Анотація: розглянуто особливості ідей мілітаризму, постійної війни та панування, культу особи, мобілізації держави і суспільства проти ворогів як домінуючих характеристик сучасної Росії / Abstract: the peculiarities of the ideas of militarism, constant war and domination, cult of personality, mobilization of the state and society against enemies as dominant characteristics of modern Russia are considered.
Мілітаризм, ідеї постійної війни та панування, культ особи, мобілізації держави і суспільства проти ворогів – ось неповний перелік характерних ознак режиму й радикальної ідеології фашизму. І це тепер також обличчя і деякі характеристики сучасної Російської Федерації.
Вважають, що фашизм бере свій початок в італійському націоналізмі часів Першої світової війни і був заснований Беніто Муссоліні, що був тоді одним із лідерів італійських соціалістів. Однак, на думку видатного вченого, нобелівського лауреата в галузі фізіології та медицини Івана Павлова (1849-1936), джерелом фашизму став саме більшовицький переворот у Росії: до нього (більшовицького перевороту – авт.) “фашизму не було” і опісля нього більшовики сіяли “по культурному світові не революцію, а з величезним успіхом фашизм”. На теперішньому етапі кремлівський режим підхопив й розвинув з новими рисами цей продукт – фашизм – і успішно його культивує в російському соціумі, модифікувавши під сучасні реалії зі словотвором “рашизм” та намагаючись закріпити в цивілізованому світі.
Розвиток нацистської ідеології у Німеччині 1920-1930-х років був безпрецедентним: за чотири роки вона перетворилася з маргіналу на провідну політичну силу країни. Аналізуючи дії, способи впливу сучасної пропаганди РФії та їх наслідки, можна зробити висновок, що в глобальному суспільству не вдалося досягнути головної мети історичного екскурсу – запобігти повторенню трагедії у майбутньому. Бо тепер вже рашистська недоімперія через пропаганду спрямувала свої інформаційні потоки на тих, хто почувається скривдженим долею, тих, хто незадоволений і налаштований критично щодо існуючої дійсності та перебуває в стані залежності від суспільних інституцій (переважно матеріальної, зокрема кредитний тягар з боку фінустанов, ін.), що діють в унісон з владою русні.
У свій час Гітлер припускав, що німці не підтримають війну з метою захоплення нових територій. Але вони підтримають її, якщо йтиметься про захист їхньої сім’ї. В теперішній час, наслідуючи ці наративи, кремлівська влада 18.01.2023 оголосила, що росіяни розпочали так звану «спеціальну воєнну операцію», щоб “припинити бойові дії, які відбувалися в Україні з 2014 року… Ось у чому сенс нашої операції. І захистити наших людей, які там на цих територіях проживають” (посилання на матеріал колег з Радіо Свобода). В цивілізованого людства й сумніву немає, що влада Кремля виявилася здібним учнем Гітлера та його прибічником і вже в сучасному світі продовжує цей людиноненависницький шлях.
За словами Енн Епплбаум (довідково: американська публіцистка та історикиня, професорка в Лондонській школі економіки, авторка книг “Гулаг” та “Червоний голод: сталінська війна проти України”, дружина польського політика і державного діяча Радослава Сікорського), В. Путін завдяки “рашизму” тепер точно увійде в історію ХХІ століття: “Путін тепер є одним із найбільших воєнних злочинців XXI століття. Говорити про нього в цьому контексті – потрібно. Він розв’язав проти своїх сусідів непотрібну війну з чіткими інтенціями геноциду. І це його відразу ставить у нову категорію. Бо досі Путіна вважали “м’яко авторитарним” політиком. Тепер він точно став одним із найбільших злочинців нашого часу”.
У дослідженнях українських вчених зазначається, що певний час концепт «рускій мір» використовувався лише як теоретична доктрина і вперше він був введений до суспільно-політичного дискурсу в 2006-2007 роках Путіним під час його виступів до співвітчизників, що проживають за кордоном. У 2010 році починаються метаморфози «русого міра» від доктрини до політичного курсу, який використовується, щоб вигравати у політичній боротьбі всередині РФії. А згодом кремлівський режим розпочав процеси закріплення цієї людиноненависницької ідеології в просторі цивілізованого світу.
Згідно з твердженнями вітчизняної історикині Лариси Якубової (докторка історичних наук, завідувачка відділу Інституту історії Національної академії наук України) сьогодні «рускій мір» – це = брехня. Брехня і руйнування в усіх виглядах. Лякає також і те, що цей недооцінений конструкт, який набув форми світогляду і політичної практики, – абсолютно синтетичний продукт, який налаштований на те, щоб руйнувати все, до чого він торкається, і в усіх царинах. Це не лише культура, національна свідомість тих країн, на які він налаштований як знаряддя проксі-війн. Підрив не лише державної безпеки, а й економіки, політики, соціального середовища. Але всі решта його складових відбуваються під фасадом цієї лайт-сили, яка спочатку заходить як масштабний фронт місіонерської діяльності під гаслами “прекрасна культура”, “високе мистецтво”, дайош-дайош. А насправді йде багато шарів розкладницької роботи, яка налаштована на те, щоб знищувати країну за країною, суб’єктність країни за країною і суб’єктність нації”. Детальніше про результати зазначеного дослідження у посиланні.
19.01.2023 Європарламент ухвалив резолюцію про створення спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України, що має постати значимим механізмом протидії рашизму та його терористичним проявам. Відповідно до цього рішення спецтрибунал має створюватися в тісній співпраці з Україною та міжнародною спільнотою й за підтримки Генеральної Асамблеї ООН. За переконанням українських та зарубіжних експертів, такий шлях дій дозволить усунути прогалини у чинному міжнародному кримінальному законодавстві, при цьому діяльність новоствореного трибуналу має ґрунтуватися на принципах та стандартах Міжнародного кримінального суду (МКС) та Римського статуту. Проте, зазначений механізм лише один із заходів у комплексній протидії України за підтримки закордонної діаспори українства і у всебічній співпраці з міжнародним співтовариством.
Євгеній Захарчук,
науковий працівник (підготовлено за сприяння Західного наукового центру НАНУ і МОНУ, ГО “Україна-Європа-Світ”)
23.01.2023