Перша світова війна загострила усі протиріччя, що існували у Російській імперії, які зумовили повалення царизму. Це сталося у кінці лютого 1917 року в результаті Лютневої революції. У Росії паралельно почали існувати дві політичні структури, які представляли інтереси різних соціальних верств: Тимчасовий уряд, сформований в основному з ліберально-буржуазних депутатів IV Державної думи та Рада робітничих і солдатських депутатів.
В Україну звістка про повалення самодержавства прийшла на початку березня 1917 року і стала поштовхом для піднесення національно-визвольного руху українського народу.
У середовищі київської української інтелігенції виникла ідея створення українського керівного центру. За ініціативою Товариства українських поступовців (ТУП) і Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП) у Києві 3 березня 1917 року було скликано представників політичних, громадських, культурних та професійних організацій. Цього ж дня, на засіданні делегатів, було оголошено про створення громадського комітету.
У новоутвореному комітеті не було єдиної думки щодо майбутнього статусу України. Самостійники на чолі з Миколою Міхновським виступали за негайне проголошення незалежності. Автономісти (Володимир Винниченко, Дмитро Дорошенко і їх прихильники з ТУПу) бачили Україну автономною республікою у федеративному союзі з Росією.
Таким чином, сформувалися два центри національних сил з різними поглядами на державно-політичну організацію. Прагнучи уникнути розколу в національному русі, керівники обох організацій погодилися на створення об’єднаної організації. Самостійники пішли на об’єднання з федералістами, бо сподівалися, що розвиток революції приведе останніх до визнання необхідності незалежності України. Але ці сподівання збулися не скоро…
16 березня 1917-го у Києві відбувся «День свята революції». Це була велелюдна маніфестація, в якій окремою колоною під жовто-блакитними прапорами йшли представники українських організацій. Цього ж дня на Думській площі демонтували пам’ятник колишньому прем’єр-міністру Росії Петру Столипіну.
Газета «Киевлянин» писала про зміну політичного ладу в Росії.
Одним із перших про події у Петрограді дізнався керівник клубу «Родина» Синицький. Він поділився новиною зі своїми знайомими. «Синицький не лише переказував свіжі новини, – згадував один із засновників Центральної Ради Василь Королів-Старий, – а вже проектував, радився, комбінував». Ідея Синицького полягала у створенні центру для керівництва українським рухом.
Увечері 14 березня в будинку Євгена Чикаленка зібралося 27 активістів Товариства українських поступовців (ТУП). Загалом ситуація була непевна, тому помірковані ТУПівці не поспішали з радикальними рішеннями, схиляючись до тактики вичікування. Врешті вирішили збиратися щодня в клубі «Родина». На одній з таких зустрічей зібралося понад 100 представників від українських організацій, студентства, військовиків, духовенства. Тоді й з’явилася ідея заснування Центральної Ради. Вона була сформована на паритетних засадах між українськими організаціями. «З ТУП спільної мови не знайшли, – згадував Дмитро Антонович, – але зробили механічну згоду: рішено зложити поки що тимчасову Центральну Раду з ядра в числі до 25 людей з тим, щоб вона далі доповнювалась кооптацією головним чином делегатами з поза Києва. Українська Центральна Рада (УЦР) повинна була скликати Національний конгрес, який мав остаточно вибрати Центральну Раду, як постійний український парламент».
Головою УЦР обрали Михайла Грушевського, який на той час перебував у Москві у засланні. Заступниками голови стали Федір Крижанівський, Дмитро Дорошенко та Дмитро Антонович. 17 березня УЦР телеграмою повідомила Тимчасовий Уряд, що почав діяти у Петрограді про своє утворення.
Наприкінці березня 1917-го у Києві пройшла велелюдна демонстрація, в якій узяло участь понад 100 тис. учасників. Люди вітали Центральну Раду та виголосили вимоги надати Україні автономію. «Одностайно і однодушно стати всім на велике діло, – закликав Михайло Грушевський, – і не спочити, і рук не спустити, доки не збудуємо тої автономії вільної України».
Перший уряд України
У квітні, на Всеукраїнському національному конгресі було обрано заступниками голови УЦР Сергія Єфремова та Володимира Винниченка.
Серед партій провідну роль у Центральній Раді відігравали Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП), Українська партія есерів (УПСР) та Українська партія соціалістів-федералістів (УПСФ).
Ключові події
17 березня 1917 року – початок Української революції та створення Української Центральної Ради;
19-21 квітня 1917 року – Всеукраїнський національний конгрес;
1 травня 1917року – формування Першого українського полку імені Богдана Хмельницького та початку творення українських збройних сил;
23 червня 1917 року – Перший Універсал Української Центральної Ради та проголошення автономії України;
28 червня 1917 року – створення Генерального Секретаріату Української Центральної Ради, першого українського уряду;
16-20 жовтня 1917 року – Всеукраїнський з’їзд вільного козацтва в Чигирині;
20 листопада 1917 року – проголошення Української Народної Республіки;
5 грудня 1917 року – заснування Української академії мистецтв;
9 грудня 1917 року – скликання першого Курултаю кримськотатарського народу;
15 грудня 1917 року – створення Генерального Суду УНР (правонаступник – Верховний Суд);
17 грудня 1917 року – початок російської агресії проти УНР;
22 грудня 1917 року – створення Головної скарбниці УНР (тепер – Державна казначейська служба України) та Українського державного банку (тепер – Національний банк України);
22 січня 1918 року – проголошення незалежності Української Народної Республіки;
29 січня 1918 року – бій під Крутами;
9 лютого 1918 року – підписання Берестейського мирного договіру між УНР і державами Четверного союзу;
25 лютого 1918 року – затвердження Тризуба державним гербом Української Народної Республіки;
26 березня 1918 року – створення Українського телеграфного агентства (попередник сучасного державного інформагентства України «Укрінформ»);
1 березня 1918 року – запровадження гривні – грошової одиниці УНР;
20 березня 1918 року – створення Окремого корпусу кордонної охорони, попередника Прикордонних військ України;
22 квітня 1918 року – звільнення Криму від більшовиків;
29 квітня 1918 року – ухвалення Конституції УНР – основного закону УНР;