Чернівці – місто, багате на визначні культові споруди різних конфесій. Напевно, переважає в цьому плані місто над Прутом в Україні лише Львів, Одеса і Чернігів (про Київ навіть не згадуємо)).
Наприклад, якщо в Чернівцях доїхати тролейбусом № 4 до кінцевої зупинки, то дорога через лісок приведе до овіяної легендами церкви Різдва Пресвятої Богородиці та чоловічого монастиря на Горечі. Це – одна з найцінніших пам’яток культового зодчества Буковини і найстаріший із збережених у Чернівцях мурованих храмів.
У 1712 році ченці-самітники очистили ділянку лісу біля потічка Руда на Горечі й заснували тут пустинь. Уперше про неї згадується 1719 року, коли продали пасовище в цій місцині капітану Манолі Замфіру за 15 флоринів. Пізніше він пожертвував землю “святому монастиреві Гореча задля спасіння своєї душі”.
Одним із перших будівничих обителі став майбутній православний ієрарх Антоній Путняну-Черновський.
Уже ставши владикою, на згадку про своє перебування з братією, він збудував дерев’яну церквицю та келії для монахів, а також пожертвував разом із братом Сильвестром земельну ділянку в Чернівцях.
Першим відомим ігуменом був ієромонах Іоанікій, який купив у чернівецького міщанина пасовище за шість срібних флоринів. Угоду закріпив митрополит Антоній, який додав у кінці грамоти: хто наважиться забрати це пасовище від монастиря, стане “чорним як вугілля”.
Найбільший розквіт обителі пов’язаний з ігуменом Артемоном (Кініцьким). Управляючи з початку 1740 року, він суттєво покращив її матеріальне становище. На той час “Гореча” володіла величезними земельними наділами в різних частинах Чернівців та в селах. Мала три будинки в центрі міста біля Турецької криниці, млин, греблю.
Монастир отримав чимало привілеїв від молдавських господарів, зокрема був звільнений від податку на сіль, вулики, худобу. А Василь Костаке подарував обителі 28 травня 1761 року село Могошешть (нині Байраки Герцаївського району). Монастир отримував дохід і від плавучого моста через Прут.
У травні 1765 року ігумен зумів переконати деяких чернівецьких купців і мешканців Горечі, щоб вони продали йому свої пасовища та городи. Монастир розраховувався грошима, кукурудзою, вуликами, худобою, навіть сорокоустами “за порятунок душі”. Вартість придбаних 38 городів та пасовищ перевищувала 200 флоринів. На ті часи це була значна сума.
Прихожани приходили в монастир, щоб поклонитися іконі Божої Матері. Її прикрашали різні коштовності від жертводавців: російські та голландські дукати, перстень із рубіном, монети, коралові намиста, срібна ручка. Заможні чернівчани жертвували обителі городи з деревами, земельні ділянки з будинками. Згідно з переписом 1774 року, в Горечанському монастирі проживало 58 ченців.
Стара дерев’яна церквиця вже не відповідала потребам монастиря, який володів 14 маєтками. На її місці почали будувати мурований храм Різдва Пресвятої Богородиці. Серед покровителів було багато й відомих осіб: молдавські митрополити Яків Путняну та Гавриїл Каллімахі, молдавський воєвода Григорій ІІІ Гіка. Існує переказ, що навіть російська імператриця Катерина ІІ пожертвувала 40 тисяч карбованців. Освячення новозбудованої церкви відбулося 18 квітня 1767 року.
Вона була збудована в стилі бароко, з поєднанням українських та молдавських архітектурних традицій. Церква двоярусна, увінчана сімома куполами різної висоти. Під час спорудження було передбачено й можливу оборону від ворогів: масивні зовнішні стіни (1,5 метра), бойова галерея вздовж другого ярусу та вузькі вікна-бійниці. Одночасно з храмом звели дерев’яну двохярусну дзвіницю. Мідні дзвони для неї відлили на Садагурській монетарні з турецьких гармат.
Під час Першої світової війни їх зняли і відправили в Угорщину, звідки так і не повернули. Нині в дзвіниці знаходяться один великий і два менших дзвони. Як свідчать написи, менші були виготовлені 1928 року в чернівецькій ливарні А. Гейба. Є тут також підвішена дошка-било, у яку б’ють дерев’яними молотками.
Після приєднання Буковини до Габсбурзької монархії розпочався процес вилучення монастирських маєтностей.
1783 року монастир “Гореча” понизили до статуса скита, який повинен був існувати за рахунок пожертв. Згодом скасували навіть цей статус. У зв’язку з цим ігумен Артемон залишив обитель і подався до Молдавії. Слідом за ним пішли і монахи. Вони забрали із собою 520 флоринів, церковні коштовності, книги, ікони. Колишні володіння обителі відійшли місту і Православному релігійному фонду Буковини. Церква Різдва Пресвятої Богородиці стала парафіяльною. Колишній монастирський млин продали з аукціону.
Під час Першої світової війни через територію обителі проходила лінія оборони австрійської армії. У зв’язку з цим майже всі споруди були зруйновані. Вціліла тільки церква, яка також зазнала значних пошкоджень. Її стіни, біля яких австрійці облаштували бетонні капоніри для прикриття Чернівців зі сходу, були буквально зрешечені кулями та снарядами. У післявоєнні часи храм відремонтували.
Цікавинки про монастир
*Гореча вперше згадується у документах на початку XVIII століття. Тоді, у 1718 році, начальник прикордонної варти і митної служби М. Замфір придбав собі у власність “луг, званий Горечим”. Первісна назва “Горече” означало “згар”, тобто “згоріле, випалене місце”.
*Навколо монастиря виникає поселення під назвою “Люди-Горече” (тобто “люди, піддані монастиря Горече”). Перша згадка про це є 1737 року.
*Монастирська церква Різдва на Горечі – типове українське бароко з елементами румунської та молдавської архітектурних шкіл XVII – XVIII століть. Основну частину храму від вівтаря відділяє п’ятиярусний іконостас. Від первісного іконостасу залишилися лише деякі ікони.
*Найціннішим у храмі є збережений у бабинці живопис XVIII століття, особливо монументальна фреска над вхідними дверима “Страшний суд”. На ній в обрамленні хмар зображено Ісуса Христа, який прийшов судити живих і мертвих. Архангел Михаїл тримає меч і терези, на яких зважує добрі та злі людські вчинки.
* До наших днів дійшла і дерев’яна двоярусна дзвіниця, для якої ігумен Кініцький замовив у монетарні в Садгорі мідні дзвони.
*Монастир на Горече був закритий 1783 року “Духовним регламентом” австрійського цісаря Йосифа ІІ разом з іншими монастирями Буковини.
*У акті обстеження за 1797 рік повідомляється, що церква Різдва Пресвятої Богородиці в парафії Гореча “кам’яна, добротна, всередині перекрита. Іконостас не мальований. Поведінка священика добра, навчає людей молитися в неділі та свята, коли народ приходить до церкви”.
*Сьомого жовтня 1823 року храм відвідав російський цар Олександр І. Він йшов сюди пішки, без охорони. По дорозі його зупинив міщанин, який ніс варту. Він грубо вилаяв царя і почав вимагати в нього документи. А біля самої церкви на самодержця напали собаки, що вибігли з дому паламаря. Олександр відбивався вихопленим із тину дрючком, поки не прибігла з городу паламариха і не прогнала собак.
Цар зайшов до храму і попросив священика Теодора Сухопана покласти йому на голову Євангеліє та поблагословити його. Потім поцілував йому руку і вручив 50 дукатів. Інший священик вимагав, аби поділилися з ним цими грішми. Отримавши відмову, пішов до Чернівців просити аудієнцію у царя. Вислухавши його “жалобу”, той дав йому 25 дукатів. Дрючок, яким Олександр відбивався від собак, довго зберігався у церкві як реліквія.
*У радянський період церква на Горечі залишалася діючою. 22 листопада 1996 року відкрили оновлений чоловічий монастир. Нині він складається з храму Різдва Пресвятої Богородиці, дзвінниці, двох корпусів для братії, господарських будівель. Настоятель монастиря – архімандрит Веніамін (Волощук). У користуванні обителі є 3,2 гектара землі. Ще вісім гектарів виділили у селі Магала Новоселицького району.
*Монастир “Гореча” багатий на святині. Тут зберігаються часточки святих мощів великомучеників Варвари, Георгія, Пантелеймона, Іоана Нового Сучавського (покровителя Буковини) та святих апостолів. Крім того, зберігаються часточка Животворного Хреста Господнього, камінь від Гробу Господнього, камінь від підніжжя Голгофи. Вірні приходять поклонитися образу Божої Матері “Скоропослушниця”.
Як проводять день монахи
Прокидаються рано – о 02.00. О 02.30 в монастирському храмі починається Полуночниця та ранішні молитви. До 06.00 триває Літургія. До 08.00 ченці працюють на підсобному господарстві. Об 11.45 дзвін кличе братію на трапезу. М’ясної їжі монахи не вживають. Після трапези починаються трудові послухання.
О 16.00 відправляються Вечірня та Вранішня Служби. Після цього вечеря. О 22.00 моляться у келіях і лягають спати.
Літургія в храмі відправляється церковнослов’янською та румунською мовами. Хор виконує пісноспіви на манер монастирів Афону.