Переважно, у регіоні південної півкулі (таких країнах як Австралія, Нова Зеландія, Сінгапур, Південна Африка Малайзія, Гонконг, Туніс, Йорданія, Ліван, ОАЕ, Індія та інишх) українська діаспора має певну специфіку та не є масовою. Можна виокремити низку особливостей міграційної ситуації в регіоні.
Про це у програмі «Українці в світі. Українці південної півкулі» на телеканалі Перший Західний, розповіли Оксана П’ятковська заступниця директора Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою (МІОК) та Наталя Пошивайло-Таулер регіональна віцепрезидентка Світового Конґресу Українців (СКУ) Східної, Південної та Південно-Східної Азії, Океанії та Африки.
Специфіка цього регіону є досить незвичною у порівнянні до традиційної діаспори, оскільки там немає історично сформованої діаспори. У цих країнах громади є досить молодими, їм лише 4-5 років. Крім того, у багатьох країнах домінує мусульманська релігія або інші, які мають свої обмеження для українства.
«Більшість країн – це країни нової міграції. Це, переважно, трудова міграція або міграція у зв’язку із сімейними обставинами. Тобто жінки виходили заміж за представників цих країн. Тут є специфіка змішаних шлюбів. Тут немає масової міграції. В цих країнах є точкові, випадкові міграційні процеси», – розповіла заступниця директора МІОК Оксана П’ятковська.
За словами П’ятковської, у країнах південної півкулі немає української церкви, окрім Австралії, яка є важливим місцем для об’єднання представників громад. Вона додала, що для Пасторально-міграційного відділу УГКЦ є пріоритетом номер один допомогти українцям, які мігрували у вищезазначені країни, почати будувати українську церкву. Зустрічі із закордонними українцями з цього приводу вже проводяться.
«За відсутності церкви, за відсутності налагодженої історично сформованої діаспори, роль посольств має бути дуже вагомою. Політика України щодо цих громад, політика країни щодо українців в цих країнах мала би зараз активно вибудовуватися і Україна мала би усвідомлювати, що потрібно не загубити тих українців, що там є», – вважає Оксана П’ятковська.
Також Наталя Пошивайло-Таулер розповіла про культурне життя закордонних українців у країнах південної півкулі.
За її словами, українська громада часто обмежена у проведенні деяких заходів через певні правила, що існують у цих країнах. Водночас дуже заохочується культурна дипломатія, що сприяє розвитку і об’єднанню громад.
Наприклад українська громада в ОАЕ дуже активна та потужна, відзначила вона. Українці проводять такі акції, як «На каву з Шевченком», Всесвітній День вишиванки, флешмоби, фестивалі, в тому числі онлайн заходи, проходять покази фільмів, які орієнтуються не лише на українську громаду в країні, але й назовні. Українці в ОАЕ святкують багато українських свят – Різдво, Великдень, День Святого Миколая, День незалежності, День вишиванки, День матері і Свято героїв, розповіла віцепрезидентка СКУ.
Громада в Лівані також активно почала розвиватися останнім часом, вони отримують активну підтримку від посольства України. Минулого року в місті Біблос відкрилася Українська алея, також проводиться іспит з української мови для усіх охочих. Громада святкує Великдень, вони часто виступають на телебаченні з презентацією української культури через пісні та танці. За словами пані Наталі, українська громада досить відома в Лівані.
«Люди гуртуються в громади для того, щоб зберігати свою українську ідентичність, щоб не загубитися на просторах південної півкулі. Збереження відбувається через шкільництво, через традиційні свята. В переважній більшості країн існують або курси української мови, або школи, або онлайн заняття для дорослих і дітей. Йде активна співпраця з Україною у цьому напрямку, – зазначила Пошивайло-Таулер.
Нагадаємо, в травні цього року вийшла друком книга Олени Косенко-Каб’юк «Злотий, долар, євро. Історія незаплаканої заробітчанки».