Мільйони українських жінок, які евакуювалася за кордон на початку повномасштабного вторгнення терористичної Росії, з різних причин поки залишаються у вимушеному прихистку в умовах зарубіжжя. Не всі наважуються говорити про це відверто, проте робити заміри мотивації й спонук українок однозначно необхідно й важливо.
Враховуючи зазначене, Український Жіночий Конгрес та Освітня фундація «МрійДій» нещодавно провели велике дослідження настроїв українок, які вимушено опинилися за кордоном після початку широкомасштабного вторгнення.
Заради чого жінки готові повертатися в Україну. 68% українських жінок, які вимушено виїхали за кордон через повномасштабну війну в Україні, планують повертатися додому. Про це свідчать результати соціологічного дослідження, яке було проведене за ініціативи Українського Жіночого Конгресу спільно з Благодійним фондом Освітня фундація «МрійДій» та за підтримки проєкту U-LEAD. Це перше глобальне дослідження про настрої українок за кордоном після початку повномасштабного вторгнення.
Водночас, 28% жінок планують залишитись за кордоном, а 4% — ще не визначилися з планами щодо повернення. Проте тільки 5% опитаних збираються повернутися найближчим часом, ще 9% хочуть повернутись навесні. Більшість жінок, які стали вимушеними воєнними мігрантками, це жінки репродуктивного віку — від 18 до 45 років — з дітьми. Найчастіше про плани повернутися в Україну говорять жінки саме наймолодшої вікової категорії — 18−29 років. А також ті, хто зараз не часто їздить в Україну.
Під час дослідження різними методами було опитано 800 жінок-українок у 18 країнах Європи. 40% опитаних жінок визначили дружні та родинні зв’язки основним мотивом для повернення на батьківщину. Для 36% це — любов до України, 34% згадали про перспективи в Україні, а 32% — неможливість влаштуватися за кордоном.
Якісна освіта і доступ до неї — одні з вирішальних факторів, які впливають на рішення українських жінок з дітьми повертатися із вимушеної еміграції, підкреслила під час презентації результатів дослідження на УЖК керівниця Освітнього кластеру «МрійДій» Лариса Жигун: «Коли наші жінки приїжджали за кордон, після питання проживання і роботи, питання освіти було головним, яке їх турбувало. Тому питання освіти — це один із ключових факторів при прийнятті рішення: повертатися в Україну чи ні».
З одного боку, глибинні інтерв’ю з українськими жінками за кордоном, у яких є діти шкільного віку, демонструють, що діти, адаптуючись за кордоном, стикаються з низкою викликів. Такі виклики пов’язані з особливостями іноземних систем освіти, а також — із необхідністю поєднувати одразу два типи навчання: наживо у школах країни проживання, та онлайн в українських школах. З іншого ж, навіть попри ці виклики, українки високо цінують можливість навчання своїх дітей за українською програмою, як і те, що українські викладачі часто з розумінням ставляться до складнощів, пов’язаних з онлайн-навчанням.
«Дистанційне навчання дітей за українською навчальною програмою слугує одним із містків підтримки зв’язку з Україною, сприяє збереженню знань та рідної мови», — йдеться у результатах дослідження. «49% респонденток зазначили, що хочуть залишатися навчатися у країні перебування, 50% розглядають можливості повернення до України. Це свідчить про те, що вони плекають надію», — додала Лариса Жигун.
Чому обирають залишатися. Натомість, якщо йдеться про причини, через які українки з дітьми не хотіли би повертатися до України зараз, чи не найголовніша з них — це безпека. Лише 19% опитаних жінок, а це кожна п’ята жінка, оцінюють перебування з дитиною в Україні як безпечне, а 74% вважають її небезпечною. «Це переживання за власну безпеку, за безпеку власних дітей, а також певні проблеми, пов’язані з ризиками опинитися без електрики і опалення взимку — 34,7%», — пояснила під час презентації дослідження Наталія Харченко. Серед інших причин — розчарування в українській владі для 31,5%, руйнування у місцевості, де проживали до початку війни в Україні — для 28,4%, небажання, щоб жінку або її близьких мобілізували — 19,4%.
Занепокоєння щодо повернення в Україну проявляється не тільки через фактори війни, як-от обстріли та пряма загроза життю і здоров’ю дітей, а також через внутрішні проблеми в країні, які загострилися внаслідок війни: економічна криза, внутрішні конфлікти та зростаючий рівень злочинності. У переліку причин також значаться розлука з дитиною під час повітряних тривог, неналежний стан бомбосховищ у школах, пошкодження шкіл у місці проживання в Україні, тощо.
Жінки, у яких є діти, можуть частіше надавати перевагу країні свого перебування перед Україною в таких аспектах як можливість отримати якісну і доступну медичну допомогу, гарно оплачувана відпустка по догляду за дитиною, пільговий кредит на купівлю житла, підкреслила під час презентації дослідження виконавча директорка Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) Наталія Харченко. Наприклад, 47,8% вважають, що якісна і доступна медична допомога під час вагітності і пологів є кращою за кордоном. «Порівняння суб’єктивних оцінок від опитаних жінок показують, що жінки за кордоном краще оцінюють своє власне економічне становище, ніж жінки працездатного віку в Україні», — зазначила Наталія Харченко.
Переважна кількість жінок за кордоном, які взяли участь у дослідженні, а це 73%, не втратили у доходах після початку повномасштабної війни. 31% зазначили, що їхні доходи зросли, 42% — що вони не змінилися, і 23% повідомили про зменшення у доходах. Дослідження також демонструє, що майже 90% жінок живуть зараз на дві країни, каже співзасновниця Українського Жіночого Конгресу Світлана Войцеховська: «Вони не втрачають цю ниточку між своєю державою, у якій залишилися рідні, батьки, і забезпечують своє перебування в країні, у якій знаходяться».
Яким бачать своє майбутнє в Україні. На думку вимушених українських переселенок за кордоном, найбільш ймовірний сценарій перебігу подій полягає в тому, що Україна стане мирною країною, яка поступово повертатиметься до темпів свого розвитку до 2022 року. Такої думки дотримуються 41% респонденток. 33%, а це третина опитаних, сподіваються на припинення війни протягом 5 років, проте вважають, що Україна опиниться у серйозній економічній кризі з низьким рівнем життя населення. Це також безпосередньо впливає на їхні міграційні наміри.
Цікавими є також результати щодо бачення жінками політичного майбутнього України. Так, майже 40% вважають, що політична система України задовольняє і дає можливість жінці як балотуватися, так і бути в політиці. Готовність брати участь в політиці висловили 43% жінок з тих, хто зараз перебувають за кордоном. Це свідчить, що вони залишаються активними в суспільному житті та готові брати на себе відповідальність при поверненні й прийнятті рішень по відбудові. Таке рішення висловили жінки зовсім різного віку. Серед причин, чому респондентки навпаки не хочуть брати участь у політиці — на місцевому рівні й не тільки, на першому місці — обмеження виїзду за кордон із 57% голосів. 48% опитаних визначили як причину відсутність належних знань, 36% не вірять в успіх. 30% не знають політичної сили, яка представляла б їхні інтереси.
«У дослідженні ми побачили важливі дані, які дозволяють нам стверджувати, що українські жінки готові повертатися та дієво долучатися до відбудови України, але в цьому процесі потребують підтримки — належного рівня безпеки, справедливих економічних можливостей та якісної освіти для дітей», — додала Світлана Войцеховська. Саме питання освіти та продовження реформи — одне з ключових питань, на якому Україні слід зосередити свої зусилля, зокрема й для того, щоб наша країна стала привабливою для повернення тих українок з дітьми, які були змушені покинути свої домівки через війну.
Довідка. Дослідження «Передумови повернення в Україну для участі у відбудові українських жінок, які знайшли тимчасовий прихисток за кордоном» було проведене дослідницькою компанією Periscope Research у жовтні – листопаді 2023 року. Дослідження було ініційоване громадською організацією «Український Жіночий Конгрес» і виконано спільно з Благодійним фондом «Освітня фундація «МрійДій», за підтримки проєкту U-LEAD. Детальніше про дослідження на сайті ресурсу NV.