Продовжуючи попередні спроби геополітичного аналізу співпраці об՚єднаних європейських націй, то сьогодні варто зупинитися на Центральноєвропейському (транскарпатському, або новому “Вишеградському п՚ятикутнику””) без проросійського режиму В. Орбана в Угорщині: Україна, Польща, Словаччина, Чехія та Румунія.
Але для початку варто зупинитися на короткому історичному екскурсі та перспективах розвитку вже відомого формату співпраці як “Вишеградська група”, “Вишеградська четвірка”, V4 або Європейський квартет – угрупування чотирьох центральноєвропейських країн: Польщі, Чехії, Угорщини і Словаччини, яке послало зустрічі президентів Польщі Леха Валенси і Чехословаччини Вацлава Гавела та прем՚єр-міністра Угорщини Йожефа Анталла 15 лютого 1991 року в угорському місті Вишеград, за підсумками ухвалення Вишеградської декларації. Після розпаду Чехословаччини до нього як окрема незалежна держава долучилася Словаччина. Головною метою цього об՚єднання стала спільна реалізація курсу на інтеграцію до євроатлантичних структур.
Успішно досягнувши поставленої, мети держави “Вишеграду” також активно розвивали співробітництво з Україною, включно із заявами 2014 року про можливість долучення України та перетворення на “Вишеградську п՚ятірку”.
Чи заяву міністра оборони Чехії Яна Чернохова від 13 березня 2022 року, у розпал широкомасштабної агресії рф проти України, що крім розгляду вступу України в НАТО і Європейський союз треба розглянути питання про розширення Вишеградської групи за рахунок України, зокрема, тому, що вона межує з трьома з чотирьох членів цього об՚єднання. “Нас багато що об՚єднує з нею, в тому числі, негативний досвід у спілкуванні з Росією”, – підкреслила Чернохова.
Але практична реалізації окреслених намірів цілком прогнозовано наштовхнулася на спротив прем՚єр-міністра Угорщини Віктора Орбана.
“Казус Орбана” потребує окремого розгляду того, як успішний керівник угорського уряду, який завершив процедуру вступу Угорщини до НАТО, але після поразки на парламентських виборах 2002 року невпинно вдавався до контраверсійних заяв, як то 2009 року, коли виступаючи перед етнічними угорцями, які живуть у Словаччині, назвавши їх “державотворною спільністю” Угорщини.
І далі, після перемоги на виборах наступного року та перебування на чолі угорського уряду до цих днів, із безпідставними заявами про порушення прав угорської національної меншини в українському Закарпатті від часу російської анексії Криму та гібридної окупації Донбасу в травня 2014 р. та особливо після широкомасштабної агресії рф проти України від 24 лютого 2022 року та іншими публічними закликами й діями на користь реалізації найперше економічних та енергетичних інтересів режиму в. путіна в Україні та ЄС.
Така позиція офіційного Будапешта йде в розріз із політикою сусідніх Чехії, Словаччини, а також Польщі як держав-фундаторів “Вишеградської четвірка”.
Хоча тут варто зробити важливу ремарку, що нерідко спільна критична позиція впродовж останніх років Угорщини та Польщі щодо компетенції та рішень інституцій Європеського Союзу, “євроскептицизм” як характерну рису правлячих в обох країнах партій – відповідно “Фідес” та “Право і Справедливість”, не варто спрощено розглядати й некритично узагальнювати, а тим більше, односторонньо (без наведення аргументів іншої сторони) ретранслювати у вітчизняному експертному середовищі, а потім – у медіа-просторі, особливо відносно Польщі, на чому планую зупинитися в наступних дописах нової серії публікацій “Парламентські вибори в Польщі-2023: підготовка, перебіг та підсумки”.
Зовнішньополітичний курс та внутрішня політика гібридного політичного режиму В. Орбана відверто дисонують із позицією інших учасниць “Вишеградської четвірки”, а отже місце та роль держав Центральної Європи в новій конфігурації сил в часі російської широкомасштабної агресії проти нашої країни та після її припинення потребуть докорінного перегляду, залишивши в історії феномен “Вишеградської четвірки” .
Цілком прогнозовано, що за цих умов має зростатиме геополітична вага Чеської та Словацької Республік. Зокрема, висловлені в публікації сподівання знаходять своє підтвердження у діяльності Чехії після вступу на посаду президента Петра Павела, особливо у військово-технічній допомозі Україні для визволення наших теренів від російських окупантів. Зокрема, під час квітневого спільного з президентом Словаччини Зузаною Чапутовою візиту в Україну П. Павел заявив, що “Для нас немає сумнівів, що Україна заслужила членства в НАТО”, – наголосив він, додавши, що опір агресії рф зробив Україну “прикладом для нас усіх”.
Не випадковим є те, що в квітні ц.р. Польща, Чехія і Словаччина в особі прем՚єр-міністрів – Матеуша Моравецького, Петра Фіали та Едуарда Гегера виступили за гарантії безпеки для України ще до членства в НАТО.
Одночасно рф та її “агенти впливу” в центральноєвропейських столицях на взірець В. Орбана не полишають планів реваншу проросійських сил. У сьогоднішніх реаліях певним чином “слабкою ланкою”у Центральноєвропейському регіоні може стати Словаччина.
Демократичним вирішенням урядової кризи стало призначення на 30 вересня цього позачергових парламентських виборів у Словацькій Республіці. Проте Парламентські вибори в Словаччині можуть підірвати підтримку України. Минулого тижня президент країни З. Чапутова прямо заявила, що у Словаччині поширена російська дезінформація, тому майбутні парламентські вибори в країні можуть підірвати підтримку України.
Можна було б сприйняти слова винятково контексті передвиборчої кампанії, якби не тривожні результати соціологічних опитувань. На початку червня ц.р. авторитетна словацька агенція GLOBSEC замовила репрезентативне соціологічне дослідження у восьми державах Центральної та Східної Європи, а також порівняла його результати з аналогічним опитуванням, що проводилося рік тому, у другій половині весни 2022 року. До дослідження увійшли Польща, Литва, Латвія, Чехія, Румунія, Угорщина, Болгарія та Словаччина.
За рік у більшості досліджуваних держав зросла або лишилася майже незмінною частка тих, хто погоджується, що передусім Росія є відповідальною за напад на Україну.
Торік була лише одна держава, де таку думку підтримувало менше половини громадян – це Угорщина (48 %). Наразі угорське суспільство помітно змінило свою думку, у безпідставний напад РФ вірять більше половини – 54 % угорців.
Утім, катастрофічними виявилися показники двох інших держав – Словаччини та Болгарії.
У Болгарії віра у вину РФ за напад на Україну впала з 50 % до 46 %, у Словаччині динаміка лякає ще більше – цей показник впав з 51 % до 40 % і став найменшим серед досліджуваних держав.
Щодо фактичного старту виборчої кампанії у Словаччині, то цього року аж 16 нових партій хочуть до 2 липня зібрати необхідну кількість підписів, скласти список кандидатів, розробити статути та вступити в передвиборчу боротьбу на дострокових виборах у вересні. Серед них ще одна угорська регіональна політсила, партія антивакцинаторів, рух вчителів та інші. Однак найбільш відомими та серйозними серед нових є партія Jablko, засновницею якого стала євродепутатка Люція Дюріш Ніколсонова (Lucia Ďuriš Nicholsonová), а також проєкт експрем’єра Мікулаша Дзурінди (Mikuláš Dzurindа) Modrí – Európske Slovensko.
Згідно з квітневим опитуванням агентства Ipsos для видання Denník N, Smer-SD продовжує утримувати лідерство та переміг би на парламентських виборах у Словаччині з 16,8 %. Hlas-SD посів би друге місце з 16,2 %. Партія президентки Зузанни Чапутової Progresívne Slovensko посіла б третє місце з безпрецедентно високим рівнем підтримки – 14,1 % голосів.
До речі, ріст рейтингів PS фіксують і інші агентства – у квітневому опитуванні AKO Progresívne Slovensko також мала 14,1 %, а в березневому опитуванні Focus — 12,1%. Таким чином партія, якою керує Міхал Шимечка відірвалась від одного зі своїх головних конкурентів – SaS.
Четвертою в рейтингу з приростом 8,8 % залишається Republika, за якою йде рух OĽaNO з 7 %. Зростання популярності радикальної «Республіки» підтверджують також опитування інших профільних агентств – Focus та АКО. Це може бути пов’язане з перетіканням виборців та падінням рейтингу «котлебовців» з ĽSNS, які мають лише 2,3 %. Зростання рейтингу OĽaNO пов’язують з активною кампанією Ігоря Матовича (попри його високий особистий антирейтинг). Він вже розпочав серію поїздок районами Словаччини та використання зовнішньої реклами.
Після руху Ігоря Матовича OĽaNO місця у рейтингу займають SaS Ріхарда Суліка та партія Бориса Коллара Sme rodina з однаковим рейтингом 6,4%.
«Демократи» нинішнього прем’єр-міністра Едуарда Геґера набрали б лише 3,6 % і поки не долають прохідного бар’єру.
Християнсько-демократичний рух KDH Мілана Маєрського і націоналістична партія SNS, які отримають менш як 5 % голосів і поки також залишаться за межами парламенту.
Проблеми з підтримкою і в угорського Альянсу (Aliancia–Szövetség, утворений злиттям трьох партій угорської меншини MKÖ-MKS, SMK-MKP і MOST-HÍD у 2021 році), який позаминулого тижня не зміг домовитись з Угорським форумом (Magyar Fórum – Maďarské fórum) про спільного кандидата. Таким чином підтримка головної угорської сили у Словаччині знизилась із березневих 3,6 % до 2,4 %.
Політика В. Орбана не тільки впливає на ставлення до України, але й несе нові виклики для Словаччини та Румунії, де є значна угорська національна меншина, яка під провокативним впливом історичної батьківщини може стати деструктивною силою як у внутрішньополітичній боротьбі, так загрожувати безпеці Центральної Європи загалом. За цих умовах та з врахуванням підтримки останньою нашої держави в боротьбі проти російської агресії можна прогнозувати зміцнення позицій Румунії як певної сполучної ланки в Центральноєвропейському регіоні між державами Західних Балкан та країнами “Вишеграду” (на сьогодні можемо вже говорити не так, як про відому “четвірку” як “трійку” (без Угорщини, поки при владі залишається квазідемократичний режим Орбана) в підтримці Україні для протистояння російській широкомасштабної збройній агресії.
Джерела:
- Дячук В. 16 нових партій та свіжі рейтинги: у Словаччині готуються оголосити старт позачергових виборів до парламенту. Режим доступу: https://infopost.media/16-novyh-partij-ta-svizhi-rejtyngy-slovachchyni-gotuyutsya-ogolosyty-start-pozachergovyh-vyboriv-do-parlamentu/
- Кобзар Ю. Україна – гарант безпеки Європи: Румунія закликала збільшити допомогу Києву. https://www.unian.ua/war/u-rumuniji-viznali-shcho-ukrajina-stala-garantom-bezpeki-dlya-yevropi-12216975.html
- Лише 40% словаків та 46% болгар вірять у напад РФ на Україну; показники Угорщини виправилися. Режим доступу: https://www.pravda.com.ua/news/2023/06/5/7405328/
- Президент Чехії: Україна заслужила на членство в НАТО. Режим доступу: https://www.eurointegration.com.ua/news/2023/04/28/7160683/
- Допомога у відновленні, виробництво зброї і консульство в Дніпрі – заяви президентів Чехії та Словаччини у Києві. Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/news-ukrayina-chekhiya-slovachchyna-spivpratsiya/32384171.html
- Польща, Чехія і Словаччина виступили за гарантії безпеки для України ще до членства в НАТО. Режим доступу: https://www.eurointegration.com.ua/news/2023/04/24/7160441/
- Чехія пропонує розглянути прийняття України до Вишеградської групи. Режим доступу: https://web.archive.org/web/20220313153759/https://www.rbc.ua/ukr/news/chehiya-predlagaet-rassmotret-prinyatie-ukrainy-1647177736.html
- GLOBSEC TRENDS 2023. Режим доступу: https://www.globsec.org/sites/default/files/2023-05/GLOBSEC%20TRENDS%202023.pdf
- Slovakia risks succumbing to Russian disinformation, president warns. Режим доступу: https://www.politico.eu/article/eu-risks-losing-slovakia-russia-disinformation-president-zuzana-caputova/
Василь Гулай, доктор політичних наук, професор,
завідувач кафедри міжнародної інформації
Національного університету «Львівська політехніка» /
голова правління ГО «Центр інформаційно-комунікативного менеджменту»