Прочитав збірку Василя Лила «Під щасливим небом України» (твори для дітей): 50 віршів і 3 оповідання.
Що можна сказати? Справді, дітей під щасливим небом України маємо виховувати. Особливо – тепер: з огляду на те, що діється і в Україні, і в світі. Виховувати. А головне – чи ми, старше покоління творчих людей, науковців, належним чином завжди думаємо про дуже вагомий процес – виховання нового покоління?
По-перше, дякую вам, пане Василю, за відповідальний заголовок. По-друге, треба буде якомога ширше ознайомлювати наших дітей з творами цієї книжки. А взагалі – нам, письменникам, журналістам, науковцям, варто частіше звертатись до дітей – адже вони – майбутнє України. Молодець Василь Лило: тематика його віршів глибока, широка. А головне – творчо життєва.
Ось кілька назв (з вагомим філософським виконанням): «Бузьки весну принесли», «Весняна надія», «Святий хліб», «Спритний котик», «Хитрий лис», «Денис захворів», «Хворий Тарасик», «Свято мами», «Не байдужі діти»,»Не лінився хлопчик», «Смачна піца», «Щирі друзі»…
І на закінчення – вірш «Данилко-мастак», яким і відкривається «чарівний світ дитинства» Василя Лиля.
Данилко-мастак
А Данилко є мастак –
Витанцьовує гопак.
І гопак цей не простий,
А дорослий – бойовий.
Вишкіл він не пропускає,
І ще друзів залучає.
Щоб і друзі теж навчались,
В танці з шаблею справлятись.
Бо в цім танці кожен рух
Укріпляє тіло й дух.
Й виростає з ним юнак,
Як справжнісінький козак.
То ж і ти, юначе, знай.
Танець цей, як він, вивчай.
Отже, шановні читачі-українці! Ми повинні навчати дітей ще змалку – і танцювати з шаблею, і укріплювати тіло й дух. Тоді – тільки тоді, над Україною буде завжди щасливе небо.
