Нещодавно сталася приємна подія: мій давній знайомий (починали разом навчання в ЛНУ ім. І. Франка) – доктор фізико-математичних наук, старший науковий співробітник, заступник директора Інституту прикладних проблем механіки і математики ім. Я.С. Підстригача НАН України Володимир Пелих став членом-кореспондентом НАН України.
То ж вирішив привітати Володимира з нагородою і поцікавитись, передусім, науковими досягненнями. Отже, розмовляємо.
«Призначення науки – вказувати людству шлях…»
- Що тобі вдалося зробити на своїй роботі – як професійному фізикові?
- За час праці старишим науковим співробітником Інституту вніс остаточну ясність у те, яким чином приєднуються до рівня гравітації Айнштайна додаткові (чи, можливо, точніше сказати – координатні) умови.
Вони запроваджені в теорії відносності самим Анштайном у певних часткових випадках, а надалі – некритично запроваджувались його послідовниками, що в низці випадків призводило до парадоксальних висновків. Таким чином, зокрема його учень Леопольд Інфельд (до речі – львів’янин) прийшов до висновку, що хвилі гравітації не несуть енергії. Мені вдалося довести, що цей висновок є неправильним, оскільки запроваджені Інфельдом його власні додаткові умови не є допустимими.
Вже як доктор наук (з 2006 року) отримав зі своїм учнем у аналітичному викладі розв’язки, які описують поведінку електромагнітного випромінювання, на яке впливає чорна діра, що обертається. На цій основі вдалося передбачити, що така чорна діра певним чином змінює своє і власне випромінювання, передбачене Стівеном Хокінгом. Тобто передбачив, що таке випромінювання буде закрученим.
- А коли став заступником академіка-секретаря, – Ти пішов далі?
- Звичайно. У складі групи, сформованої у Західному науковому центрі НАН України і МОН України, запропонував зміни до Закону «Про науку і науково-технічну діяльність» в Україні, які запобігли руйнівним для науки наслідкам, які ніс проєкт, запропонований Кабінетом міністрів України. Є також співавтором Закону, представленого від фракції «Самопоміч», що був підтриманий у Верховній Раді.
- Молодець! Навіть глибоко не розуміючись в конкретних фізичних аспектах, відчуваю, що Твої досягнення належним чином оцінили. Врешті, звання члена-кореспондента, яким Тебе нещодавно відзначили, це пряме свідчення вагомості Твоїх досягнень.
- Богдане, Ти мене вже так дуже не хвали, добре?
- Добре. Маєш слушність. Тепер запитаю ще таке: в чому Ти бачиш призначення науки – якщо вести мову, так би мовити, глобально?
- Дуже проста відповідь: призначення науки – вказувати людству шлях. Це – головне.
- Може, знаєш, подай, будь-ласка, своє бачення ролі науки в житті суспільства – «вчора», «сьогодні», «завтра».
- Щодо «вчора»: від Древнього Єгипту до Радянського Союзу – поступове зростання ролі науки з тимчасовими відступами (коли йдеться про «темні віки»). «Нині»: криза довіри до науки в суспільстві, не спричинена діями самих науковців. А от щодо «завтра», сформулюємо так: усвідомлення людством того, що без науки прогрес і саме існування людства будуть неможливими.
- А як досягнення науки висвітлюють в ЗМІ?
- На жаль, неадекватно. На Заході стають журналістами, здобувши вже якусь фундаментальну освіту. І тоді спеціалізуються на висвітленні проблем в тій галузі науки, яку знають. І не працюють на замовлення панівних кланів (еліт).
- В Україні, все-таки маємо клани, клани…
- Отож то! На жаль.
- Як контактує Інститут на міжнародному рівні?
- Проводяться конференції. Дві-три упродовж року.
- Як Ти вважаєш, Україна – на добрій дорозі?
- Тенденція позитивна. Я в цьому переконаний.
- Як Ти думаєш, великі в своїх діях помиляються?
- Так, звичайно. Але справді великими є ті, що визнають свої помилки.
- А все ж таки: «І чом відступників у нас так много?» – як точно сконстатував свого часу Іван Франко.
- Та тому, що наша нація не вміла покарати своїх відступників.
- Чому?
- З огляду на свій стан.
- Видатний Ніцше стверджував: історія – непотрібний баланс. Невже він мав слушність?
- Ні, не мав. І Ландау стверджував у такому ж стилі: важливий тільки результат, а шлях до нього важливий тільки для власної автобіографії. А щодо Ніцше, то без баласту підводний човен не вийде в плавання, та й повітрям куля не підніметься.
- Як реагуєш на похвалу?
- Не сприймаю. Хтось з великих сказав, що критиці я вмію протистояти, а проти лестощів я безборонний. Тому я не допускаю похвал. З позитивної оцінки свого наукового результату тішуся.
– Хто мудріший, на Твою думку – народ чи політики?
– (Глибоко замислився). Обоє рябоє…
«В Інституті немає глибоких суперечностей, конфліктів…»
– Яку книжку днями прочитав?
– (Думає). Мабуть, «Математична теорія чорних дір» Нобелівського лауреата Чандрасекхара.
– Коли закінчиться війна на Сході України? Коли московство залишить нас у спокої?
– Колись знайомим я відповідав: восени. Тепер хочу сказати теж, що – восени, але через років п’ять.
– Ти щасливий у житті?
– Так.
– Які у Тебе стосунки з часом: надто біжить чи йде як належить?
– Іде щораз швидше. У зв’язку з тим, що виникає багато нових проблем, нових наукових відкриттів, які належить осмислити.
– Європа нині на якому боці – України чи Росії?
– Швидше в масовій свідомості – на боці Росії. Вони ще не відділили Україну від Росії. Тому не відчувають, чого хочуть українці, а живуть за давніми стереотипами стосовно Росії.
– Котре слово для Тебе важливіше – те, що у громадсько-політичному житті, чи в науці?
– Для мене – у науці.
– Чим для нас, українців, є глобалізація?
– Шанс і виклик.
– Чи навчився час від часу заглянути в себе?
– Боявся раніше. А тепер весь час заглядаю. З віком.
– Як би Ти відповів Василеві Слапчукові на його вірш:
Не знав Бог
як чоловіка покарати
та й створив
його українцем?
– Категорично не згоден з такою позицією. Дотримуюсь думки, що майже всі нації створені рівними. Кожна у свій час може себе підняти. У Марка Аврелія читаємо: «Коли вода піднімається, риба їсть мурашок. Коли вода відступає, мурашки їдять рибу».
Ніколи не можна бути впевненим у тому, що чиясь перевага або ж власні негаразди є вічнми.
– Чи реально розуміє влада роль науки у житті суспільства?
– Впродовж останніх десятиліть – ні! Навіть не задумується, коли втупить очі в екран смартфона для розгляду якихось дурниць, – яка наукова праця вкладена фізиками, електронниками, хіміками у цей виріб.
– Якби Тобі довелось бути у залі засідань Верховної Ради, яке запитання Ти б задав прем’єру Шмигалю як науковець?
– Я б його запитав, чи він бачить перспективи того, що колись управлінський клас в Україні стане високопрофесійним? Кажу це тому, що кілька днів тому суд виніс рішення за позовом пожежників про призупинення електропостачання до нашого Інституту. Причина – в тій самій непрофесійності дій урядовців. Одні посилили вимоги до пожежної безпеки, інші – погодились із ними, але впродовж десятків років не виділяють кошти для забезпечення бюджетними установами виконання нових вимог. Попри численні звернення Асоціації міст України, Всеукраїнської Асоціації Об’єднаних територіальних громад до Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, Міністерства освіти і науки України, Державної служби надзвичайних ситуацій, Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій та Комітету Верховної Ради України з питань бюджету з проханням сприяти вирішенню порушеного питання на державному рівні шляхом затвердження відповідної державної цільової програми на забезпечення протипожежної безпеки в закладах освіти, Державний бюджет України на 2021 рік не передбачив таких коштів. 71% закладів освіти не відповідають підвищеним вимогам протипожежної безпеки, 2,5 тисячі позовних заяв від пожежників на призупинення їх експлуатації зараз розглядають суди, керівникам загрожують високі штрафи – бо після запровадження нових вимог, Верховна Рада істотно збільшила також штрафи, не виділивши коштів на протипожежні заходи. Мабуть, втішились тим, що у доданій Аваковим до проекту Закону пояснювальній записці цинічно написано, що додаткових видатків з бюджету не потрібно, а будуть лише надходження. Сорок депутатів підписали ініційоване Наталією Піпою звернення ло Шмигаля змилуватись над освітою, до нього приєдналася і народний депутат Інна Совсун, яка 2014 року як виконувач обов’язків міністра освіти і науки дала згоду на запровадження нових вимог…
– «Всі ми вийшли з книжок», – говорив свого часу Євген Сверстюк. А як нині?
– Нині наша молодь, на жаль, виходить з «Тік-току» і «Фейсбуку».
– Чим живе українське суспільство на початку ХХІ століття?
– Надіями про те, що буде багата і розумна українська держава.
– Чи продовжують в Інституті щороку відбуватися в травні наукові читання, присвячені пам’яті академіка НАН України Я.С. Підстригача?
– Так, відбуваються щороку.
– Чи вдається Інститутові й надалі отримувати індивідуальні і колективні гранти на проведення наукових досліджень від міжнародних фондів?
– Вдається. Не так багато, як хотілося б, щоправда. Це – непростий вхід в наукову спільноту Заходу.
– Молоді вчені становлять близько чверті співробітників Інституту. Як вам це вдається?
– Уже, на жаль, менше. Була певна позитивна інерція у ставленні молоді до фундаментальної науки, яку дирекція Інституту всіма зусиллями підтримувала (гроші, гранти, навіть – службове житло). А зараз фінансова упослідженість науки відштовхує від заняття науковою діяльністю навіть тих, у кого таке бажання було б.
– Який морально-психологічний клімат в Інституті?
– В Інституті немає глибоких суперечностей, конфліктів. Бо кожен член колективу оцінюється за його науковим внеском.
– Відчуваєш себе вільною людиною?
– Так. Відчуваю себе вільною людиною у вільній державі.
Замість післямови
«Доктор фізико-математичних наук В.О. Пелих веде значну науково-організаційну роботу як заступник Академіка-секретаря (з 2015 р.) і член Бюро Відділення математики НАН України, заступник директора Інституту з наукової роботи, керівник секції математики і математичного моделювання ЗНЦ НАН України і МОН України…
За наукову та науково-організаційну діяльність В.О. Пелих нагороджений Почесною грамотою Президії НАН України та ЦК профспілки працівників НАН України і відзнакою НАН України «За наукові досягнення». Лауреат (у співавторстві) Державної премії України в галузі науки і техніки 2014 року. Удостоєний звання «Заслужений діяч науки і техніки України» (2018)».
