Щороку, з початком літа, традиційно відзначається Міжнародний день захисту дітей. Беззаперечним є твердження, що діти – це продовження нас самих, а тому їхнє майбутнє – в наших руках. Відтак турбота про маленьких українців була пріоритетною для емігрантів з України, які з різних причин опинилися поза межами своєї Батьківщини, – на різних країнах та континентах. Діти емігрантів потребували особливої уваги, бо мали навчатися, здобувати освіту, пристосовувати до життя у чужомовному середовищі, у суспільстві із своїми сталими, часом відмінними від рідних, традиціями. Тож батьки прагнули, щоб їх нащадки не забували про своє походження, вивчали рідну українську мову, історію, шанували звичаї і традиції.
Вирішити цю дилему, віднайти себе на чужині, маленьким українцям допомагали творчо обдаровані люди. Одне з чільних місць серед них належить відомій українській письменниці, поетесі, активній громадській діячці (США) Ганні Черінь (Грибінській Галині, за чоловіком – Паньків, 1924–2016), особовий фонд якої зберігається в Центральному державному архіві зарубіжної україніки (ЦДАЗУ). Вона не лише видала чимало творів для дітей, але й постійно листувалася з ними (щоб не втрачати зв’язок з підростаючим поколінням), влаштовувала літературні вечори, за її сценаріями проходили вистави та інсценізовані дійства.
Ганна Черінь з учнями української католицької
школи при парафії Церкви Непорочного Зачаття
(Детройт, США), б/д.
ЦДАЗУ, ф. 22, оп. 2, спр. 122, арк. 7
Творчий спадок мисткині – це 49 книжок прози, лірики, гумору і 46 музичних творів на її слова. Перша збірка віршів Ганни Черінь «Crescendo» вийшла у Німеччині (1949). Потім був переїзд до США, де вийшла збірка для дітей «Братик і сестричка» (1960). Далі – різні за жанрами книги: поетичні збірки – «Чорнозем» (1962), «Вагонетки» (1969), «Травневі мрії» (1970), «Небесні вірші» (1973), «Зелень моря» (1981), «Квіти добра і зла» (1991), «Держава» (1996), «Вибрана лірика» (2002), «Авангард» (2006), «Паралелі» (2009), «Проліски» (2009), «Меандри» (2012), «Червона ружа» (2014); збірки оповідань – «Українська кров» (1982), «Люстро мого життя» (1992); збірки гумористичних творів – «Хитра макітра» (1974), «Смійтесь зі мною!» та «Смійтесь зі мною знов» (1998), «Їх величність Граф Оман. Стрики-брики» (1999), «Святі корови» (2004); подорожні репортажі – «Їдьмо зі мною!» (1965), «Їдьмо зі мною знов!» (1990), «Мандри» (1994), «Навколо світу» (1997), «Дев’яте чудо» (2005); збірник листів «Листи до Лицаря» (2012).
Українська дитяча література безсумнівно збагатилася творами Ганни Черінь завдяки її частим зустрічам та листуванню з маленькими зарубіжними українцями. Серед них: «Листування. Оповідання для дітей» (1996), «Пригоди української книжки» (1972), «Щоденники школярки Мілочки» (1979), «У намальованому світі» (1980), «Листи до Святого Миколая»(1981), «Казки молодої бабусі» (1995), «Батько нашого народу» (1999), «Вуська. Казки» (2006) тощо.
Поетка була переконана «…що діти дуже розумні і розуміють багато більше, ніж деякі дорослі люди… Діти … не люблять твору тоді, коли твір написаний фальшиво… Цього за всяку ціну я намагаюсь уникати». При своїй завантаженості літературною і громадською роботою Ганна Черінь намагалася відповісти на кожний дитячий лист до неї, даючи неформальні поради щодо творчості і навіть щодо деяких життєвих ситуацій, якими діти ділилися з нею.
Лист Ганни Черінь до Ольги Дриг, 2 лютого 2000 р.
ЦДАЗУ, ф. 22, оп. 1, спр. 112, арк. 4
Діти мають бути захищені від «чужого» впливу, тому Ганна Черінь неодноразово наполягала на важливості навчати їх писати і мислити рідною мовою, листуватися між собою українською: «Пишіть українські листи» (назва одного з її віршів).
А ще українці мають шанувати батьків, бо вони найдорожчі, любити рідний край, бо він є святинею. І якщо наші діти – це наше майбутнє, а вони відповідно творці майбутнього прийдешніх поколінь, то деякі постулати варто не змінювати, щоб передати їх у первісному вигляді нащадкам.
Вірш Ганни Черінь із збірки поезії «Crescendo», б/д.
ЦДАЗУ, ф. 22, оп. 2, спр.12, арк. 55
Давньогрецький письменник, історик і філософ-мораліст Плутарх колись сказав: «Якими діти народжуються – ні від кого не залежить, але в наших силах зробити їх хорошими через правильне виховання». Дорослі повинні їм у цьому посприяти, бо майбутнє належить дітям!
Віра Фазлєєва, провідний архівіст відділу використання інформації документів ЦДАЗУ