З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну у Львові частину цінних вітражів за можливості захистили спеціальними конструкціями, а іншу частину демонтували і спрямували у сховища, де збережуть культурну спадщину міста.
Про це розповіла начальниця управління охорони історичного середовища Львівської міської ради Лілія Онищенко.
“У Львові дуже багато вітражів, всі дуже цікаві і в різному стані. З початком війни почали захищати їх. Деякі демонтували й переправили у безпечне місце. Фонд “Аліф”, який займається допомогою у зберіганні та відновленні нашої культурної спадщини у час війни і післявоєнний час, надав нам фінанси для роботи з об’єктами, які потребували найбільшого нашого втручання. Зараз ми реставруємо вітражі з ходової клітки будинку на вул. Князя Романа, 34, а також центральний вітраж з храму святого Іоана Золотоустого. Після виконання відповідних робіт, вітражі будуть повернуті на місце”, – каже Лілія Онищенко і додає, що на роботи фондом виділено 6 тисяч євро.
У Львові, та й взагалі в Україні дуже мало фахівців з реставрації вітражів, адже, на жаль, немає відповідної спеціальності для навчання. Тому, як каже Онищенко, кожен із таких майстрів – “на вагу золота”.
Одна з тих, хто робить цю роботу у Львові – майстриня-реставраторка Марія Шумська-Барвінок, яка вже понад 10 років відновлює вітражі. Вона розповідає, що це дуже делікатна і навіть ювелірна робота. Бо все мусить ідеально зійтися, а пошуки відсутніх елементів скла можуть тривати тижнями.
“Роботи починаються з укріплення, а потім вже очищення. Нічого не викидаємо навіть, якщо скло потріскане, то ми його склеюємо. Старий вітраж – це як стара пані в якої зморшки, вони є бо є, адже з’являються з віком. Цьому вітражу понад сто років і тріщини можуть бути присутні. Я їх склеюю і стабілізую. Середній час виконання робіт завжди різний і залежить від пошкодження вітражу. Загалом тут роботи багато, по контракту маємо виконати до кінця грудня, але думаю, що справимося до початку грудня”, – зазначила майстриня.
Вітраж з будинку на вул. Князя Романа – це класичний вітраж. Найімовірніше, що він походить з майстерні Желенського. Тому він був поставлений десь після 1914 року, відколи з цієї майстерні почали доставляти до Львова вітражі. Втрачені частково нижні фрагменти чотирьох вітражів і їх доведеться доробляти”, – розповідає Марія Шумська-Барвінок.
Цікаво, що у Львові практично всі вітражі датуються віком початку ХХ століття. Це – дуже крихкий матеріал і в часи війни він страждає чи не першим.