Відповідно до ст.1270 Цивільного кодексу України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Ч.3 ст.1272 Цивільного кодексу України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Тому, ключовим є питання наявності поважних причин для пропуску строку прийняття спадщини.
Вагоме значення в даному плані відіграє практика Верховного Суду.
Зокрема, важливою в даному аспекті є позиція Верховного Суду, яка викладена у Постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 751/6270/19.
За обставинами справи, рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 березня 2020 року у складі судді Ченцової С. М. позов задоволено частково.
Визначено ОСОБА_1 додатковий двомісячний строк для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, що обчислюється з моменту набрання рішенням суду законної сили.
У задоволенні вимог до нотаріуса відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що пропуск шестимісячного строку, визначеного законом, стався на незначний період та з поважних причин, а саме: ОСОБА_1 проживала із матір’ю ОСОБА_4 у м. Чернігові, її батько ОСОБА_3 до смерті проживав у м. Чернігові із ОСОБА_5 й сином – ОСОБА_2. ОСОБА_3 помер не за місцем реєстрації. Про смерть останнього його колишня дружина – ОСОБА_5 та її діти позивачу не повідомляли, хоча їм було відомо, що у ОСОБА_3 від першого шлюбу є дочка, що позивач у 2019 році періодично проживала за кордоном, із батьком не спілкувалась, оскільки він з дитинства не брав участі в її утриманні. Про смерть батька позивач дізналась від матері, яка в свою чергу дізналась про це 02 серпня 2019 року.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 21 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що причини, з якими ОСОБА_1 пов`язує пропуск встановленого частиною першою статті 1270 ЦК України шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті її батька – ОСОБА_3, не є поважними.
Так, наведені позивачем причини пропуску вказаного строку не є обставинами, які свідчать про наявність у ОСОБА_1 об`єктивних та нездоланних перешкод, що унеможливили їй своєчасно й повно отримувати доступну інформацію про батька, а отже і про його смерть, і про пов`язані з нею правові наслідки.
Верховний Суд з даного приводу висловився наступним чином.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов’язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16, у постановах Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 198/476/16 (провадження № 61-1750св18), від 12 лютого 2018 року у справі № 712/656/15 (провадження № 61-2397св18), від 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17 (провадження № 61-200св18), від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16 (провадження № 61-12844св18), від 10 вересня 2021 року у справі № 179/2076/19 (провадження № 61-18871св20).
Отже, правозастосовча практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є незмінною та усталеною.
Сам по собі факт незнання про смерть спадкодавця, без встановлення об’єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини, не може бути визнано поважною причиною пропуску строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини.
Такий висновок узгоджується з нормами, викладеними в статтях 1222, 1220, 1269, 1270, 1272 ЦК України, якими регулюються питання порядку прийняття спадщини.
З таких же висновків виходив Верховний Суд у постанові від 26 травня 2021 року у справі № 522/21610/17 (провадження № 61-6118св20).
Вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанції на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, дав належну оцінку обставинам, на які посилався позивач на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у нього об`єктивних, непереборних і істотних труднощів на вчинення дій щодо своєчасного прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, оскільки відсутність інформації про смерть спадкодавця, постійне проживання за іншою адресою, ніж спадкодавець, тимчасове перебування за межами України, а також те, що за життя позивач не підтримувала стосунки із батьком не є поважними в розумінні частини третьої статті 1272 ЦК України.
Позивач не навела доказів, які б свідчили про перешкоди здійсненню дій щодо прийняття спадщини, шляхом подання заяви нотаріусу у встановлений строк.
Відсутність свідоцтва про смерть у спадкоємця не може бути безмовною підставою для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 1272 ЦК України, для визначення позивачу додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.
Наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного суду по суті вирішення спору та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Посилання у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі 757/28103/16 (провадження №61-20149св18), від 19 грудня 2018 року у справі №372/2383/16 (провадження №61-20920св18), є необґрунтованими, оскільки у вказаних постановах зроблено висновок,на який посилається позивач, та зводиться до того, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Проте, у справі яка переглядається, висновки апеляційного суду, яких він дійшов на підставі аналізу доказів і підстав, покладених в обґрунтування поважності причин пропуску позивачем строку на подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька, не суперечать вказаним постановам Верховного Суду.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання заявника у касаційній скарзі на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року у справі №761/42165/17 (провадження № 61-49121св18), від 17 жовтня 2018 року у справі №681/203/17 (провадження №61-26164св18), оскільки перелік підстав для визначення додаткового строку на подання заяви нотаріусу для прийняття спадщини не є вичерпним і у кожному випадку вони досліджуються судом та їх поважність визначається, виходячи з обставин справи, які у наведених справах та у справі, яка переглядається, є різними.
Крім того, постановою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №681/203/17 (провадження №61-26164св18), на яку посилається заявник, за результатами скасування судових рішень справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означає остаточного вирішення відповідної справи, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі. За результатами нового розгляду справи фактично-доказова база в ній може істотно змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком недостатнього дослідження в ній судами обставин і доказів у справі, а така зміна, у свою чергу, вплине на правові висновки у ній.
Доводи касаційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою апеляційним судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин в тому контексті, який на думку заявника свідчить про наявність правових підстав для визначення їй додаткового строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, а також пропуск нею визначеного законом строку для вчинення таких дій з поважних причин.
Проте такі аргументи належним чином перевірені апеляційним судом та спростовані під час розгляду справи з урахуванням установлених конкретних обставин.
ЯКЩО ВИ ПРОЖИВАЄТЕ ЗА КОРДОНОМ, ТО ОПТИМАЛЬНИЙ ВАРІАНТ ДЛЯ ПОДАННЯ ЗАЯВИ ПРО ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ – ЗВЕРНУТИСЯ ЗА ПОСЛУГАМИ ДО ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНІ У ВІДПОВІДНІЙ КРАЇНІ.
Про необхідність використання послуг Посольства зазначається в іншій Постанові Верховного Суду від 5 вересня 2019 року у справі № 489/3978/17.
За обставинами справи, у серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом ОСОБА_3, третя особа – приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Власова С. Я., про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що вона пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки постійно проживає за кордоном, про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько, дізналася лише 30 червня 2017 року від хрещеної матері ОСОБА_4 .
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини, що відкрилася після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 лютого 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що поважність причин пропущення строку для прийняття спадщини після спливу встановленого законом шестимісячного строку позивачем не доведена. Посилання на те, що про смерть батька вона випадково дізналася у червні 2017 року не є безперечним свідченням того, що у неї не було можливості дізнатися про смерть батька раніше.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до позицій Верховного Суду у даній справі, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам законодавства щодо законності та обґрунтованості.
Судом встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 відкрилася спадщина у виді квартири АДРЕСА_1. Спадкодавець ОСОБА_5 за життя заповіт не склав, на момент смерті у шлюбі не перебував.
Спадкоємцем за законом першої черги є його дочка ОСОБА_1, яка з 2007 року постійно проживає у Чеській республіці. Спадкоємцем другої черги є його сестра ОСОБА_3 , яка проживає у м. Миколаєві.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частини перша, друга статті 1220 ЦК України).
Частиною першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття. Закон зобов’язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви й ці обставини визнані судом поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі звернення ОСОБА_3 приватним нотаріусом заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_5 . При поданні заяви ОСОБА_3 повідомила про наявність іншого спадкоємця – ОСОБА_1, яку нотаріус через відсутність адреси місця проживання не мала можливості повідомити відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат».
ОСОБА_3 у відзиві пояснила, що вона є рідною сестрою ОСОБА_5 та єдиним його родичем за останнім місцем проживання, яке було місцем проживання спільно з батьками ще за їх життя. ОСОБА_5 у 2012 році отримав опікові травми та став інвалідом, внаслідок чого потребував допомоги. Спадкове майно – квартира, після пожежі вимагала ремонту, який вона здійснила за свій рахунок. Також за свій рахунок вона поховала брата у 2016 році. Як рідна сестра, вона не втрачала зв’язок з братом, їй невідомо про наявність будь-яких перешкод для підтримки такого зв`язку та спілкування позивача як доньки з батьком.
ОСОБА_1, як спадкоємець за законом першої черги, відповідну заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори протягом шестимісячного строку не подала, посилаючись на постійне проживання у Чеській республіці та незнання про смерть батька. Інших поважних причин у позові та протягом усього розгляду справи не навела.
Пред`являючи позов про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилалася на те, що з 2007 року проживає в іншій країні, не була своєчасно повідомлена про смерть батька, а випадково дізналася про це із телефонної розмови у червні 2017 року.
У той же час на підтвердження того, що наведені нею причини є поважними, позивачем не спростована можливість скористатися послугами посольства для подання відповідної заяви, яке знаходиться у тому ж місті, де вона постійно проживає. Її пояснення про постійне спілкування з батьком за допомогою інтернет-зв’язку тим більше свідчать про те, що вона долею батька не цікавилася, враховуючи той факт, що про його смерть дізналася у червні 2017 року, тобто за спливом більше дев’яти місяців, та не довела, що з вересня 2016 року до червня 2017 року їй не було відомо про його смерть. Такі обставини не можуть бути обґрунтовані поведінкою сусідів, інших родичів за наявності підтримки безпосереднього зв`язку з рідною людиною та зацікавленістю у її долі.
Забезпечення позивачем обслуговування батька за життя соціальним робітником не є також поважною причиною для пропущення спадкоємцем строку для надання заяви про прийняття спадщини.
Безпідставними є доводи заявника щодо неналежного повідомлення позивача та його представника про дати розгляду справи, оскільки позов подано представником, якому надано повноваження від імені позивача, що проживає за межами країни, шляхом передоручення (а. с. 3-4, 9, 13-16), судові повідомлення вручені належним чином представнику позивача, тому є підтвердженням належного повідомлення самого позивача (частина 5 статті 130 ЦПК України).
Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на підставі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Підсумовуючи можна дійти висновку, що перебуваючи за кордоном, вартим є постійно підтримувати комунікації з рідними та близькими.
Також, доцільним є дізнатися про порядок отримання консульських послуг Посольства України з питань спадкування у країні Вашого проживання.
З повагою,
Володимир Кістяник
Адвокат
Кандидат юридичних наук
☎️ +38-097-752-51-77