Професор Євген Чапля: «Центр - це наукова школа з проблем континуально-термодинамічного моделювання та оптимізації нерівноважних процесів»

Середа, 26 вересня 2018 08:40 Автор  Богдан ЗАЛІЗНЯК
Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)
Євген Чапля Євген Чапля

17 вересня у Західному науковому центрі НАН України і МОН України (м. Львів) відбулася Міжнародна конференція «Мікро- та нанонеоднорідні матеріали», присвячена 100-річчю Національної академії наук України.

Зі вступним, вітальним словом виступив голова ЗНЦ НАН України і МОН України академік НАН України Зіновій Назарчук: «Мені надзвичайно приємно взяти участь у цій конференції. Колись академік Ігор Юхновський сказав: «Першу конференцію проходять усі, а що буде далі?» Відповім: є контакти. Все-таки це міжнародна конференція – є делегати з Польщі. Ця конференція є особливою – через рік після 25-річчя Центру математичного моделювання. Євген Ярославович Чапля став науковим керівником у 2011році. У Центрі працює плеяда особливих науковців. Наше завдання: зберегти молодь, поповнити склад науковців і залучати їх до вирішення серйозних проблем».

Серед виступаючих – Олег Гачкевич, науковець з Польщі, Олег Лимарченко (Київський національний університет імені Тараса Шевченка), Ю. Білущак (Університет Казимира Великого, Польща), Богдана Гайвась, Петро Костробій, Ярослав П’янило (керівник Центру)… Щоби не перевантажувати читача, не будемо перераховувати назви тем, з якими виступали ці та інші науковці, оскільки назва Центру говорить сама за себе: Центр математичного моделювання Інституту прикладних проблем механіки і математики ім. Я.С. Підстригача НАН України.

Співголовою Конференції був науковий керівник Центру математичного моделювання ІППММ ім. Я.С. Підстригача, головний науковий співробітник, доктор фізико-математичних наук Євген Чапля, якому 1 вересня цього року виповнилося 70 років. У своєму виступі науковець щиро подякував ЗНЦ в особі академіка З. Назарчука, ІППММ ім. Я.С. Підстригача – в особі академіка Р. Кушніра, а також науковцям НУ «Львівська політехніка» та ЛНУ імені Івана Франка, які, наголосив Євген Ярославович, завжди надавали вагому підтримку Конференції.

Через день ми зустрілися з Євгеном Чаплею для розмови, з якої читачі, очевидно, відчують, як студенти фізичного факультету Львівського державного (тоді) університету імені Івана Франка торують дорогу в науку і цілеспрямовано розвивають її.

«В Україні організаційна робота буквально заїдає…»

  • Євгене! Про що Ти думав 1 вересня (кілька днів тому), коли Тобі виповнилось 70? Про те, що треба би ще зробити в житті, чи про те, що таке життя – взагалі?

  • (Сміється). Що дожив!

  • Скажи, будь ласка, Тобі сподобалась конференція, що відбулась позавчора, якою Ти також натхненно керував?

  • В принципі, сподобалась. Люди все-таки працювали. Хто – за інерцією, хто завершував кандидатську дисертацію. Деякі доповіді були дуже сильні.

  • Наприклад?

  • О. Лимарченка, Я. Савули, О. Гачкевича, а також – П. Костробія, Я. П’янила… Видно, що люди виросли, працювали і працюють в рамках серйозних наукових шкіл. Рівень, практично, був високий.

  • Скількох конференцій Ти був співорганізатором?

  • Десь до 30. Три – в рамках СКТБ ІППММ. Там я два роки був заступником директора… Приємно, що було багато людей, секції між собою поспілкувалися. Бажано, звичайно, щоб були і доповіді, і стендові елементи. Тоді ефективно вдається провести конференцію за два-три дні. І розмова буде насиченою. Акцент – на польсько-українські, українсько-польські конференції, пов’язані з математичним моделюванням явищ і процесів у простих середовищах – тілах з мікроструктурою. Така тематика цікава і науково, і має практичне значення. Це, наприклад, оцінка захисних властивостей різних інженерних конструкцій, в яких утримується забруднення техногенного характеру, починаючи від типу ставків і закінчуючи «залізобетонними» спорудами для утримання агресивних середовищ. І т. ін.

  • Від 1973 року Ти – в науці. Який настрій був у Тебе тоді, коли Ти входив в науку?

  • Після служби в армії трохи мусив освіжити в голові знання, які я отримав в університеті. Крок за кроком вдалося повернутись до «форми». Спочатку – робота досить рутинна – в ІППММ. Виконано багато господарських договорів. Я був пов'язаний договором з «Термоприладом». А Інститут мав більш широкі договори. Робота за договором – рутина. А коли був сформований основний напрям досліджень, Ярослав Бурак, тодішній керівник Центру, сформулював: «Дифузія в полікристалічних тілах». І вона частково була пов’язана з дослідженнями, які робились у ФМІ.

  • Я читачам нагадаю теми Твоїх дисертацій, – з тим, щоб потім Тебе запитати. Отже, «Визначення напружено-деформованого стану пружних електропровідних тіл з урахуванням гетеродифузії домішкових частинок» – тема кандидатської (1982). А «Континуально-термодинамічні основи механіки твердих розчинів з врахуванням локальних змін стану її компонент» – це вже докторська (1996). Так от, дозволю поставити Тобі запитання: як зреалізувались теми Твоїх дисертацій у Твоїй діяльності?

  • Богдане, я Тобі коротко відповім. Тобі – і читачам. Я запропонував континуально-термодинамічний підхід до побудови математичних моделей взаємозв’язаних механічних, теплових і дифузійних процесів у багатокомпонентних середовищах. А ще – наче вдалося побудувати певну кількість нелінійних фізико-математичних моделей механотермогетеродифузії у багатокомпонентних тілах із урахуванням локальної структури середовища. Обґрунтував також одноконтинуумні і локально-градієнтні наближення, розробив методику введення ефективних характеристик багатокомпонентних систем.

  • Наукових праць багато вдалося створити?

  • Понад 200, зокрема 8 монографій.

  • Добре, не будемо перевантажувати читачів надто вже науковою термінологією. «Поїдемо» далі. Як Тобі вдається поєднувати працю в Центрі математичного моделювання тут, у Львові, і в Інституті механіки і прикладної інформатики Університету Казиміра Великого в Бидгощі, которий – у Польщі?

  • Непросто. В Польщі дуже невелике навантаження на професора. Це дуже добре.

  • І скільки?

  • 180 годин на рік, себто – на два семестри. В результаті – можна відробляти лекції наперед і робити собі «вікно» на місяць-півтора. І приїжджати в Україну… Але, звичайно, не все так просто. Хоча, завдяки невеликому навантаженню в Польщі, маєш багато часу для наукової роботи. В результаті – я написав багато монографій і статей. На Україні організаційна робота буквально заїдає. А там тобі не заважає телефон, небагато обов’язків. Можеш сісти і працювати.

  • Котра держава більше дбає про розвиток науки – Україна чи Польща?

  • Польща. Однозначно.

  • Знаєш, Євгене, я помітив, що Ти полюбляєш висловлюватись досить стисло. То тому, що Ти – представник точної науки?

  • Можливо.

  • Зрозуміло. Центрові вже 26 років. Чи можна показати-розповісти про те, що на практиці дали його (Центру) наукові дослідження?

  • Це є наукова школа з континуально-термодинамічного моделювання та оптимізації нерівноважних процесів.

  • Ти – директор Центру від 1992-го до 2011-го, а від 2011 – науковий керівник. Як працювалося? Як Ти утверджувався у науковому середовищі?

  • Оскільки це були роки, коли Центр не фінансувався навіть на 50% чи й 75%, - то це й було результатом виїзду до Польщі. То ж, розумієш, життя було не просте…

  • Науковці котрої країни глибше цікавляться політикою?

  • У Польщі науковці, як на мене, менше цікавляться, аніж у нас – більш активно.

  • Чи ти навчився відпочивати?

  • Ні. Якраз під час відпочинку я написав найбільше наукових праць.

  • Ти – емоційна людина?

  • Ні.

  • Світова політика – річ моральна чи цинічна?

  • (Думає). То залежить. В Європі – менш-більш моральна. А в Америці – не завжди.

  • А в нас?

  • ?..

«Суспільство показало, що воно хоче змінюватися…»

  • Чим більше живеш – наукою, своїм щоденням чи ідейністю?

  • Скоріше – працюю в науці. Так сталося, що я розглядаю роботу – і як хобі. Завжди є над чим думати.

  • Життя Твоє світле чи … не дуже?

  • Середнє. Вимучують поїздки. Як приїдеш – то нормально. А переїзди вбивають.

  • Як Ти зрозумів у свої сімдесят: добро завжди перемагає зло, чи …?

  • З трудом може перемогти зло.

  • Як сприймаєш критику?

  • Нормально. Я емоційно на такі речі не реагую: завжди шукаю, з чим зв’язати критику – чи зі мною, чи з тим, хто критикує.

  • Чи вдається знаходити час, щоб зайнятися своїм організмом – маю на увазі: спортом?

  • Були періоди такі, що я зранку регулярно гімнастикою йогівською займався. Я багато там начитався. І був змушений через стан здоров’я.

  • Чи охоплює Тебе часом нудьга?

  • Ні.

  • Який колір вважаєш за найулюбленіший?

  • Поскільки я часто їжджу поїздом, то болотно-зелений.

  • Жартуєш?

  • А чому б і не дозволити собі цього?

  • Чи ріка історії Україну сильно крутила ?

  • Надзвичайно сильно – як ніяку іншу країну. Крутить і досі. Як результат – розташування території, так і оточення сусідів.

  • Кого з поетів перечитуєш?

  • Час від часу щось знаходжу в 50-томнику Івана Франка, деколи з приємністю згадую деякі вірші Тараса Шевченка.

  • А з сучасних?

  • Не можу пригадати.

  • Є три етапи людського пізнання: спостереження; прагнення зрозуміти; творче осмислення. Якому з цих етапів приділяєш найбільше уваги?

  • Якщо виходити з моєї роботи, то виглядає це так. Рік витрачаю, щоб зрозуміти об’єкт дослідження. Другий етап – моделювання процесів, які відбуваються у цьому об’єкті досліджень. Займає це 1-1,5 року. Нелегко – відразу начисто. І коли цей етап моделювання проведений, треба вибрати цікаві для застосування постановки крайових задач. Далі їх треба проаналізувати: а що ж отримав? І порівняти з експериментом. І тоді – третій етап: якісного зрозуміння явищ і процесів, які ти досліджував. І тоді ти вже починаєш щось розуміти. А в цілому – довгий шлях цього людського пізнання – років 5-7. Тоді починаєш глибше думати.

  • Чи завжди народ вартий своїх політиків? До речі, в котрій країні це відповідає дійсності?

  • Я би сказав так: наука, культура, інтелігенція не повинні йти на поводу народних захцянок, а формувати. Їх треба формувати. А робити це дуже непросто. Через те нардепи з інтелігенції мало популярні в політиці. Політики ближчі до народу – в Польщі. Вони більше підконтрольні ЗМІ, на ЗМІ вони (політики) реагують. Там суспільство в цьому відношенні краще збалансовано.

  • Чим для нас, українців, був Майдан? А чим – для людей поза межами України?

  • Це революція. Суспільство показало, що воно хоче змінюватись. Але далі справа практично не пішла. Хоча деякі зрушення є.

  • Чи оберемо наступного року українського президента?

  • Думаю, що так. Зараз більше населення України не буде обирати людину типу Януковича.

  • В Україні – понад 350, здається, політичних партій. Можете десять з них назвати?

  • Ні. Хіба 5 чи 6.

  • Степан Пушик (вічна йому пам'ять) якось висловився: «Добрих людей більше, ніж лихих». Згоден?

  • То правда. Число лихих є мале. Але вони – крикуни. А ті, що добрі, вважають, що вони краще промовляють. Через те оті лихі виповзають більше серед обраних народних депутатів.

  • У зв’язку зі значним поширенням соціальних мереж людина нині – більш відкрита чи – навпаки?

  • Людина стала більш вразливою. Часом необмежена інформація не є захистом для людини. Це – небезпечно. І з’являється лавина фейків, які часом збивають з пантелику.

  • На якому етапі Тобі найцікавіше було входити в суспільне життя ?

  • (Задумався). Коли вже працював в Інституті, почалися демократичні процеси. Я був довіреною особою Ярослава Підстригача, коли ця прекрасна людина балотувалася у Верховну Раду. Він формував як науку, так і суспільство. Це – рідкість, коли сильний науковець і сильний організатор існують в одній особі.

  • Котру з урядових нагород найбільше цінуєш?

  • Хіба Відзнаку за наукові дослідження НАН України і Заслуженого діяча науки і техніки України.

  • Що для Тебе роки – здобуток, джерело суму чи філософський підхід до сприйняття цієї проблеми?

  • Філософський підхід.

  • Чи влада розуміє (відчуває), що наука, як і освіта, потребують значно більшого фінансування ?

  • Ні. Навіть до себе не наближає людей, які могли б і її проконсультувати на цю тему.

  • Чи радієш з успіхів близьких, чи, «по-українськи» - заздриш ?

  • Радію. Заздрості в собі не відчуваю.

  • Чи не мав контакти з МАН?

  • Мав. Коли син вчився там.

  • Євгене, щиро дякую Тобі за інтерв’ю. Бачу в Тобі людину, яка повноважно знайшла себе в цьому світі. Я радий за Тебе, з яким разом свого часу ми вчилися на фізиці. У шістдесяті роки вже минулого століття. Щастя, здоров’я Тобі – в Твої 70! І – подальших здобутків в науці.

Спілкувався Богдан Залізняк,

керівник прес-центру

наукової журналістики ЗНЦ

НАН України і МОН України,

член НСПУ і НСЖУ, м. Львів

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається