Про це повідомляється на сайті МІОК.
“Дослідження «Молодіжний громадський активізм українських мігрантів у країнах ЄС», яке провів колектив Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою у 2019 році, є черговим кроком у реалізації масштабного проєкту МІОКу щодо вивчення міграційних процесів з України і складається з наукового та культурно-просвітницького компонентів. У цьому соціальному дослідженні команда науковців застосувала якісну методологію, а саме – глибинні інтерв’ю з українськими молодіжними громадськими активістами в семи країнах ЄС (Німеччина, Франція, Італія, Іспанія, Португалія, Польща, Чехія)”, – йдеться у повідомленні.
Повний текст результатів дослідження доступний за посиланням.
Ірина Ключковська, директорка МІОКу, яка була модераторкою онлайн-презентації, зазначила, що це дослідження вписується в мозаїку попередньої роботи Інституту, а також підкреслила роль, яку відіграють наукові напрацювання в діяльності установи: «Нам завжди було важливо, щоб усі наші висновки і рекомендації мали наукове обґрунтування, лише тоді ми могли їх адресувати до органів виконавчої та законодавчої влади. Для нас це принципово важлива річ».
Іван Демидов, проректор з наукової роботи НУ «Львівська політехніка», привітав учасників, наголосивши на важливості досліджень міграційних процесів: «Щороку ми готуємо тисячі фахівців широкого спектру спеціальностей і в сучасних умовах нам надзвичайно важливо, щоб українська молодь могла залишатися та працювати в Україні, сприяла модернізації та розвитку її економіки. Водночас нам не менш важливо розуміти міграційні процеси та ті можливості, які забезпечує наявність суспільно активних українців у країнах Європи».
На відкритті онлайн-події виступив Павло Садоха (Португалія), Регіональний Віцепрезидент Північної, Південної і Західної Європи Світового Конґресу Українців, очільник робочої групи з питань зовнішньої трудової міграції СКУ, який звернув увагу на необхідність взаємодії між мігрантами та Україною.
Сергій Касянчук (Канада), Директор Представництва Світового Конґресу Українців в Україні, наголосив на тому, що український активізм у Європі надзвичайно турбує СКУ: «Нам важливо, щоб ті українці, які виїхали, там працюють, вчаться, не губили зв’язок з Україною; щоб вони розвивали свою самоідентифікацію, щоб це стало основою їхнього активізму».
Віра Коник (Естонія), Регіональна Віцепрезидентка Східної Європи Світового Конґресу Українців порушила тему збереження національної ідентичності, яку розглянуто й у цьому дослідженні Інституту, та підкреслила, що МІОК – це єдина установа, яка системно займається питаннями діаспори.
Богдан Райчинець (Чехія), Голова Європейського Конґресу Українців виступив із доповіддю про свій досвід як на чолі ЄКУ, так і з описом актуальної ситуації у сфері українського активізму в Чехії. Пан Райчинець окреслив принципи різносторонньої роботи Європейського Конґресу Українців для об’єднання традиційних діаспор у Європі та працю з новоприбулими мігрантами й новими організаціями, а досвід підтримки новітніх мігрантів у Чехії став ілюстрацією сучасного українського активізму в країнах ЄС.
Команда МІОКу у складі заступниці директора Оксани П’ятковської, наукового співробітника Юрія Марусика, провідної соціологині Вікторії Гойсан презентувала результати дослідження активістів у країнах ЄС. Результати дослідження стосувались таких тем:
• хто, чому і як займається громадською діяльністю;
• над чим саме працюють українські об’єднання активістів за кордоном;
• які виклики постають перед активістами, їхніми неформальними групами та організаціями;
• з ким співпрацюють і хочуть співпрацювати українські громадські активісти;
• яким активісти бачать своє майбутнє та чи готові вони повертатися в Україну.
Юрій Марусик розповів про методологію, якою послуговувалися в дослідженні, після чого зосередив увагу на тому, чим займаються активісти, хто саме це робить і як організовуються українські суспільно активні мігранти. У своєму виступі доповідач наголосив, що українському громадському активізму притаманна низка переваг: гнучкість, відповідність запитам громад чи окремих індивідів, які потребують допомоги, врахування актуальної ситуації в Україні. «Тобто ми говоримо про максимально наближений як до самих активістів, так і до бенефіціаріїв (тих, хто потребує допомоги) живий і динамічний активізм», – резюмував Ю. Марусик.
Оксана П’ятковська окреслила, з якими організаціями відбувається співпраця українських громадських активістів за кордоном у чому полягають особливості такої співпраці та кого б активісти хотіли бачити як свого потенційного партнера. «Вагомим внеском для розвитку співпраці та партнерських стосунків може стати безпосередня комунікація, інтеграційні зустрічі, зокрема у форматі форумів громадських активістів з України та з-за кордону, з обов’язковим залученням українських державних структур», –зауважила О. П’ятковська.
Вікторія Гойсан представила бачення майбутнього і осмислення ролі міграції з боку опитаних. «Українські громадські активісти оптимістично оцінюють розвиток українських громад і громадських організацій українців за кордоном. Попри те, що деякі активісти вирішили залишитися за кордоном, а деякі повернутися в Україну, майже всі радять мігрувати за кордон задля здобуття нового досвіду (як професійного, так і з організації соціального порядку), але обов’язково повертатися в Україну», – підсумувала В. Гойсан.
Учасники заходу жваво дискутували, ділилися власними рефлексіями щодо громадського активізму українських мігрантів, а також запитували доповідачів про методологію, вибір об’єкта дослідження, особливості портрету українського громадського активіста та взаємодію громадських організацій з іншими структурами.
Евген Чолій (Канада), Президент Світового Конґресу Українців (2008—2018), президент громадської організації «Україна-2050» закликав і надалі цікавитися питанням українського активізму, обговорювати тему й на підставі цього планувати подальшу роботу.
Павло Садоха зосередився на тому, хто саме є авторитетами для української молоді, а також на ризиках асиміляції української молоді, відчуження її від усього українського, наголосивши на відповідальності батьків за збереження національної ідентичності. У цьому контексті, на думку Павла Садохи, особливу небезпеку становить російський впливу на українську молодь за кордоном.
Галина Маслюк (Греція), голова Товариства української діаспори у Греції «Українсько-грецька Думка» говорила про роль батьків в ініціюванні та підтримці навчання своїх дітей в українських школах вихідного дня як елемента збереження мови та національної ідентичності, а отже, й підвалин майбутнього лідерства в українських активістських середовищах.
Насамкінець Ірина Ключковська наголосила, що Інститут продовжує дослідження українців, що проживають за кордоном.
Фото: miok.lviv.ua