 годин. До мене піддійшла стювардеса і сказала, що як мені щось треба я до неї зверталася.

Коли вона довідалася, що я українка, вона сказала, що вона білоруска і почала говорити по російськи, бо білоруською давно не говорила. І дуже похвалила мою «чудову українську мову»» Отак – чудь не землячки!

Літак майже порожний і можна було лягти на три крісла. І я заснула. Це хіба в перше за всі поїздки я спала в літаку.

Коли ми приближалися до Абу Дабі, була 5 година ранку. Видніли будинки нового летовища, яке будувалося кілька років й я бачила ту будову. Дуже гарна архітектура. Відкриття мало відбутися минулого року, але через пандемію воно відложилося.

Біля виходу з літака мене чекав стювард з візком, якого я замовила при купівлі летунського квитка. З терміналу 1 до 3-ого далеченько йти. А я побоювалася, що задихаюся, як це сталося кілька тижнів тому.

Паспортна контроля пройшла добре. До почекальні на літак до Бруселю приїхали зарання. І тут всі крамниці закриті, крім невеличкого ларка з їдою й напитками.

Лет до Бруселю мав тривати 7 годин, але літак прилетів на цілу годину скоріше. І тут на мене чекали, підвезли до кружалки, де видають баґаж і зі мною почерез контролю паспортною пішла супроводителька. А в приміщенні, де звичайно родичі чекали на приїжджих нікого не було. Всі стояли на дворі при вікнах. І піддійшов мій племінник Маркіян з Елізою, Марусею, яка до мене усміхалася. В липні її буде два роки.

Погода в Бруселі гарна – 22 тепла. І їдемо ми додому. Зелень навкруги якось підвищує настрій…Авт на дорозі небагато.

А в нашій батьківські хаті моя сестра Надя обід варила. Дарка допомагала…А внучка до неї на руки просилася.

Й врешті я, після 45 років побуту в Австралії ВДОМА, в батьківській хаті, вже не у відвідини а на сталий побут приїхала.

Приїхала подруга Марійка Карпа. Поговорили, пожартували й вона повідомила, що в цю п’ятницю на Франкополі відбудеться робоча зустріч жінок, для малювання писанок.

ПОНЕДІЛОК 7.6.2021

З самого ранку почала я довідуватися коли можна записатися в книгу населення в Міській Раді. Виходить, що тепер все робиться online. В «багатьох», включно зі мною це не є прихильий метод залагодження справ.

Виповнила анкету. Дістала відповідь, що прийде до нас з поліції дижурний по нашій околиці. Перевіряють чи це справді фізична особа зголосилася, а не підставлене лише імя. І той дижурний прийшов на другий день у вівторок 8.6. Після короткої розмови сказав, що все в порядку, побажав гарного прожитку в місті, де ми родилися.

І так я вже 4 дні в Ґенку. Погода добра, легкий вітерець повіває.
Сидимо на дворі. Розпакувала лише одну валізку. З другою всіємо ще.
Були з Надею в крамниці, людей мало. А ціни, здається не дуже підвищили.

А записи в Міській Раді відбудуться на другий тиждень у вівторок.

Схожі публікації

Залишити коментар