25 травня 2021 р. мистецька спільнота зазнала великої втрати – у Пряшеві (Словаччина) не стало талановитої та працьовитої людини, великого українського патріота і просто людини великої душі – Прокопа Колісника. Він був живописцем, графіком, письменником, заслуженим художником України, членом Національної спілки художників України, Асоціації українських письменників та Спілки українських письменників Словаччини.
Прокіп Миколайович Колісник народився 16 липня 1957 року у селі Поташня Вінницької області в Україні. Закінчив Одеське державне художнє училище (1976р), Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури в Києві (1987р), а також Літню академію мистецтва в австрійському Зальцбурзі.
Становлення Прокопа Колісника як самобутнього художника пов’язано з містом Чернівці, що на Буковині. Сюди він потрапив 1987 року після навчання у Київській академії, тут став членом Спілки художників України. Навчання дало йому прекрасну академічну школу, але великі суспільні зміни в країні призвели до своєрідної “внутрішньої революції”.
З початком нового українського національного відродження, переосмислення історії і долі українського народу митець знову шукає себе, свій шлях у мистецтві. Він опановує нові форми художнього узагальнення, змінює техніки малярства, намагаючись виразити українське мовою модерного мистецтва, приймає участь в обласних, всеукраїнських, закордонних мистецьких виставках.
Особисті обставини склалися таким чином, що майже половину свого життя Прокіп Колісник прожив у Словаччині. Переселився він туди з родиною у 1991 році. Спочатку працював митцем вільної професії, пізніше став викладати на Кафедрі образотворчого виховання та мистецтва Факультету гуманітарних та природознавчих наук Пряшівського університету.
Не зважаючи на зайнятість, митець продовжував творити. Він працював у галузі станкового малярства у жанрах портрета, пейзажу, натюрморту та у книжковій графіці. Активно долучався до національних, міжнародних, колективних, групових виставок. Також він брав участь у інших мистецьких та наукових заходах – пленерах, симпозіумах, конференціях, проектах – в Україні, Австрії, Чехії, Словаччині.
Головними складовими творчості Прокопа Колісника були патріотизм, безмежна любов до України, оспівування її славної історії. Небайдуже ставлення до подій, що стосувалися історії рідної Вітчизни проявилося в особливостях його художньої індивідуальності. Його манеру характеризує насичений колорит, подовжений пастозний мазок, часто діагональна побудова композиції.
Творчість Колісника образно і змістовно структурована, цільна, як і його людська натура, правдива і міцна духом. Митець Прокіп Колісник створює свій власний код, який веде нас до таїни його творчості, його особистості. І так перед нами постає ціла низка метафор, кожна деталь має своє місце, відіграє свою роль. Спираючись на традиції, він водночас їх аналізує, робить певні корективи, переоцінює на основі свого власного розуміння.
Автор вірить, що індивідуальність митця може бути тотожна з індивідуальністю країни, з якої він родом. А ще Прокіп Колісник часто повторював, що кожен його твір до певної міри є автопортретом. «Все, що робиться з любов’ю, є мистецтвом . Для мене мистецтво — як сповідь: я не можу брехати на сповіді».
Прокіп Колісник був щедро обдарований, наділений рідкісним подарунком – талантом, аби своєю творчістю проникати у таїни людського існування. Творчість для нього була тою силою, яка змушувала рухатися далі, навіть коли не вистачало сил. Змушувала відкривати нове, коли, здавалось би, вже все давно відкрите.
Прокіп Миколайович започаткував з 2004 року традицію проводити щорічно мистецький пленер «Поташня – чарунка Поділля» у рідному селі, в тій місцевості, з якою він мав родову і духовну спорідненість. Взагалі він був куратором 10 мистецьких пленерів та художніх вернісажів.
22 серпня 2004 року в Поташні він заснував осередок культури – Музей культури села та Галерею Прокопа Колісника. Без перебільшення можна сказати, що згаданий проект є своєрідним і винятковим явищем на ниві української культури. В одній з розмов художник наголосив, що «у кожного є своя Поташня. Якщо в душі її немає, її немає ніде».
Художник залишив по собі добру пам’ять своєю творчістю. Твори художника зберігаються у Чернівецькому і Вінницькому художніх музеях, Національній художній галереї у Львові, Музеї української культури у Свиднику (Словаччина), у музеях та приватних збірках Чехії, Австрії, Ізраїлю, Канади, США, Німеччини, Франції, Швейцарії…
14 липня 2022 року в Чернівецькому художньому музеї була відкрита виставка пам’яті до 65 річчя від дня народження художника. На цій виставці експонується 22 твори художника з фондів ЧХМ та приватних збірок. Виконані вони були протягом дев’яностих та початку двохтисячних років. Ці твори говорять про виразність й оригінальність стилістики Колісника, вони дихають емоційністю Добра, випромінюючи енергетику своєрідної, «кореневої» українськості. Вражаюче яскраві і насичені кольори притягують увагу, створюючи емоційну напругу, не дають відірвати погляд від живопису, затягують, ніби долучаючи до подій, відображених на полотні.
Колись Прокіп Колісник так пояснював цей феномен: «Колір… Це не претензія на відкриття, знахідку. Колір – як можливість пошуку художньої істини, нової форми виразності. І, зрештою, колір як засіб творення нового образного світу».
Крім живописних творів на виставці представлені каталоги багатьох виставок різних років журнали і книги, до графічного оформлення яких долучився Колісник. Відвідувачі можуть також ознайомитися з літературними творами самого Прокопа Колісника та з книгами про нього. Ось запис у книзі відгуків, який залишив один з відвідувачів виставки: «Вражає талант, широкий діапазон стилістичних прийомів, справжній патріотизм митця.
Картини викликають позитивні емоції, почуття причетності до змальованих об’єктів та почуття вдячності за щирий талант художника.
Інна КІЦУЛ