15 квітня минає 10 років відтоді, як Верховна Рада України прийняла закон, який визначає Автономну Республіку Крим і місто Севастополь як “території, що знаходяться під тимчасовою окупацією”. За цей час росія встигла перетворити його на територію страху, переслідування та свою військову базу. Та, попри всі старання, ворогу не вдалося ані зламати кримчан, ані домогтися визнання своєї анексії з боку міжнародного співтовариства. Крим чекає на Україну, і численні успіхи ЗСУ та активний рух опору, який лише набирає обертів на півострові, є тому підтвердженням.
Коли росіяни, знехтувавши міжнародним правом, захопили Крим, ніхто й не сумнівався, що обіцянки кремля про “райське життя” і “мільйон туристів” для жителів півострова будуть пустопорожніми, але те, як насправді ведуть себе окупанти по відношенню до кримчан, вкотре доводить, що світ має справу зі злочинцем.
Це, зокрема, можуть підтвердити кримські татари, які вже мали трагічний досвід виселення зі своєї землі, і в 2014 році знову почали зазнавати гоніння. Після захоплення півострову багато корінних мешканців згадали про часи сталінізму: масові переслідування, викрадення силовиками, ув’язнення та таємничі вбивства – стало нормою для Криму.
Порушення міжнародного права росіянами відбувається й через незаконну мобілізацію місцевого населення та масову мілітаризацію дітей.
Так, за даними представниці президента України в АРК Таміли Ташевої, станом на кінець 2023 року окупаційна влада призвала до російської армії в межах часткової мобілізації 44 500 кримчан, з них 525 вже є загиблими і ймовірно були громадянами України. Проте точну кількість визначити важко, оскільки росія приховує втрати.
Також росія залучила понад 30 тисяч дітей Криму у створений міністерством оборони росії рух “Юнармія”, відкриває кадетські класи у школах, проводить показові виступи військових навіть для дошкільнят.
Попри це, у Криму залишилися люди, які не злякалися. Частина з них відкрито заявляла про свою проукраїнську позицію, інша – перейшла у прихований рух опору.
Зокрема, близько 6 тисяч кримчан є членами руху громадського спротиву “Жовта стрічка”, який діє на тимчасово окупованих територіях України і постійно нагадує окупантам, що вони тут тимчасово.
Також гучно заявив про себе створений українцями та кримськими татарами військовий партизанський рух “Атеш”, учасники якого проводять розвідку, збір даних про особовий склад частин, техніку та озброєння ворога. Відслідковує кількість російської техніки і моніторингова група “Кримський вітер”.
А нещодавно з’явилися повідомлення про появу в Криму ще одного руху опору окупантам – Спротив Nації.
Також завдяки роботі Служби безпеки України, Головного управління розвідки МО та різного роду військ відбулася фактично зміна сил у Чорному морі. Україна, яка після 2014 року, а потім і після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році втратила велику частину флоту, спромоглася “поставити на вуха” головну міць і гордість росії у Криму – чорноморський флот і місто Севастополь.
Загалом українські військові змогли знищити третину від загальної чисельності у 80 кораблів, пошкодженими на ремонті залишається 15 одиниць.
Можемо говорити, що стратегічне значення Криму для росії в результаті дій Сил оборони України зазнає певних змін. І як би росіяни не намагалися зробити з півострова неприступну фортецю, Сили оборони України, і самі мешканці Криму доводять, що такі наміри нездійсненні.
Говорячи про окупацію Криму, не слід забувати, що вона позначилася і на міжнародній безпеці: поки Крим буде в руках росії, жодна країна Чорноморського регіону не може почуватися спокійно, оскільки Москва вже неодноразово довела, що міжнародні угоди або правила — не для неї. Повернення Криму Україні, підтримка цього процесу міжнародним співтовариствам та понесення відповідальності за анексію росією — буде однозначним сигналом усім тоталітарним країнам, що у XXI столітті в світі мають діяти міжнародне право і норми, а не забаганки тиранів.