Шмуель Йосеф Агнон: нобелівський лауреат родом з України, Галичини

Вівторок, 17 липня 2018 05:48 Автор  Юрій Ковальков
Оцініть матеріал!
(2 голосів)
Шмуель Йосеф Агнон у 1945 році שמואל יוסף עגנון Шмуель Йосеф Агнон у 1945 році שמואל יוסף עגנון Фото - Вікіпедія

З нагоди відзначення 130-річчя від дня народження Шмуеля Йосефа Агнона (17.07.1888-17.02.1970), видатного уродженця України й Галичини, класика єврейської літератури, уродженця м. Бучач (Тернопільщина)

Агнон, Шмуель Йосеф Галеві (автонім: Чачкес, Шмуель Йосеф Галеві) – ізраїльський івритомовний письменник, лауреат Нобелівської премії 1966 року (спільно з Неллі Закс).

Народився майбутній письменник у невеликому провінційному містечку Бучачі, що в Західній Україні, яка входила у той час до складу Австро-Угорської імперії («… я народився дев’ятого ава, опісля завершення трьох скорботних тижнів, і відтоді щороку мені здається, що світ оновлюється у цей день» («Гість на одну ніч»). У Нобелівській лекції, виголошеній у Стокгольмі, Агнон згодом зауважить: «Внаслідок історичної катастрофи, через те, що Тіт, імператор римський, зруйнував Єрусалим і прогнав народ Ізраїлю зі своєї країни, народився я в одному із міст Вигнання… З коліна Левієвого я походжу. І я, і батьки мої - зі співців, що співали у Храмі святому. За сімейною легендою, родовід наш ведеться від пророка Шмуеля, й ім’ям його мене нарекли».

235567

Старий Бучач (Джерело: Вікіпедія)

Батько Агнона, рабин Шолом Мордехай Леві Чачкес, був хасидом Чортківського цадику, багатим торговцем худобою та хутром і водночас знавцем єврейської релігійної літератури. Мати, Естер Фарб, також вирізнялася освіченістю та начитаністю. Агнон з дитинства вільно говорив польською, українською. Окрім того, зважаючи на зорієнтованість галичанських євреїв на німецьку культуру, Агнон вільно володів німецькою, тим більше, що його рідною мовою була споріднена з німецькою єврейська народна мова ідиш. Окрім домашніх занять (мати ознайомила його з німецькою літературою, а батько — з творчістю Рамбама, тобто Моше Маймоніда – середньовічного коментатора Талмуду, та хасидів), Агнон навчався у хедері, де студіював Тору і Талмуд на івриті. Спілкування з досить широким колом освічених людей сприяло ранньому залученню Агнона до світу мистецтва та літератури.

Свої перші вірші й оповідання він написав у 8-літньому віці: спочатку мовою ідиш, а згодом — і на івриті, основній мові своєї творчості. Так, одного разу батько хлопчика поїхав на ярмарок у Лешковиці, сучасне село Улашківці в Чортківському районі Тернопільщини. Агнон так сумував за ним, що вилив смій смуток у вірші. Цей момент із дитинства письменник часто згадуватиме у творчості, про нього він говоритиме у своїй Нобелівській промові: «Почав я складати вірші від туги за батьком».

209457

Пошта, на той час єдина в Бучачі, з якої юний Шмуель відправляв свої перші твори й листа в Палестину із проханням прислати йому ящик апельсинів

У 1906 році 18-річний Агнон вирушив до Львова, куди його запросили працювати в єврейській газеті. Будучи активним прихильником сіонізму, наступного року він утілив свою мрію: побував на батьківщині предків - у Палестині, відвідав древній Єрусалим, до якого зберігав трепетну любов протягом усього життя. Причиною від’їзду також стало й бажання ухилитися від військової служби: «дев’ятнадцять з половиною років виповнилося йому, і був він міцним хлопцем, і зрозуміло було, що заберуть його на військову службу. А в армії їдять заборонену їжу та не дотримуються суботи» («Хемдат»). Спочатку Агнон поселився у Яффі, де потоваришував з івритомовним письменником Йосефом Хаїмом Бреннером, а через рік обидва письменники переїхали в Єрусалим (1907). На прожиття Агнону доводилося заробляти від випадку до випадку - давати приватні уроки, працювати конторником, секретарем іудейського суду, служити в іудейських радах, займатися журналістикою та перекладом. У цей період він багато мандрує країною.

У 1913 році Агнон переїхав у Німеччину, в Берлін, «оскільки більшість наявних у Країні Ізраїлевій книг російською написані були, я ж бо не знаю російської мови, а німецькою в Країні Ізраїлевій книг не було, крім класичних, до яких серце моє в ті роки ще не знайшло шляху» («Й. Х. Бреннер у житті та в смерті»). 1924 року Агнон повернувся в Палестину, яка після Першої світової війни відійшла у підпорядкування Великобританії, і саме тоді літературний псевдонім «Агнон» став його офіційним прізвищем.

Після арабського погрому 1929 року, коли будинок Агнона було пограбовано, він покинув на короткий час Єрусалим. Саме в цей період він відвідав містечко свого дитинства - Бучач. Письменник провів у Бучачі майже рік - від осені до весни. Враження від поїздки згодом вилилися в романи «Гість на одну ніч» («Ореах натах лалун», 1938-1939) та «Проста історія» («Сіппур пашут», 1935). В одному із основних творів письменника - романі «Гість на одну ніч» - йдеться про повернення героя у зруйноване після Першої світової війни галицьке містечко та поступове усвідомлення ним жахливої істини: старе благочестиве життя назавжди втрачене і вже ніколи не повернеться. У романі Агнон торкається не лише єврейського, а й українського життя, побуту та звичаїв українців.

34558

Готель в Бучачі, описаний Агноном в романі «Гість на одну ніч»

В цей же час Агнон востаннє у своєму житті подорожує Галичиною – Тернопіль, Золочів, Львів, Броди, ін. Надалі українська тематика відображена в багатьох творах Агнона (окрім згаданих вище). Найперше в оповіданні «Бартка Добуша», романах «Видання заміж», «На морській глибині», «Старі й молоді разом», ін.

457900

Дослідники творчості Агнона наголошують на благотворних зв'язках єврейської культури з українською, відзначаючи глибинне пізнання Агноном творчого досвіду, насамперед Миколи Гоголя, для становлення його як письменника, про що класик єврейської літератури говорив у своїй Нобелівській промові «Що вплинуло на мою творчість?»

1998 року в Бучачі, Львові, Золочеві, інших містах Західної України знято частину документального фільму «Агнон» із серії «Письменники століття» (консультантом був Юрій Покальчук), який 1999 року отримав 1-шу премію на фестивалі в Палермо (Італія).

3466785

Бронзове погруддя в Бучачі

У віці 78 років Шмуель Йосеф Агнон отримає Нобелівську премію (1966) за «глибоко оригінальне мистецтво оповідання, навіяне єврейськими народними мотивами». Він стане першим з івритомовних та ідишомовних письменників, які здобули цю високу відзнаку.

Далекого 1930 року уродженець галицького Бучача Шмуель Аґнон, повертаючись потягом до рідного міста, напише: «Я приклав до серця руку. І рука почала битися об серце, а серце – об руку»…

Юрій Ковальков,

краєзнавець, Тернопіль

Посилання на використані матеріали:

Упорядник матеріалів Інститут Маркіяна Шашкевича

 

 

 

 

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається