Анотація: розглянуто деякі аспекти російських наративів, ідеологій, антицивілізаціонізму. / Abstract: some aspects of Russian narratives, ideologies, anti-civilizationism are considered.
Якщо ми хочемо насолоджуватися миром, ми повинні добре стежити за зброєю;
якщо ми склали зброю, ми ніколи не матимемо миру
(Цицерон, 106 до н.е.-43 до н.е., давньоримський політичний діяч, філософ)
Новітня історія терористичної Росії (20-21 ст.ст.) є продуктом і крайньою формою попередніх наративів та ідеологій, що сповідував царат, переважна більшість кремлівських старців, інших правителів протягом існування цієї недоімперії – російського націоналізму, шовінізму, імперіалізму, тепер і рашизму. Цей режим формувався в часі тривало, періодично випробовуючи та демонструючи світу свою людиноненависницьку сутність.
Тепер це державоутворення – Російська Федерація – постало як суспільство і країна-вигнанець з середовища цивілізованих за своєю візією, інструментарієм та фактичними діями у внутрішньому та глобальному форматах. І міжнародне співтовариство із запізненням, але все ж долучило до імперії рашистів статус “держави-терориста”. Більше того, кремлівська влада продовжує культивувати серед російських мас сприйняття як наслідків “боротьби з Заходом” набутих РФією ганебних статусів – визнання Парламентською асамблею Ради Європи (13.10.2022) “терористичним режимом”, Парламентською асамблеєю НАТО (21.11.2022) “державою-терористом”, Європарламентом (23.11.2022) “державою-спонсором тероризму”, Комітетом Сенату США із міжнародних відносин (грудень 2022) дій Росії у війні проти України – геноцидом проти українського народу. Здійснюється інтенсивна підготовка до прийняття аналогічних рішень з боку інших авторитетних міжнародних суб’єктів.
Географія людиноненависнецтва Московії – глобальна. Інструментарій цих варварів – створювати в своїх інтересах сприятливі умови для різноманітних маніпуляцій свідомістю українців (та й інших поневолених етносів), цілеспрямовано проводячи русифікацію системи державного управління, суду, науки, школи, релігії, інших суспільних інституцій. Якщо ж це не вдається, то московити знищують інфраструктуру, катують, калічать, депортують, позбавляють дітей батьків, гвалтують, вбивають. У 19 ст. німецький дослідник, мандрівник Йоганн Георг Коль (Johann Georg Kohl, 1808-1878) торкаючись стосунків українців і росіян зазначав, що відраза українців до росіян, їхніх гнобителів, була така велика, що її можна назвати ненавистю. У той же час, дослідники зазначали, що українці – вільні й більш веселі, ніж жителі інших місцевостей Росії, скромні, добросердечні та богомольні, але у гніві дуже запальні. Усі вони полум’яно люблять свою вітчизну і поважають пам’ять предків.
Геноцид українців, що з лютого 2014 року культивує російський агресор, направлений на знищення українського народу, захоплення та цілеспрямоване знищення інфраструктури життєзабезпечення, культурних, наукових і освітніх об’єктів тощо. Примітно, що у міжнародному праві поняття злочину геноциду з’явилося після Другої світової війни. Ініціатором появи цього визначення був юрист Рафаель Лемкін, котрий на початку 1920 років студіював філологію, а потім право у Львівському університеті. Під час навчання, у 1921 році, убивство османського політика Талата-Паші вірменським студентом привернуло увагу Р. Лемкіна до проблеми злочинного масового винищення людей, часом цілих народів. І він почав вивчати міжнародне право з метою створення законів для запобігання та покарання за такі злочини, які він тоді називав “варварством”.
Довідково: Рафал (Рафаель/Рафаїл) Ле́мкін (пол. Rafał Lemkin; 24.06.1990-28.08.1959) – польський та американський науковець-правник Львівської наукової школи єврейського походження, фундатор дослідження геноциду. Р. Лемкін у своїй праці «Axis Rule in Occupied Europe» (1944) ввів термін “геноцид”, комбінуючи грецькі “Genos” (γένος) –“народ” і латинське “cīdere”– “вбивати”.
Антицивілізаціонізм ніколи повністю не зникав із російської суспільно-політичної думки (та й дій!), навіть у період бюрократично-технологічної європеїзації Росії 18-19 століть. А нинішня ціннісна поляризація між РоZZійською Федерацією і умовним Заходом спонукає проаналізувати попередні етапи протистояння із цим терористичним державоутворенням. Символічно, що саме у Львові під час роботи конференції-саміту “United for justice” 03-05.03.2023 обговорювали як притягнути Росію до відповідальності за злочини агресії, геноцид. У ці ж дні український уряд схвалив меморандум між Україною та Міжнародним кримінальним судом (МКС), яка дозволить відкрити в Україні офіс МКС задля ефективної співпраці для збору доказів воєнних злочинів.
Конференція United for Justice, що відбулася у Львові, об’єднала зусилля світу в питаннях притягнення до відповідальності Росії та кремлівське керівництво, очолюване В. Путіним, за скоєні ними злочини в Україні. Цей захід також назвали «юридичним Рамштайном» за аналогією із форматом зустрічі Контактної групи з питань оборони України. Бо конфронтація та агресія щодо оточуючого світу не є випадковою, вона цілком уписується в російську ідейну традицію. Це траплялося з певною регулярністю практично з перших днів існування Московії-Росії як геополітичного феномену, що намагався самовизначитися, постійно протиставляючи себе людській Цивілізації.
Однозначно те, що більшість російських злочинів на українській землі і проти українських громадян отримають справедливу відповідь саме у рамках української національної юрисдикції. Також українське суспільство та закордонні українці переконані, що Спеціальний трибунал проти терористичної росії стане тим фактором, що вирішить проблему неможливості для Міжнародного кримінального суду (МКС) притягувати до відповідальності певних осіб саме за злочин агресії.
Євгеній Захарчук,
науковий працівник (підготовлено за сприяння Західного наукового центру НАНУ і МОНУ, ГО “Україна-Європа-Світ”)
06.03.2023