“Я — українець, а не росіянин”, заявив 85-річний американський актор на російському фестивалі і відмовився від нагороди президента Росії

Середа, 20 лютого 2019 12:05 Автор  Ніна Петриківська
Оцініть матеріал!
(5 голосів)

"Був такий обов’язок у козаків – безкоштовно, добровільно захищати рідну Україну. Нерідко залишав січовик дружину при надії і знав: загине – син буде носити його ім’я, а прізвищем стане ім’я матері. Чи не тому на нашій землі багацько Катериничів, Мотричів, Палагнюків, Уляненків? Так було і в родині Палагнюків, що вела рід від козачки Палагни", - Ганна Черкаська.

18 лютого 1919 р. у Латімер-Майнзі, у Пенсильванії, США у заробітчан із України народився син Володимир Палагню́к. Його батько походив із села Іване-Золоте Тернопільської області, а мати — зі Львівщини. З роками Володимир Палагню́к став Джеком Пеленсом (англ. Jack Palance).

"Улюблений спогад дитинства – це коли батько, маючи вільну хвилинку, садив дітей біля себе й читав українські газети", – згадував на старості Джек.

Джек пишався українським походженням: знав українську мову, історію, любив співати рідні пісні, виступав під час відкриття пам’ятника Шевченку у Вашингтоні. Джек Пеленс був головою правління митецької благочинної фундації Hollywood Trident Foundation ("Фундація Тризуба"), яка надавала фінансову допомогу акторам і митцям, які демонстрували досягнення української культури (включно з кіномистецтвом) у цілому світі.

У ті часи шахтарі Пенсільванії через важкі умови праці довго не жили. Невдовзі через рак легень пішов з життя й Іван Палагнюк. Його син теж спробував шахтарського хліба, але вже невдовзі перекваліфікувався в боксери. Маючи 193 сантиметри зросту і пристойні м'язи, Володимир провів 20 боїв на рингу. За легендою, він навіть встановив рекорд у суперважкій вазі – 15 перемог поспіль. З них 13 боїв завершилися важкими нокаутами для суперників.

"Я бачив фото молодого Джека Паланса. На ньому він як дві краплі води схожий на Володимира Кличка", – заявив навіть один зі спортивних репортерів Америки.

542472 3 w 3001Втім офіційно зареєстрований лише один поєдинок Палагнюка: 17 грудня 1940 в чотирираундовому бою він поступився Джо Баккі. Зрештою українець покидає бокс. Причина була поважна – розпочалася Друга світова війна. Володимир стає льотчиком. Щоправда, новобранець не скоро потрапив на війну: під час навчального польоту загорівся літак В-24 і летун-українець отримав сильні опіки.

Попри пластичні операції шрами на обличчі та сиплий голос – наслідок боксерської травми – залишилися з ним на все життя. Після війни Палагнюк несподівано вирішує, що його покликання – актор. Вступає на акторські курси Стенфордського університету. Під час навчання підпрацьовує "вишибалою" в ресторанах. А вже 1950 року дебютує в кінематографі.

Специфічна зовнішність та голос не залишають Володимиру особливого вибору – здебільшого він грає негідників і бандитів.

"Всі мої ролі зіграні до Оскара – сміття", – скаже Палагнюк у старості. Прибравши собі сценічний псевдонім Волтер Джек Паланс українець і надалі знімається у вестернах, ґанґстерських фільмах та бойовиках. Через 20 років подружнього життя розлучається з дружиною – акторкою Вірджинією Бейкер. Має двох доньок і сина.

Згодом, коли в Голлівуді на алеї слави постане зірка Джека Паланса, актор прокоментує подію з гумором: "Моя зірка – навпроти магазину спідньої жіночої білизни. Мабуть, це тому, що я завжди був у жінок поза конкуренцією". Останні 20 років Джек проживе разом зі стюардесою Елейн Роджерс.

Вперше актора номінували на Оскара в 1952 році. Але нагороду він отримав аж 1992 року за роль другого плану у фільмі "Міські піжони". Примітно, що чи не вперше в житті Паланс зіграв комедійну роль.

"Я все життя жалкував, що бездарні режисери бачили в мені лише ґанґстера й негідника", – скаже потім.

На церемонії вручення несподівано для присутніх кілька разів відтиснувся від підлоги на одній руці, показавши, що перебуває у відмінній спортивній формі.

За свідченнями очевидців, Володимир мав тонке відчуття гумору і був природженим комедіантом. Не цурався малярства і писав вірші. Якщо в компанії був хтось із українців – відразу переходив на рідну мову. На історичну батьківщину вперше приїхав 1996-го.

Захоплювався українською історією і мріяв про роль гетьмана Івана Мазепи. Хоча, за його власним зізнанням, найбільшою мрією була роль Тараса Бульби.

У квітні 2004 р. впродовж тижня в Лос-Анджелесі тривав фестиваль "Русскіє ночі" під патронатом Президента Росії. Кульмінацією стала церемонія нагородження в Голлівуді американських митців та акторів російського походження званням народного артиста Російської Федерації за їхній внесок у розвиток російської культури.

У квітні 2004 р. у Лос-Анжелесі на кінофестивалі "Російські вечори", який організовувало посольство Російської Федерації, вручали щорічну мистецьку премію та нагородження в Голлівуді американських митців та акторів російського походження званням народного артиста Російської Федерації за їхній внесок у розвиток російської культури. Запросили відомих американських акторів. На подіум піднявся Дастін Гоффман. Отримавши приз і порцію аплодисментів, він виголосив невеличку промову. Згадав, що його батьки були родом із "російського міста Києва".

Наступним лауреатом назвали Джека Паланса: "Я українець, а не росіянин. Мої батьки приїхали з України й мені тут нічого робити. Буде краще, якщо я піду", – сказав той.

Тих, хто був близько знайомий із актором, така поведінка не здивувала. Річ у тім, що Джек довгі роки очолював українську фундацію "Тризуб", яка об'єднувала колишніх співвітчизників у Голлівуді. Ця фундація невдовзі висміяла і засудила вчинок уродженця "російського міста Києва" Гоффмана, кепкуючи з його "глибоких знань у географії".

Не мав навіть натяку на "зіркову хворобу". Джеків товариш Павло Борисів згадував про останні дні Паланса:

"Ми з родиною поїхали провідати Джека. Він лежав у ліжку – останні кілька місяців хворів. Було очевидно, що його могутній організм своє відпрацював – як-не-як 87 років. Але Джек був у гарному настрої – усміхався й жартував. У кімнаті грала музика – звуки бандури. "А ти знаєш таку пісню: "Взяв би я бандуру? – раптом запитав мене Паланс. "Знаю", – кажу. "То заспіваймо". І ми почали співати. Але на другому куплеті збилися – ні Джек, ні я далі слів не знали. Того ж вечора Олесь Санін прислав нам слова електронною поштою з Києва".

День його народження - 18 лютого. Скоріш за все - 1919 року. 10 листопада 2006, у Монтесіто (Каліфорнія) упокоївся 87-річний син емігрантів Володимир Палагню́к, американський кіноактор українського походження Джек Пала́нс (англ. Jack Palance), так і не зігравши жодної української ролі.

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається