Благодійник людства

П'ятниця, 20 липня 2018 06:45 Автор  Михайло Андрейчин
Оцініть матеріал!
(5 голосів)
Зельман Абрахам Ваксман на обкладинці видання Time Зельман Абрахам Ваксман на обкладинці видання Time

22 липня 2018 року виповнюється 130 років з дня народження сина української землі, видатного мікробіолога Зельмана Абрахама Ваксмана, який відкрив стрептоміцин - ліки від туберкульозу, лауреата Нобелівської премії з медицин 1952 року.

Майбутній вчений народився 22 липня 1888 року в чарівному українському місті Прилуках, що на Чернігівщині (за іншими, менш переконливими даними - в с. Нова Прилука Липовецького району, що на Вінничині). Бачачи гострий потяг дитини до знань, батьки найняли йому репетиторів. Блискуче склавши вступні іспити, Зельман навчався в Одеській гімназії. У випускний рік помирає його мати, і перед юнаком постає проблема вибору - залишитися на батьківщині і зробити спробу (знову ж відсоткову) вступити до університету або податись у пошуках кращої долі до Америки. Туди його наполегливо кличуть сестри, які вже володіють фермою у Нью-Джерсі. Він обирає друге. Розвиток подальших подій засвідчив правильність вибору.

3. Ваксман продовжив освіту в Руїжерському сільськогос­подарському коледжі. Тут і приходить основне захоплення всього його життя - мікробіологія. Одержавши звання бакалавра, молодий науковець розпочинає працю на дослідній сільсь­когосподарській станції у Нью-Джерсі. Об'єктом його досліджень стають ґрунтові мікроорганізми. Невдовзі він отримує звання магістра, а ще через два роки - доктора філософії.

Подальша наукова і викладацька діяльність вченого по­в'язана з Рутжерським університетом. У 1931 році його обрали професором мікробіології ґрунтів, а ще через 12 років - професором загальної мікробіології. Науковим захопленням всього його життя стали променисті гриби ґрунтів - актиноміцети. Згодом підсумком багаторічних досліджень цих мікроорганізмів стала капітальна тритомна монографія вченого "Актиноміцети" (1959-1962 рр.), яка досі не втратила наукової цінності.

Концентруючи свій інтелект і багаторічні зусилля на до­слідженні ґрунтових актиноміцетів, 3. Ваксман і його співробі­тники проявляли не тільки гострий науковий інтерес до цього ще недостатньо вивченого мікроорганізму. Вони, кажучи рядком із заповіту А. Нобеля, принесли „найбільшу користь людству". Давно було помічено, що ґрунти мають дивовижну властивість перетворювати все, що в них потрапляє. Тому в 1932 році Американська національна асоціація боротьби з туберкульозом звернулася до вченого, який вже мав ім'я в науці, з проханням дослідити у ґрунті процес руйнування туберкульозної палички. Отримавши таке оригінальне соціальне замовлення, вчений переключився на пошук серед мікрофлори ґрунтів біотичних антагоністів збудника туберкульозу.

Кінцевою метою дослідження було виявити речовину, що здатна подолати туберкульозну паличку, не завдавши шкоди людському організму. Нагадаймо, що в 30-ті роки специфічного лікування туберкульозу людство ще не знало. Відкритий О. Флемінгом пеніцилін діяв ефективно переважно на грампозитивні бактерії, які спричиняли запалення легень, менінгіт, бешиху, але був безпорадний стосовно багатьох грамнегативних мікроорганізмів і всіх кислотостійких мікобактерій - збудників великої групи інфекційних хвороб людини, зокрема туберкульозу. До того ж над людством висіла загроза другої світової війни, і вчені розуміли, що потреба нових ліків невдовзі різко зросте.

У пошуках ліків від туберкульозу 3. Ваксман і його колеги керувалися теорією антагонізму між мікроорганізмами, що є одним з проявів міжвидової боротьби в природі. Біля витоків цієї теорії стояв інший наш земляк-нобеліст І.І. Мечников.

Група 3. Ваксмана протягом чотирьох років виконала ти- танічну працю, дослідивши майже 10 тисяч різних ґрунтових мікроорганізмів, із них близько половини - актиноміцети. Деякі з них мали яскраву здатність затримувати ріст різних хвороботворчих бактерій.

У 1943 році особливу увагу дослідників привернув штам Streptomyces griseus, з якого через рік вдалося виділити речовину, що дістала назву "стрептоміцин". Крім того, від інших мікроорганізмів ґрунтів отримано антибіотики актиноміцин, неоміцин і кандицидин. Невдовзі ці препарати почали застосовуватися для лікування людей і тварин.

Серед винайдених антибіотиків справді чудодійним лікувальним засобом став стрептоміцин. У лікуванні хворих на туберкульоз він показав надзвичайну ефективність, відновлю- ючи здоров'я і рятуючи життя тисячам людей. Такі вражаючі результати дали потужний поштовх до промислового виробництва цього антибіотика. Якщо у 1946 році було вироблено лише 250 грамів стрептоміцину, то в 1951-му - вже понад 200 тонн. Випуск антибіотика налагодив ряд інших країн. І на довгі роки цей препарат став основним засобом у лікуванні хворих на туберкульоз.

Саме відкритгя стрептоміцину привело Зельмана Ваксмана до Нобелівських почестей. Знаменитий вчений отримав премію Нобеля в 1952 році за «відкриття стрептоміцину – першого антибіотика, ефективного при лікуванні туберкульозу». Під час представлення лауреата видатний шведський вчений Арвід Волгрен зазначив, що на відміну від відкриття пеніциліну професором Флемінгом (значною мірою було обумовлено випадком) одержання стрептоміцину стало наслідком тривалої, системної і невтомної праці великої групи вчених на чолі з Ваксманом. Уродженця України було названо одним із найбільших благодійників людства.

Злива нагород і відзнак, яка спала на вченого, не надто відривала його від науки. Навіть на пенсії він продовжував очо­лювати організацію американських мікробіологів ґрунтів, читав лекції, часто публікувався. А загалом у творчому доробку вченого нараховується 25 книг, понад 400 наукових праць, частина з яких перекладена багатьма мовами.

Помер нобеліст 16 серпня 1973 року. Добрий і глибокий слід на землі залишив уродженець України Зельман Абрахам Ваксман.

Михайло Андрейчин

Академік НАМН України, доктор мед. наук, професор Тернопільського державного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського

 

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається