Львів’янка Наталя Цибульська-Лейнчбері разом з чоловіком англійцем вже декілька років живе та працює в Туреччині. Тут вони розвивають власну туристичну агенцію та займаються організацією міжнародних гольф-турнірів.
Про своє життя та власну справу вона розповіла в інтерв’ю Інформаційному порталу української діаспори в Туреччині “UkrAyna“.
Розкажіть, будь ласка, чому поміж всіх країн ви обрали саме Туреччину?
Компанію мій чоловік започаткував у 2007 році, ще задовго до нашого знайомства. Вирішив розвивати бізнес саме в Туреччині, адже сюди його запросили місцеві партнери. Спочатку тренував турецьку національну збірну з гольфу, потім почав влаштовувати турніри в курортних містах Туреччини. Хто ж краще навчить грати у гольф турків як не англієць? Коли ми побрались, стало зрозуміло, що переїхати в Україну він не зможе, тому я покинула свою, досить престижну, роботу у Львові та поїхала разом з ним до Анталії. Невдовзі відчула, що не можу сидіти на місці та постійно засмагати на пляжі й почала допомагати своєму чоловіку в роботі.
А чим саме ви почали займатись?
Спочатку я відкрила Вікіпедію й уважно читала всі статті, які стосуються гри у гольф. Потім зрозуміла, що я можу допомогти розширити нашу клієнтську базу, адже володію іноземними мовами і почала працювати у цьому напрямку. Таким чином, до нас прийшли перші клієнти з України та СНД.
Розкажіть, будь ласка, детальніше про гольф-турніри, які ви влаштовуєте.
Гольф – це відносно новий спорт для Туреччини та України. Зазвичай цим спортом займають лише дуже заможні люди, адже навчання, обладнання, ключки та все потрібне для гри у гольф коштує не дешево.
В число таких людей часто входять політики, топ бізнесмени здебільшого зі Стамбула й Анкари. В Україні більшість гольф-клубів знаходиться у Києві та Харкові, а нещодавно відкрили ще один у Львові. У Британії гольф собі може дозволити навіть простий продавець в магазині, але на жаль, в Туреччині та Україні – це спорт лише для багатих.
Ми влаштовуємо турніри для професіоналів і для початківців. В процес організації входить пошук відповідного готелю, партнерів, спонсорів, розсилання повідомлень нашим потенційним учасникам тощо. Часом доводиться і понервуватись. Гравці з різних куточків світу їдуть на турнір до Туреччини, де зазвичай змагаються за головний приз: гольф професіонали – грошову нагороду, яка може сягати декількох тисяч євро; гольф любителі – чудові подарунки такі, як авіа перельоти від престижних авіакомпаній, відпочинок в топ готелях, мобільні телефони останньої моделі тощо.
Подейкують, що гольф це спорт для релаксації, врівноваження думок, заспокоєння нервової системи чи не так?
Можливо, я ще чула, що цей спорт підходить краще літнім людям тому що там не треба багато рухатись. З цим можна теж посперечатись. Особисто я не люблю грати в гольф, завжди трохи дратуюсь коли намагаюсь зосередитись на м’ячику з ключкою в руках. До того ж, ця гра вимагає відповідної тактики та фізичної підготовки, адже під час удару по м’ячу працює специфічна група м’язів. Я регулярно займаюсь спортом, проте після першої гри у гольф відчувала біль. Один з наших клієнтів розповів, що обрав гольф з надією розслабитись та відволіктись від достатньо нервової роботи, а в результаті почав ще більше нервувати через турніри в яких почав брати участь, оскільки гольф став для нього справжньою пристрастю. Це теж своєрідний азарт та переживання. Хочу зазначити, що міжнародні турніри завжди проходять спокійніше, ніж ті, в яких беруть участь громадяни однієї країни. Напевно, мікс культур та підходів до гри приглушує відчуття конкуренції.
Безперечно, цей вид спорту є особливим, адже тут люди не тільки можуть зіграти в гру, а й поспілкуватись, знайти нових друзів та потенційних бізнес-партнерів. Після турніру гравці часто зустрічаються за вечерею, у пабі чи на дискотеці, а це дуже об’єднує. Ми з чоловіком теж приєднуємось до них і мені дуже подобається проводити час в компанії ерудованих людей з різних культур.
Чи може звичайна людина з Туреччини чи України почати грати в гольф, якщо приїде на ваш турнір до Анталії?
На жаль, ні. Кожен гравець має пройти відповідне навчання з вчителем і перед тим, як вийти на професійне поле, він повинен мати досвід, заліки та рекомендації. Розумієте, гольф це і дисципліна, і правила поведінки, й етика. Якщо людина не вміє грати, то вона буде створювати незручності всім гравцям на полі. Створюватиме черги до лунки, стоятиме у небезпечних місцях (тут є загроза постраждати від удару м’ячем), а також може пошкодити газон, який теж є особливим на гольф полях і за яким доглядає спеціальний персонал. Гольф це не атракціон розваг, де можна купити квиток, покататись і забути. Це стиль життя, який вимагає відповідної підготовки та витрат.
Коли в Туреччині настає сезон гольф-турнірів?
Зазвичай ми проводимо наші заходи з осені та до кінця весни, адже в літню пору в Анталії стоїть неймовірна спека і перебування на відкритому сонці стає нестерпним. Проте, я бачила таких ентузіастів, які прокидались влітку й о п’ятій, й о шостій ранку щоб зіграти в гольф.
А як ви шукаєте охочих взяти участь у турнірі?
У нас є досить велика клієнтська база, нашу компанію вже дуже добре знають гольфісти з Британії, Німеччини, Бельгії, України тощо. Наприклад, минулого року в одному з наших заходів взяло участь 250 людей з 30 країн. Люди радять нас один одному, адже гравці самі часто будують власні спільноти та спілкуються між собою після турнірів.
Чи не плануєте ви проводити гольф-турніри в Україні?
В Україні кількість любителів гольфу відносно невелика – близько 300 осіб.
Цього року Турецькі авіалінії мали проводити турнір в Україні, а наша компанія мала бути одним із спонсорів. На жаль, захід був скасований у зв’язку з пандемією коронавірусу. Проте, я впевнена, що ми проведемо ще не один спортивний захід в Україні.
Що найбільше вам подобається у вашій роботі?
Я люблю зустрічати цікавих та різних людей, не всі вони займають високі посади, але всі дуже освічені. На наших заходах завжди панує приємна атмосфера та присутня вихована публіка. А найбільше мене тішить те, що учасники часто заводять тісні дружні зв’язки між собою: відвідують один одного у своїх країнах, повертаються на турніри до Туреччини, стають однією великою родиною.
Фото з сайту ukr-ayna.com