Австралія, як країна іммігрантів, була насамперед такою для мешканців Великої Британії та Ірландії — і згодом для колоній і домініонів імперії. З кінця ХІХ ст. з Західної Європи лише частково й нечисленно прибували німецькі, французькі — пізніше італійські та грецькі — імміґранти, серед яких було чимало євреїв. З українців приїжджали тільки одиниці, та про цих перших поселенців або тимчасових відвідувачів є лише скупі відомості.
Взагалі складно встановити етнічність та національність прибульців зі Східної Європи, оскільки українців включали в число російських та польських поселенців і мандрівників.
У 1820 до Сіднея прибув російський корабель «Открытие»; з цієї експедиції залишився тут хворий матрос Федір Зубенко, уродженець Полтавщини, подальші сліди якого губляться. За деякими даними, українцями були емігранти зі Львова: лікар Джон Луцький (або Лоцький), що прибув до Австралії 1832 р. і займав посаду державного ботаніка; також в Тасманії проживали Казимир Кабат та Володимир Коссак, які працювали згодом у поліції. 1854 осів у Джелонгу (штат Вікторія) 16-річний юнак із Шотландії, син сполонізованого українця, Юрко Горецький.
У 1850-х рр. до Австралії приїхав український вояк Михайло Гриб з австрійської армії, поселився в Квінсленді і тут доробився до значного майна на фермі; до нього приїхав 1860 р. селянин Яцко Пелєвський, який успадкував майно Гриба. Інший український юнак І. Займак прибув 1869 р. до Брисбену, а потім поселився в Новому південному Уельсі, де займався вирощуванням устриць.
Видатною постаттю в українсько-австралійських взаєминах лишається Микола Миклухо-Маклай, визначний мандрівник, океанограф та етнолог, що у 1870-х роках досліджував Нову Гвінею, острови Малайського архіпелагу, перебував у Сіднеї, де одружився з австралійкою та зробив великий внесок у вивчення тубільних культур та географії Австралії.
Перед І світовою війною прибули вже більші групи емігрантів з Російської імперії, які працювали в її далекосхідних регіонах та в Китаї. Серед них були й українці, переважно робітники залізничних і корабельних компаній. Вони поселилися в штаті Квінсленді, зокрема в столиці Брисбені, і працювали в промисловості та сільському господарстві. Ці емігранти заснували російські клуби, навіть виходила газета «Австралийское Эхо». Саме в такому спільному культурному клубі у Брисбені на початку 20 ст. виник етнічний конфлікт між українцями і росіянами (російське керівництво клубу відмовилося передплатити українську пресу з Європи й Америки).
Тоді було створено окрему організацію — Український Робітничий Клуб в Квінсленді. Є відомості, що один з діячів клубу, В. Харченко, організував театр, трупу, яка поставила першу українську виставу в Австралії — «Назар Стодоля». Виглядає, що це було нечисленне земляцьке об’єднання, яке згодом знову влилося в російське культурне і релігійне життя, бо окремих українських організацій вже не зареєстровано. Більша частина їх швидко асимілювалася.
Про цих українців у Квінсленді пише журналіст Григорій Піддубний з Полтавщини: «чи не єдиний інтеліґент серед цих українських емігрантів» в журналі «Західня Україна» (1930). Сам Піддубний перебував в Австралії у 1913—1917 рр., потім повернувся в Україну й помер на засланні.
У 1911—1917 в Австралії жив російський-український більшовицький революціонер Артем (Федір Сергеєв). Перебуваючи майже 7 років в Австралії, де не було жодних революційних потрясінь, він устиг не тільки одружитися з англійською баронесою, а й заснувати Соціалістичну партію Австралії.
1912 до Австралії прибув лікар і журналіст, мандрівник і любитель пригод С. Барчинський. Він тричі повертався до Австралії, найдовше жив і працював у Сіднеї і помер у Західній Австралії. Барчинський популяризував відомості про Австралію в галицькій пресі між двома війнами, а по ІІ світовій війні був одним з небагатьох, хто ділився досвідом і порадами з новими іммігрантами.
Після закінчення подій 1917—1920 в Росії до Австралії прибув українець із Сибіру Іван Іванець, який став власником і розбудував велику ферму в околиці м. Дарвін (Північна територія).
Серед міжвоєнних емігрантів був і Є. Антонишин, який 1932 року приїхав до Сіднея, а згодом поселився в Квінсленді. У 1920-х роках прибуло ще кілька українців з Далекого Сходу й Китаю; їх значно більше втекло з Китаю перед комуністами у 1940-х роках. Вони були активними в українському культурному і громадському житті (М. Мережаний, Микола Пирогів, Григорій Дончак й інші). Водночас чимало українців, що перебували серед російської білої еміґрації в Китаї і Японії, після Другої світової війни приєдналися до російської церкви й російської національній еміґрації в Австралії.
Як повідомлялося, історію української діаспори дуже цікаво можна представити крізь призму фалеристичних пам’яток, зібраних у Львівській національній науковій бібліотеці України імені В. Стефаника.