Росія – держава-терорист. Російське суспільство – сприймає військову агресію, вбивства, катування, ґвалтування та інші знущання над українцями як норму. Мілітаризм, ідеї постійної війни та панування, культ особи, мобілізації держави і суспільства проти ворогів – ось неповний перелік характерних ознак терористичного режиму РФії. І це тепер обличчя і характеристики сучасної Російської Федерації.
Людиноненависницька Росія не лише вбиває мирних українців, руйнує житлові будинки та інфраструктурні об’єкти, а й свідомо чинить проти України екологічні злочини. Воєнні дії завдають непоправної шкоди українському довкіллю, тому все частіше з трибун міжнародних майданчиків говорять про екоцид. Й саме визначення екоциду – масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу – відповідає фактичним діям московитів на українській території.
Лелека поруч із частиною реактивного снаряду залпового вогню. Село Кухарі Київської області, Україна, 19 квітня 2022 року.
Фото www.radiosvoboda.org/
За цифрами й фактами, що подаються у низці досліджень вітчизняних й зарубіжних експертів, повідомлень владних стуктур стоять життя людей, тварин і самої екосистеми. І це не тільки сьогодні, а на покоління вперед. Так, за повідомленням Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України станом на березень 2023, лише за попередніми підрахунками, шкода від агресії довкіллю сягає майже 2 трлн грн. Державна екологічна інспекція із Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів, представниками профільного Комітету Верховної Ради, РНБОУ, СБУ, органами прокуратури працюють надалі над обрахунком збитків довкіллю.
“Україна не одна на своєму шляху. Нам допомагають та нас підтримують міжнародні партнери. Це і Державний департамент США, який допомагав розробляти методики з обрахунку збитків довкіллю. Це і Європейська Комісія, ОБСЄ, ПРООН, Світовий Банк, ЮНЕП, Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), Міністерство клімату та навколишнього середовища Польщі, Обсерваторія конфліктів і довкілля Великої Британії та Zoі Environment Network (Швейцарія) тощо”, – інформує Руслан Стрілець, міністр захисту довкілля та природних ресурсів.
Через війну сотні гектарів землі України забрудненні шкідливими речовинами.
Крім того, у 2022 році завдяки спільній роботі Міндовкілля та Міністерства закордонних справ України було обмежено права РФії у 4 міжнародних угодах. У рамках засідання країн-учасниць Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат (Карпатська Конвенція) дії роZZії щодо України засуджено офіційно.
Згідно з дослідженням Ольги Попової, доктора економічних наук, професора, головного наукового співробітника Інституту економіки та прогнозування НАН України, в останньому дослідниця стверджує: “Наразі в Україні відбувається масштабний воєнний екоцид – порушення екосистеми проживання українців у результаті збройної агресії, мета якої політична – геноцид українського народу. І екоцид є компонентою геноциду”.
В актуальних матеріалах професор О. Попова повідомляє наступне.
- Завдана внаслідок бойових дій шкода екосистемам України, за оцінками фахівців, перевищить прямі збитки для інфраструктури і відчуватиметься тривалий час. Зважаючи на планетарну цінність українських чорноземів для продукування агропродовольства, ця війна уже спровокувала глобальну продовольчу кризу. І не лише… Рухаючись шляхом впровадження європейських і міжнародних екоцінностей, Україна має підстави претендувати і на підтримку світової спільноти щодо екологічної модернізації аграрної економіки.
- Безпечну екологію можна мати тоді, коли бюджет зможе це дозволити, — так кажуть скептики. Однак прогресуюча деградація природних ресурсів і довкілля залишається провалом ринку, в економіці спрацьовує критерій найменших витрат, тож економлять на екологічних. А людська схильність недооцінювати безкоштовне чи недороге веде до марнотратства, і ця “трагедія ресурсів загального користування” триває. Не вдається відійти від економоцентризму, хоча першочерговим має бути людиноцентризм, за якого екології відводиться чільне місце.
- Економічні ринки мають належним чином представляти цінність природних ресурсів й екосистемних послуг у грошовому еквіваленті, і це змінило б економічну поведінку. Тож, може, комерціалізувати екологію: як вона додає до бюджету та що з нього отримає? Втім, наявні нині екологічні платежі не завжди повертаються повною мірою на екологічні цілі. І якщо вже екологію — на економічні рейки, то й економіку потрібно впорядкувати як складову цілісної системи. Оскільки асоціюється вона суто із фінансовою системою, зведена до фіскальних механізмів, а від цього бачення прогресу спотворене.
- Економіка як поєднання еко (від давньогрец. oikos — дім) і nomy (від nomos — закон) означає “принципи утримання дому”. Хоч би яким був рівень “дому” — домогосподарство, країна, планета. З метою утримання “дому” у найкращому стані здійснюється його упорядкування та управління, а допоміжними при цьому є ринкові відносини та фінансові інструменти. Економіка — лише підсистема цілісної екосистеми і великою мірою залежна від останньої. А виходить, що обсяг виробництва у світі збільшився у 15 разів за останні 70 років, водночас біорізноманіття скоротилося на понад 60%. Прогрес вимірюється переважно економічними параметрами (ВВП, тоді як більш показовим є “сукупне багатство”), очікується, що людство має постійно прогресувати, а економіка — мати зростаючий тренд. Але Вавилонська вежа як ознака прогресу залишилася недобудованою… Тоді й зміст екоциду (від oikos — дім і латин. caedo — вбити) як цілеспрямованого негативного впливу на природне середовище, особливо під час спровокованих агресором бойових дій, можна трактувати як знищення «дому» у широкому розумінні.
- Негативні екологічні наслідки для українських земельних ресурсів через стратегію випаленої землі, яку реалізує російське військо, відчутні для всього цивілізаційного “дому”. Йдеться про знищення майбутнього. Війна неминуче чинить руйнівний вплив на процес сталого розвитку (24-й принцип Декларації Ріо-де-Жанейро). Війна знищує, істотно обмежує можливості майбутніх поколінь українців та інших націй, залежних від української продукції, задовольняти потреби у фізіологічно необхідному агропродовольстві.
Здається, не на часі розбиратися з дефініціями. Проте нинішні складні обставини мотивують жити так, щоб діти були щасливіші від своїх батьків. Для дітей наші перемоги, дії та старання. А отже, й трава, яку залишимо для них, має бути зеленішою.
З матеріалом детальніше можна ознайомитися за посиланням
Євгеній Захарчук,
науковий працівник (підготовлено за сприяння Західного наукового центру НАНУ і МОНУ, ГО “Україна-Європа-Світ”)
12.04.2023