Чи можливий бунт у Донецьку і Луганську проти «ЛДНР»? Чи боїться угруповання підконтрольного їм населення? І навіщо Зеленський переконує Захід в тому, що повстання на Донбасі можливо?
Про це в ефірі Радіо Донбасс.Реаліі говорили аналітик Національного інституту стратегічних досліджень, донеччанин Валерій Кравченко, журналіст телепроекту Донбасс.Реаліі, луганчанин Андрій Діхтяренко і професор політології НаУКМА, науковий директор фонду «Демініціативи» Олексій Гарань.
Так президент Володимир Зеленський в інтерв’ю австрійському урядовому виданню Wiener Zeitung заявив, що допускає можливість бунту людей проти угруповань «ЛДНР» через гуманітарної катастрофи.
«У шахтарів на окупованому Донбасі все погано: вони не отримують нормальної заробітної плати і повинні платити високі ціни за воду та електроенергію. Якщо терпіння людей там в якийсь момент вичерпається, то можуть також виникнути заворушення »- заявив пан Зеленський. У той же час він зазначив, що це не в інтересах України, тому що українці там можуть загинути.
Валерій Кравченко далекий від думки, що в Донецьку буде бунт, на його думку, ніяких реальних передумов до подібного сюжету немає: “Хоча щось, напевно, і зріє в суспільстві, тому що не може в абсолютній ізоляції жити територія, але зокрема ізоляції по відношенню до України. Люди їдуть до Києва за пенсією через Ростовську область, витрачають багато грошей: понад 2 тисячі гривень на цю дорогу. у них є проблема з тим, щоб їх пустили потім в Україну, тому що офіційно вони їдуть через територію Росії – КПВВ закриті. є досить багато проблем, але, на жаль, реакції немає. Навпаки російська пропаганда використовує цю ситуацію, яка зараз там є, зокрема Covid, щоб остаточно ідеологічно закріпити населення, відокремити його від України”.
Аналітик Націнституту стратегічних досліджень Кравченко зазначає неправомірність затвердження Володимира Зеленського, про те, що «люди, які живуть в окупованій частині Донбасу бачать, як живуть українці по той бік фронту – краще». На переконання донеччанина, ті наші співвітчизники ынформацыйно практично відрізані від зовнішнього світу.
“Вони краще привезуть туди Лепса, влаштують свято на «День звільнення Донбасу», щоб люди погуляли. Як подачку, можуть дати їм скасування комендантської години, яка триває там. Цей русскій мір, російські ідеали і російські цінності, кокошники, патріотичне виховання, постоли, хата, то, що відбувається в школах, – тільки такий мир та ужен. Те, що відбувається з Україною, – це якраз ще один привід, щоб остаточно поділити українців: ті, які залишилися заручниками на окупованих територіях, ті, яким пощастило виїхати, і ті, хто живе на підконтрольній території України”, – говорить пан Кравченко.
Там роздають російські паспорти, вже більше 130 тисяч людей отримало їх. Але це – безнадія: бо куди, якщо не в Росію? Ці люди сподываються, що РФ їх взьме до себе і приєднаэ за сценарієм Криму. Однак, очевидно, що Росія цього не збирається робити. Відразу у 2014-2015 роках у Росії не вийшло пробити коридор до Криму через територію Запоріжжя, не вийшло зробити “республіки” на у Херсонській та Одеській областях, отже зараз зруйнований Донбас їй взагалі не цікавий, як стаття затрат у держбюджеті, це лише фактор дистабілізації в регіоні, яким РФ продовжує політичні спекуляції. Отже, зависнути в повітрі – це та диспозиція, на якій продовжують жити люди, у так званих «ДНР» і «ЛНР».
При цьому варто згадати і факти точкових повстаннь на Сході країни, які дійсно дивували, заяви дружин шахтарів, які залишалися під землею.
Учасник бесіди Андрій Діхтяренко резонно зазначає, що ті, хто якимось чином причетний до розподілу тих грошей, які Кремль посилає на непідконтрольний Донбас (це військові, члени їх сімей, різні чиновники, учасники каральних органів) ці люди сформували не дуже великий, але остаточно забезпечений клас вигодонабувачів. Вони не хочуть ні приєднання до Росії, ні до України, тому що інакше просто втратять свої посади, ці квазіобразованія просто перестануть існувати.
“Але проблема в тому, що існує величезна маса людей, які стали жити значно гірше. Шахтарі навіть у 2017 році отримували набагато більше грошей, ніж зараз. Плюс зараз їм постійно затримують зарплату на всіх підприємствах, які об’єднані структурами «Внешторгсервіс», за якими стоїть Курченко і його Кремлівські куратори. Тобто, по суті, люди вже почали усвідомлювати, що їх грабують, що всі гроші йдуть в Росію, що є, шар, який абсолютно не горить бажанням їм допомагати, а в основному стурбований виживанням, власними шкурними інтересами”, – каже пан Діхтяренко.
На його думку, вся ця система в принципі тримається на двох речах”
- перше – репресивний апарат, який просто залякує всіх шахтарів (вони дуже багато зробили, щоб ці шахтарські протести не переросли в щось більш серйозне і щоб покарати так чи інакше призвідників)
- другий момент – що Путін в минулому році дійсно почав роздавати російські паспорти і тим самим з’явився такий план «Б» у людей: в разі чого вони можуть виїхати з Донбасу і не повернутися – стати російськими громадянами.
“Якщо вся ця система, побудована з таких серйозних протиріч: якщо одна частина суспільства починає тихо ненавидіти іншу і шукати відповіді на запитання «а де ж наші гроші?» і все це тримається тільки на прямому насильстві, напевно, потрібно розуміти, що бунти можливі. І швидше за все, вони будуть тривати далі, інша справа, що навряд чи це призведе до якихось політичних результатів”, – вважає луганчанин Діхтяренко, який нині є журналістом телепроекту Донбасс.Реаліі.
Таким чином, за його переконанням – бунти можливі, вони напевно будуть, тому що людям там просто погано жити і вони стають незадоволеними владою, але Діхтяренко має великі сумніви, що це призведе до якихось революційних змін.
Професор політології НаУКМА, науковий директор фонду «Демініціативи» Олексій Гарань згоден з тим, що такі бунти можливі, але на його думку Україна не можт будувати політику, виходячи з того, що такі бунти відбудуться і вони радикально змінять ситуацію.
“Вирішення питання про окупацію Донбасу не вирішується військовими акціями, точно не вирішується якимись одномоментними дипломатичними зусиллями. Це буде комплексне рішення”, – каже експерт.
Аналітик Національного інституту стратегічних досліджень Валерій Кравченко додав: “Нам не потрібно стежити за якимись екстраординарними кроками від Пасічника, Пушилін або ще когось. У Білорусі ситуація зріла, можливо така ситуація колись дозріє і на тих територіях. Але бунт не буде проукраїнським і не буде антиросійським. Буде бунт, щоб прибрати ці місцеві клани, мафію від годівниці і щось зробити натомість. Це ситуація в Абхазії була в січні 2020 року. Росія захотіла прибрати Рауля Хаджімба – його прибрали. Такий же сюжет і буде. Якщо захоче Росія прибрати Пасічника або Пушиліна, а когосьпоставити в замін – це той протест, який насправді може статися. На жаль, Україна не має потенціалу цей протест контролювати в свою користь і направити його силу, навіть якщо він відбудеться”.
Як повідомлялося, на Донбасі Росія використовує найманців із понад 30 країн.