Висловлювання французького президента Еммануеля Макрона і повідомлення про дискусії у Парижі дають підстави вважати, що Франція зараз більш схильна підтримувати членство України в НАТО ніж раніше, а також на відміну від того, що останнім часом лунало від керівників таких держав як США, чи, наприклад Німеччина.
Про це пише журналіст Богдан Цюпин на шпальтах Голосу Америки.
Автор зазначає, що готуючись до саміту НАТО у Вільнюсі 11-12 липня західні лідери намагаються узгодити відповідь на заклики України запропонувати їй чіткий «шлях» до вступу в Альянс, який вона могла б швидко пройти одразу, як буде усунутий чинник російської війни.
Так, Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ після нарад міністрів оборони 15-16 червня в Брюсселі сказав, що у Вільнюсі союзники «не будуть обговорювати запрошення» України в НАТО, а натомість йтиметься про, як він висловився, «наближення України до НАТО».
«Всі союзники згодні, що Україна стане членом НАТО», – стверджував Столтенберґ, але насправді керівники різних країн говорять про вступ України в альянс по різному.
Те, як про Україну і НАТО останнім часом висловлювався президент Еммануель Макрон, може свідчити, що Франція більше схиляється до бажання бачити українців у НАТО, про яке найоднозначніше говорять лідери держав Центральної Європи та Балтії.
На безпековому форумі у Братиславі наприкінці травня Макрон казав про потребу «включити Україну у надійну архітектуру безпеки» і узгодити між союзниками «принаймні шлях до членства» України в НАТО.
Політика Франції щодо інтеграції України в євроатлантичні структури згідно з повідомленням газети Le Mond була провідною темою дискусій Ради оборони в президентському Єлисейському палаці 12 червня.
Газета пише, що французький уряд зараз розглядає «підтримку перспективи українського членства в НАТО, як засіб впливу на конфлікт і спосіб посадити Москву та Київ за стіл переговорів».
Французькі політики також дивляться і на український вступ в Європейський Союз, як на частину гарантій безпеки для України, бо це, вважають у Парижі, може «відохотити Росію від продовження війни, або по завершенню цієї війни запобігати новій агресії».
Le Mond визнає, що ідеї про використання євроатлантичної інтеграції України для впливу на поточні події є радше дипломатичною «тактикою», але також зауважує, що навіть це є справжньою зміною поглядів у Франції.
«Париж рухається ближче до позицій, які відстоюють країни Центральної Європи, більшість яких (насамперед Польща і Балтійські держави) постійно наполягають на вступі України в НАТО», – доходять висновку у французькій газеті.
Еммануель Макрон нещодавно також відверто визнав, що змінив власну думку про союз НАТО, на який у Франції впродовж десятиліть деколи дивилися скептично, остерігаючись домінування США.
2019 року Макрон привабив увагу заявою, що у НАТО «мертвий мозок», натякаючи на невідповідність організації потребам часу.
Але тепер він заявляє, що відкритий напад Росії на Україну став «електрошоком», який розбудив організацію і показав її дієвість.
Французький президент також визнав незамінну роль Сполучених Штатів, які надають найбільшу частку збройної допомоги Україні у порівнянні з європейськими союзниками.
При цьому Еммануель Макрон постійно наполягає, що Європа повинна активніше розбудовувати власні оборонні можливості, щоб менше покладатися на США.
На авіавиставці в Ле Бурже 19 червня Макрон вказував на приклади постачання Україні розроблених європейцями новітніх систем протиповітряної оборони як на шлях, яким Європа має йти далі.
У такий спосіб «Європа захищає Європу», підкреслив Еммануель Макрон.
Разом з тим, Кореспондентка Голосу Америки в Пентагоні Карла Бабб зазначає, що «є кілька членів Альянсу, особливо східноєвропейських, які вважають, що Україна заслужила право на легший вступ і спрощений процес приєднання до НАТО.
Проблема тут у питанні часу. Є два великі табори. В одному таборі – країни, які відчувають, що, зважаючи на наполегливу боротьбу України за свій суверенітет (і не лише за власний суверенітет, а заради демократії загалом), їй потрібно надати гарантії для вступу в НАТО та полегшити сам формальний процес.
В іншому таборі – члени НАТО, які вважають, що будь-які обіцянки, надані Україні, можуть ще більше підштовхнути російського ведмедя та призвести до посилення напруженості між Росією і НАТО.
Деякі члени НАТО хочуть, щоб це було врегульовано до саміту у Вільнюсі, що відбудеться вже у липні. Але наразі незрозуміло, коли члени НАТО погодяться щодо того, як рухатися вперед щодо потенційного вступу України до Альянсу».