Родина Росулів має дивовижні спортові традиції, а також славний український родовід. Найбільш відомими спортивними успіхами є футбольні досягнення Романа та Олександра. Водночас варто зазначити, що їх тато Осип мав надзвичайний вплив на спортове світобачення синів. Про його роль пишуть таке: «До професійної кар’єри в копаному м’ячі Романа і Олександра у великій мірі причинився їх батько Осип Росул, основник і пізніше активний змагун та довголітній член УАСТ «Львів» Клівленд. Обидва брати, як і їх батько, є членами 346-го Відділу УНСоюзу, який існує при УАСТ «Львів».
Роман та Олександр є вихованцями Українсько-Американського Спортового Товариства «Львів» (Клівленд, США).
Я у своєму досліджені розповім декілька цікавих спортових історій братів Росулів.
- 1967 рік дива організаторів турніру. У Клівленді, у лютому, відбулися фінали зимового футбольного турніру у залі. УАСТ «Львів» був презентований трьома командами. У складі команди А виступав Роман Росул. Граючи другий матч (перший українці завершили перемогою 7:4) команда А програла 2:4. У цій грі Роман забив гол. У результаті дві команди мали по дві перемоги та одній поразці. Але українці в очному протистоянні мали перевагу щодо забитих голів 9:8. Тобто, або перемога українців, або ще один матч для виявлення переможця. Однак організатори вирішили «грати за своїми правилами» (бо українські команди повсякчасно здобували перемоги й дратували напевно цим інших): «Але заповідана система «мінус два» на практиці виявилася системою «так-як – німецьким організаторам подобається». Вони вирішили, що 11-го лютого турнір кінчається, а тому переможці змагань тієї днини є переможцями турніру». І таке буває у футболі!
- 1968 рік яскраві брати. Роман Росул своїми голами допоміг команді УАСТ «Львів»: «здобути чемпіонат Огайо та вперше в 5-тирічній історії, вийшов поза межі стейту в турнірі за юньйорську Чашу 3СА».
Новий турнір мав підкоритися Роману: «Старший річником змагунів, фізично сильніший суперник панував на грищі – проте Р. Росул клясичною головкою встановив до перерви ведення 1:0 для «Львова». На 5 хвилин до кінця другої половини суперник вирівняв. В догравці 2Х10 хвилин Р. Росул бомбою, гідною більшої справи, вдруге здобув ведення для українців».
В іншому турнірі Роман відзначився: «В рамцях своєї лігової кампанії 1968 цей же доріст «Львова» на перше дання схрупав шкільну дружину «Ракі Рівер» 6:0, при чому замешканий на цьому передмісті Клівленду Р. Росул здобув 3 голі».
Олександр Росул та його команда блискуче виступили: «Велику потіху глядачі мають із наймолодших «львов’ян» (доріст «Сі»). 7:0 пepeможено юних сумівців «Скали» – при чому О. Росул здобув 6 голів».
- 1969 рік 16-річний Роман «король стрільців». Матч УАСТ «Львів» проти «Грін Вайт» – 7:2: «П’ять голів у цих останніх змаганнях здобув юньйор 16-річний Роман Росул, який – граючи в дружині дорослих тільки доривочно – зайняв між стрільцями цієї кляси сенсаційне друге місце». Взагалі цього року із 37 голів команди 21 забив Роман.
Цікаво, що й у 1970 році найвлучнішим у своїй команді був Роман. Він забив 26 голів!
- 1971 рік не лише футбол (лещетарський спорт). У лютому у Детройті відбулись крайові змагання за лещетарську першість Української Спортової Централі Америки й Канади. «Карпатський лещетарський клуб» з Клівленду у цих змаганнях серед юнаків 14-18 років презентував Олександр Росул. Його виступ був надзвичайно успішний: перше та два других місця.
- 1972 рік не лише футбол (легка атлетика). Дивовижну спортивну універсальність демонструє Олександр Росул. Цього разу Олександр успішно витупає у змаганнях зі стрибків у висоту з жердиною.
- 1973 рік молодший Олександр – диригент на футбольному полі. Ось таку фахову характеристику отримав Олександр: «В ролю носія гри і її диригента дедалі певніше вростає молодший брат Романа Росула – Олександер. Тайна його успіху: органічне, ритмічне «плавання» за місцем дії на грищі та посунене до крайніх меж природне трактування гри. При всьому тому цей юний змагун середпілля має нюх і відповідну «шайбу», щоб у рідкісні, але рішальні моменти раптом вийти вперед і в стилі славних німців Бекенбауера («Баєрн» – Мюнхен), чи Нетцера («Бopycсія» – Мюнхен-Глядбах) завершити свій успіх соковитим голем».
- 1976 рік чемпіони США та початок професійної кар’єри. Цитата щодо перемоги: «Українці перемогли «Белград Юнайтед» 4:1 і захопили чемпіонат Огайо в турнірі за Аматорську чашу Америки. Роман Росул відкрив рахунок у 24-ій хвилині гри. Слідом за цим пішли голі Росулового молодшого брата – Олександра, а далі Майка Губача й Майка Гейбела».
Цитата про перші кроки Романа професійного футболіста: «наш клюб у найближчому часі втрачає послуги всеамериканського університетського репрезенанта – Романа Росула, який вибирається на Фльоріду по «золоте руно» футбольного професіонала».
- 1978 рік Роман та Олександр професійні футболісти на одному полі але у різних командах. На фото перед грою з домашнього матчу Rogues проти Minnesota Kicks у 1978 році. Роман (18) із Rogues та Олександр (24) із Kicks. Пізніше брати грали в одній команді!
На сам кінець декілька цитат-характеристик українських майстрів футболу в США: «Роман Росул виступав в клюбі «Мемфіс Роугс» на позиції напасника. Не дивлячись на сильну конкуренцію професійних змагунів з Англії, 24-річний Роман гідно репрезентував ім’я українського спортовця. Він причинився до кількох перемог, а саме в змаганнях з Сан Хозе «Ертквейс» Роман здобув три голі («гет трик») і цим запевнив для Мемфісу перемогу. Не менш важливим був його останній і рішальний голь в зустрічі Мемфісу зі сильним клюбом «Міннесота Кікс».
«Олександер, якому 21 літ, виступав на позиції оборонця. Подібно як і Роман в Мемфісі, Олександер в Міннесоті мав теж сильну конкуренцію професійних змагунів в більшості з Англії. В обидвох згаданих клюбах на посадах тренерів були імпортовані англійці, які спроваджували переважно англійців і їх фаворизували. Тому місцевим американським змагунам українського та інших походжень, треба важко працювати над собою, щоб здобути собі постійну позицію в дружині».