«Ukrainian makes U.S. Olympic team», «For young Ukrainian weightlifter, Olympics were a moving experience», «Weightlifter wins gold» – ось такими заголовками рясніла преса в США. Це писали про феноменального молодого спортсмена Арона Крицького/Arn Kritsky, який має український родовід!
Арон Крицький має унікальні досягнення у важкій атлетиці: виграв чемпіонат США 1985 року, Кубок Америки 1983-84 років і Олімпійський фестиваль США 1985-86 років. На Національних змаганнях США він виграв срібні медалі в 1986, 1987 і 1990 роках й бронзові медалі в 1988 і 1996 роках. Крицький брав участь в Олімпійських іграх 1984 і 1988 років.
Направду український ген сили, незламності немає кордонів й часу! Батько Арона, Павло, українець, а мама, Ліліан, норвежка. Вони є членами Українського Народного Союзу.
Українські важкоатлети не змогли брати участь в Олімпійських іграх 1984 року в Лос-Анджелісі, бо диктаторська комуністична влада бойкотувала їх. Однак українські богатирі мали змогу презентувати інші країни, наприклад США. Цитую з перекладом часопис «Ukrainian Weekly»: «У той час як надії багатьох українських спортсменів в СРСР зникли, коли Радянський Союз минулої весни оголосив про своє рішення відмовитися від Олімпійських ігор, одна українська надія почала збирати речі до сумки для поїздки в Лос-Анджелес цим літом».
Щодо відсутності провідних спортсменів з країн «соціалістичного блоку», вважаймо українських атлетів, Арон Крицький говорив таке: «Чесно кажучи вони домінують, без сумніву про це. Я можу сказати, що я не можу конкурувати з будь-яким із тих спортсменів, принаймні не зараз. Але їх присутність посилила б конкуренцію. Мені шкода цих спортсменів, які так важко працювали для того щоб мати шанс. Мені шкода інших спортсменів, які є в їхній ситуації і не мають можливості також виступити. Але тільки тому, що ви не перемогли кращих у світі не означає для вас, що слід припинити прагнення вдосконалення себе, потрібно працювати й далі над своїми цілями».
Окрім систематичних тренувань з важкої атлетики Арон займається ще й баскетболом, бігом та аеробікою: «Будь-що, щоб залишитися у формі». Важкою атлетикою він захопився тому, що зрозумів, що для американського футболу він замалий зростом. Направду навіть коли Арон займався футболом він ніколи не полишав думок про важку атлетику: «Я не знаю, як би це було щоб не піднімати вагу. Більшу частину свого дорослого життя займався підйомом «заліза». Це було такою значною частиною мого повсякденного життя, що я не знаю, що би було, якби не було у моєму житті важкої атлетики».