Найкращий подарунок для митця, коли його твори бачать та розуміють, коли вони викликають враження та емоції. У лютому 2020 року в Луцькій надбрамній вежі Острога сталася Подія. Тут з ініціативи Музею книги та друкарства (завідувачка Світлана Позіховська), співробітника Інституту досліджень української діаспори імені професора Любомира Винара Національного університету «Острозька академія» Назара Мартинюка та за підтримки хмельничанки Людмили Карпінської-Романюк до 150-річчя від дня народження Лесі Українки було відкрито виставковий проєкт «Вона в віки майбутні йти повинна (І будуть приходити люди…)».
Вподобання та інтерес до творчості Лесі Українки об’єднали навколо них широке коло учасників та партнерів не тільки з Волині, а й далеко за її межами, різного віку та різних за фахом майстрів мистецтва, музейників, колекціонерів, державних службовців. Унікальність заходу має багато означень «вперше по Лесі Українці». Так, вперше реалізовано масштабний міжмузейний проєкт, адже залучено експонати з фондів п’яти таких установ. Це перший міжрегіональний проєкт – беруть участь партнери з Києва, Рівного, Хмельницького, Тернополя, Волині, Одеси, Житомирщини (м. Новоград-Волинський). А ще, вперше об’єдналася з музейниками в одному проєкті студенти, викладачі Острозької академії, художники та велика кількість колекціонерів. І наостанок, вперше експонується така значна тематична кількість книг та творів порцеляни.
Шедеври літератури, поштівки початку ХХ століття, творчі напрацювання майстрів живопису, порцеляни та різноманітних напрямків мистецтва збудували єдиний сюжет, наскрізною темою якого є висвітлення постаті Лесі Українки в новому річищі та незвичних контрастах. В Музей прижитеві та рідкісні видання творів Лесі Українки надали для експозиції Київський Музей книги й друкарства України, Інститут досліджень української діаспори імені професора Любомира Винара Національного університету «Острозька академія». З власної бібліотеки великий шанувальник поетеси, ксьондз-настоятель Кунівської парафії о. Вітольд зробив винятковий внесок, представивши для виставки не тільки рідкісні українські книжкові видання «Лісової пісні», а книги англійською, польською та грузинською мовами.
Окрасою вернісажу стали графічні роботи – серія ілюстрацій «Лісової пісні» самобутньої української художниці (за фахом керамістки) Софії Караффи-Корбут, та справжні раритети початку другої половини ХХ століття – порцелянові М. Біляєва «Весна в лісі», В. Щербини «Лукаш і Мавка», майолікові видатного скульптора, заслуженого художника України І. Коломієць «Перелесник і Мавка», «Русалка і водяник» з Музею-садиби Лесі Українки на Волині у селі Колодяжне, де відома письменниця провела дитинство та юність. Історичні композиції поповнили фонди Музею-садиби після широкомасштабної художньої виставки, приуроченої 100-річчю уродин Лесі Українки.
З 1971 року в Україні не відбувалось показу порцелянових робіт українських майстрів, присвячених висвітленню постаті особистості. Тоді до широкого святкування за рішенням міжнародної організації ЮНЕСКО в усьому світі на підприємствах України було створено найбільше число цікаво задуманих і майстерно виконаних творів. Адже в Україні діяло близько двадцяти фарфорових та фаянсових підприємств, що виготовляли вироби, котрі відзначала стильова оригінальність, багатство пластичних форм, сміливе застосування нових матеріалів та технічних способів, які мали попит на внутрішньому ринку та експортувалися в різні країни. Ці поодинокі порцелянові вироби, як правило, надійшовши в продаж, завжди зникали для широкого загалу. Дослідниця та історикиня української порцеляни Л. Карпінська-Романюк зберегла містку галерею персонажів та портретів Лесі Українки, виконаних у цьому матеріалі. Вони стали предметом її колекціонування та вивчення. Більш ніж сотня унікальних порцелянових творів складають основну частину наповнення вітрин виставкового проєкту.
Різноманіттям форм і фарб дивують, зачаровують роботи лауреатів Шевченківської премії, заслуженого діяча мистецтв та заслуженого художника України Валентини та Миколи Трегубових «Лукаш та Мавка», «Пісня». Своєрідні та унікальні скульптурні композиції «Лісова пісня» Валентини Покосовської, Віктора Данильчука, «Мавка» Василя Мусієнка, «Лукаш та Мавка» Михайла Кордияки, Лідії Ксендзової. Високою майстерністю відрізняються розписи предметів посуду, декоративних блюд, ваз, плакеток Івана Ткаченка, Віталія Горолюка, Зої Мусійчук, Андрія Діброви. Візитна картка вернісажу – роботи «Лісова пісня» та «Будуть приходити люди…» кераміста за освітою, але у творчих колах більше знаного як українського живописця, видатного графіка, сина лемківської землі, почесного братчика Львівського ставропігійного братства св. ап. Андрія Первозваного, художника декоративно-прикладного мистецтва, члена Спілки художників СРСР Петра Марковича. Свічники, вази, тарелі, статуетки – це не просто речі, це оповідання в речах. Про те, як жили та кохали, мислили й відчували. Про успішну жінку як в особистій сфері, так і в царині реалізації, про її малу чудову родину, неймовірний талант. Їх палітра символізує основу, саму суть Полісся – ліс, граніт та землю-годувальницю.
Експонуються також анімалістичні твори майстрів фарфорових підприємств України (М. Моцака, Ю. Рубана, О. Крижанівського, П. Дутчака та інших). Рисі, олені, лосі, лисички, голуби, їжаки, барани, куниці, зайці, що населяють ліси Полісся, доповняють порцелянові скульптури головних дійових персонажів драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня».
Новоград-Волинський літературно-меморіальний музей імені Лесі Українки, який справедливо може пишатися найціннішим і великим зібранням порцеляни із зображенням поетеси й порцеляновими ілюстраціями її літературної спадщини, доповнив експозицію творами художників Городницького фарфорового заводу. Марія Антропова, знана керамістка, багато років співпрацювала з Владиславом Щербиною, виставила на огляд шанувальників мистецтва його свідчення існування духів, які можуть зловити казку вітру, землі, місяця, води, пташки, дерева, трав, а силою свого мудрого слова одухотворити добро, красу або знешкодити зло. Голова громадської організації «Асоціація дослідників фарфору та фаянсу» Валерій Завершинський відрекомендував тарілочки із зображенням Перелесника, Куца, Водяної та інших персонажів всесвітньо відомої драми-феєрії «Лісова пісня». Скульптор монументально-декоративного мистецтва Іван Хомяк та художник декоративно-прикладного мистецтва Олеся Томків-Войтович репрезентували власні бачення твору «Лісова пісня», виконані в 1980–1990-х роках.
Про спів у весняному хороводі, що доповнюють ритм і танці, рух і дії, які мають «закликати» весну та добрий урожай – прекрасні скульптурні пари цнотливих дівчат, в білих вишитих сорочках й з вінками квітів на голові, та хлопців, звичайно тільки приглядаються до гри, прислухаються до веснянки та час від часу, спровоковані насмішками та дотепами дівчат, «впадають» поміж юрбу і на хвилину переривають забаву, – «Веснянка» Олени Жернової, виробнича новизна творчого об’єднання «Alis–K» під керівництвом одесита Сергія Воронова. Історичний здобуток мистецтва фарфору ХХІ століття Сергієм Вороновим також показано порцеляновими колекційними ART-мініатюрами та скульптурними наперстками за мотивами «Лісової пісні» (форма В. Максимець, декор А. Медведкова-Панчук, Л. Райковська, Я. Баргилевич, О. Жернова, 2019). Це – одна із серій перших в Україні порцелянових наперстків, як і попередні, має естетичну цінність, тематичну художню образність, історико-культурне значення та є різновидом і предметом декоративно-прикладного мистецтва в жанрі наперстків.
Використано планшети та інші ґаджети, з якими за допомогою цифрових технологій можна послухати твори Лесі та музику на її вірші, зокрема, пісню групи «Бумбокс» на поезію «Плющ». Оскільки вежа має напівкруглу форму, то проєктування величезної проєкції з трьох проєкторів одночасно надають можливість споглядати розповіді про життя письменниці, а також реліз повнометражного мультфільму «Мавка. Лісова пісня». У 2020 році він має вийти у світ, сюжет якого буде зрозумілий широкій аудиторії у всьому світі, водночас містить оригінальність та чарівність слов’янської аутентики й дарує глядачам зустріч з новим, досі незнаним світом, який ще не було розкрито у світовій анімації. Сюжет Мавки цікавий дорослим універсальністю тем, а дітям – пригодами та гумором. Київським будинком книги у 2018 у легкій і доступній формі видано переказ для дітей найвідомішого та найулюбленішого читачами твору Лесі Українки. Він також репрезентується в експозиції виставки «Вона в віки майбутні йти повинна». Під книгу відгуків відвідувачів виставки пристосовано скетчбук мультфільму.
Надзвичайний інтерес до порцеляни, який спостерігається з початку ХХІ ст. зумовлений тим, що всі фарфорові заводи на території України припинили своє існування. Надано можливість замислитися про історичні здобутки мистецтва фарфору, зрозуміти глибокий зміст потужної традиції українського «білого золота», адже українська порцеляна – імідж країни, оскільки її виробництво вказує: країна володіє секретами дуже складної технології виготовлення «білого золота». Хрестоматійно відомо, що з минулих століть так називали фарфор, тому що при продажу виробів із порцеляни їх клали на одну чашу терезів, золото на іншу.
Відкриття подібного заходу є помітним явищем в публічній дипломатії України та свідчить про її високу та непересічну культуру.
Радо запрошуємо усіх дізнаватись більше про Лесю Українку, наш виставковий проєкт. Ми відкриті до співпраці, адже лише спільними силами ми зможемо зробити значний внесок в культуру та зробити світ ліпшим. І хоча, в умовах пандемії COVID-19, у нас виникають труднощі, але все мине, як минають будь-які негаразди.
Детальніше із ходом реалізації проєкту можна ознайомитися на його офіційній сторінці в соціальній мережі «Facebook»:
Пишаймося шановні, бо ми того варті!
P.S. Як повідомляє Н. Мартинюк: «Виставка в Музеї книги та друкарства м. Острога є лише першим етапом, високим стартом проєкту «Вона в віки майбутні йти повинна… (І будуть приходити люди…)». Він безумовно буде множитися у напрямках свого розвитку. Щирих подяк заслуговує колектив Музею книги та друкарства м. Острога на чолі зі Світланою Позіховською, яким вдалося реалізувати такий масштабний захід, залучити багато партнерів. І хоча, експонування виставки добігає до свого завершення, але за її назвою буде жити цікавий проєкт, який готові розвивати широке коло осіб. На часі ведеться робота над виданням книги Л. Карпінської-Романюк «Біле золото», яка відобразить оспіваний у фарфорі образ Дочки Прометея. Крім того, будуть проведені виставки та презентації в різних містах України, над чим зараз ведуться попередні переговори. А сам проєкт надихнув створити книжкову серію, яка попередньо має назву «Історія порцеляни в постатях». Тому незабаром вийде друком ще одне монографічне дослідження Л. Карпінської-Романюк у руслі цієї тематики. Крім того, заплановано провести конкурси серед учнівської та студентської молоді задля популяризації особистості всебічно обдарованої та неймовірно талановитої Лесі Українки».
Автор статті:
Людмила Карпінська-Романюк,
м. Хмельницький (Україна)