19 червня в режимі онлайн відбувся міжнародний круглий стіл на тему «Неоімперіалізм між Балтикою та Чорним морем». Активну участь в обговоренні теми та виробленні науково-практичних підходів щодо подолання відповідних загроз взяли експерти з 8-ми країн (Україна, Республіка Польща, Румунія, Республіка Молдова, Литва, Грузія…).
Повну версію роботи круглого столу можна переглянути на YouTube-каналі Institute of Democratization and Development.
Феномен кремлівського неоімперіалізму продовжує залишатися одним з основних об’єктів зацікавлення науковців, політиків та громадськості. Для країн Балто-Чорноморського регіону ця тема виходить за межі теоретичного інтересу та набуває колосальної практичної актуальності, оскільки містить в собі джерело загроз їхньому існуванню.
В 2014 році кремлівський неоімперіалізм став доконаною реальністю світової політики. Ігнорування принципу непорушності суверенітету, недотримання взятих на себе зобов’язань, відкрита збройна агресія, сприяння поширенню тероризму та збитий бойовою зброєю лайнер цивільної авіації, енергетичний шантаж та втручання у внутрішньополітичні справи сусідніх країн, використання пандемії як інструменту пропаганди – це лише неповний список питань, що стали буденністю міжнародного дискурсу останніх 6 років.
В загальних рисах неоімперіалізм є модернізованим і трансформованим продовженням класичного імперіалізму, з різними рисами та особливостями щодо внутрішньої та зовнішньої політики, часто він виглядає анахронізмом. Особливо полюбляють теорію неоімперіалізму представники лівих політичних сил та неомарксисти.
В ході проведеного круглого столу провідні політики та науковці країн Балто-Чорноморського регіону презентували певну експертну платформу для аналізу впливу кремлівського неоімперіалізму в регіоні та вироблення науково-практичних підходів щодо подолання пов’язаних з ним викликів і загроз.
Після подій 2008 року в Грузії, анексії Криму та агресії на Донбасі у 2014 р., поняття «неоімперіалізм» стало все більше використовуватися саме щодо Росії.
Варто зазначити, що політика Російської Федерації переповнена ідеями демонстрування сили та переосмислення цінностей та історичних істин, те що означає, де факто, зміну реальності іншою гібридною реальністю за допомогою ЗМІ, соціальних мереж, дипломатії та військової сили. особливо після 2008 року Москва підтримує анти-західний наратив, послаблюючи загальну соціальну солідарність в регіоні Балтика – Чорне Море. Зокрема це підтверджують опублікована у 2017 році праця Мілени Акімової та Дімітара Вацова, в якій проаналізовано семантичні ряди у 598 виданнях Болгарії за період 2013-2016 рр.
Кандидат Марін Герман ( Marin Gherman) політичних наук, директор Інституту Політичних Студій та Соціального Капіталу, головний редактор Медіа Центру БукПресс, (місто Чернівці, Україна), зазначив, що гібридна реальність не формується в усіх країнах одночасно, не всі країни регіону Балтика – Чорне Море сприймають однаково геополітичну дійсність.
“Відповідно до дослідження Pew Research Center, що було оприлюднене цього року, жителі Словаччини (60%) та Болгарії (73%) позитивно дивляться на Росію, проте найбільш критично до Москви ставляться жителі Литви, Польщі, Чехії та України. Є досить цікавою відмінність між Словаччиною та Чехією щодо ставлення до Росії, так само є цікавою відмінність між двома сусідніми державами чорноморського басейну – Румунією та Болгарією. Можливо, багато чого залежить від успішності чи неуспішності гібридизації політичної реальності через анти-західні наративи?
Німці також відрізняються поглядами на Росію залежно від того, чи перебувають вони в колишній Східній чи Західній Німеччині: 33% на колишньому Заході сприятливо дивляться на Росію, порівняно з 43% у колишній Східній Німеччині. У Грузії, відповідно до Кавказького барометру, 25% громадян вважають США головним другом країни. 40% вважають Росію головним ворогом. Бачимо строкату картину щодо ставлення до Росії, проте, узагальнюючи, відзначаємо загальне негативне ставлення до Москви в країнах з проблемним минулим або теперішнім у відносинах з Кремлем“, – повідомив Марін Герман.
В цілому, подальша гібридизація політичної реальності може призвести до втрати ціннісних орієнтирів у країнах Балтії та Чорного Моря та загального суспільного дезорієнтування, те що не можна допустити в контексті нехтування окремими геополітичними гравцями норм міжнародного права.
Євродепутат від Республіки Польща Павел Залевскі прокоментував опубліковану в американському виданні “The National Interest” статтю під назвою “Справжні уроки 75-ої річниці Другої світової війни”, в якій Путін озвучив позицію РФ.
“Сьогодні через путінський наратив ми перебуваємо у стані протистояння. Він абсолютно не відповідає фактам та історичній правді. Отож, до чого я закликаю: нам не варто відповідати тим же способом (тобто своїм наративом). Путін повністю руйнує поняття про історичну правду, звинувачуючи польську верхівку у початку Другої світової війни”, – зазначив Павел Залевскі.
Також він акцентував увагу на тому, що авторитарні країни використовують історію як політичний інструмент.
“Досліджуйте правду, пропагуйте її, і тоді вона створить основу для нашого мирного співіснування», – підкреслив євродепутат.
Також своє бачення українсько-угорських відносин та «імперських комплексів» з точки зору країн Вишеград-4 та Інтермаріуму надав Шандор Фйольлварі – угорський історик, політолог, викладач литовської мови Дебреценського університету (Угорщина).
На його думку, Росія може зрозуміти тільки мову сили і могутності.
Альянс Інтермаріуму (Міжморя), тобто широке співробітництво країн від Балтійського моря до Чорного моря – це хороший і єдино можливий шлях формування сильного блоку проти російського імперіалізму. Особливу увагу заслуговує теж співпраця країн Вишеград-4: Польщі, Словаччини, Чехії та Угорщини.
У виступі угорського історика та політолога йшлося зокрема про те, що Вишеградська четвірка – це той блок, що може акумулювати економічні ресурси і політичну владу для того, щоб протистояти російському військовому імперіалізму. Російський імперіалізм є сутнісним явищем існуючого російського суспільства. Таким чином, як вважає Шандор Фйольлварі, західний світ повинен обмежувати Росію.
При цьому він вважає, що серед країн Вишеградської групи Польща – єдина країна, здатна протистояти російському імперіалізму, з огляду на її репутацію на Заході, розміри країни та її військову силу.
На його думку, питання будь-яких територіальних суперечок не може бути вирішеним інакше, ніж через входження в Європейський Союз і зміцнення членства в ньому.
Крім того, тему угорського «вето» євроатлантичній інтеграції України в контексті неoімперіалістичного виклику продовжив Ігор Тодоров, професор кафедри міжнародних студій та суспільних комунікацій Ужгородського національного університету.
Майже три роки не відбувається засідань Комісії Україна-НАТО (КУН) високого рівня (глави держав та урядів, міністри оборони, міністри закордонних справ тощо) через вето Угорщини.
Запевнення партнерів в Альянсі стосовно того, що відсутність таких засідань не впливають суттєво на стан та перспективи співробітництва України з НАТО мають підстави, втім відсутність функціонування такого важливого інституційного механізму, передбаченого Хартією про особливе партнерство між Україною та НАТО 1997 р. не може не мати негативних наслідків. Блокування КУН, в умовах, коли Україна фактично перебуває у стані війни є небажаним.
Вирішення даного конфлікту можливо за наявності політичної волі з обох сторін. Підґрунтям має бути імплементація рекомендацій Венеціанської Комісії щодо закону про освіту на чому акцентує увагу НАТО.
Як зазначає Тодоров, з початку 2020 року в українсько-угорських відносинах спостерігаються певні оптимістичні тенденції. Очевидно, що збереження вето завдає реальної шкоди іміджу Угорщини, в тому числі демонізуючи її в Україні.
“Об’єктивно, Угорщина є політичним, безпековим, економічним, культурним й інтеграційним союзником України. Варто усвідомити, що Україна та Угорщина – частини єдиного регіону, налагодження співпраці та підтримка спільної згоди в якому може суттєво розширити можливості обох країн, тоді рівень ескалації конфлікту можна буде тримати під контролем. Регіональний рівень може відкрити нові горизонти для обох держав, якщо вони зможуть вийти із полону мислення виключно категоріями сьогоднішнього дня”, – вважає Ігор Тодоров.
На думку професора, неімперіалістична політика Росії тут не буде мати успіху.
Нагадаємо, активісти української діаспори та друзі України вимагають від ЄС посилити антиросійські санкції.