Щодо запроваджених Міністерством освіти і науки України змін, що стосуються навчання іноземних студентів у закладах вищої освіти України

Опубліковано в Освіта

В Ізраїлі студенти Української академії лідерства провели акцію, в рамках якої місцевим жителям запропонували спробувати їжу, яку готували українці в часи Голодомору 30-х років.

Опубліковано в Колонка подій

23 грудня розпочалась дослідницька експедиція до Ізраїлю студентів з України

Опубліковано в Колонка подій

Борщ, вареники, «Океан Ельзи» та інші способи додати полтавського сонця до ванкуверських дощів

Опубліковано в Власна думка

Подорож за маршрутом «Нью-Йорк — Сан-Франциско» : таку амбітну мету поставили собі закарпатські студенти.

Закарпатка, «гризучи» науку в одному із університетів Братислави, на літніх канікулах вирішила перелетіти через океан, щоб дізнатися побільше про життя по-американськи.

Напевно, з дитинства мала відчуття, що бажання здійснити автомобільну подорож Сполученими Штатами — мрія не нездійсненна.

Чомусь до найглибшої глибини душі, серця і розуму вірилося, що обов’язково прийде день, коли бажане стане реальністю. І цей день настав. Тріп, тобто подорож за маршрутом «Нью-Йорк — Сан-Франциско» на автівці офіційно розпочався.

День 1. Поїхали

Не люблю заздрити, а ще більше не люблю, коли заздрять мені, бо окрім того, що ця риса лише поїдає зсередини, деколи демотивує, а найголовніше – ніколи не знаєш, що стоїть за тими гарними картинками, які людина хоче, аби ти бачили. Щоб так не було у нашій історії, розповім, як починався наш «тріп».

Щоб поїхати, треба мати трошки «мані в кармані». Довелося добряче попрацювати три місяці, аби дозволити собі поїхати в подорож США навіть на тиждень. За планом, 4 вересня, ми закінчили роботу, повернулись з острова, на якому працювали, ближче до «цивілізації» і вже в Нью-Йорку почали готуватися до омріяної мандрівки.

В місті «великого яблука» ми скуповували причиндалля в дорогу. Не така вже це була і легка робота, попри наявність у крамницях всього, чого душа забажає. Вибирали і надійне, і економне, і таке, що може згодитися потім і на малій батьківщині. «Зашоплення» таки відбирало сили, а, може, давався в знаки трьохмісячний, майже «безвихідний» робочий марафон. Із ніг валились, але до мрії йшли – чи то їхали на метро.

Ми розраховували, щоб не пізніше 7 вересня сказати собі «Поїхали», а Нью-Йорку – «Гуд-бай». Long story short: не так сталося, як гадалося – наша мандрівка розпочалась на добу пізніше, 8 вересня. Бо (найголовніше не згадала) ми вирішили купувати машину, а не брати на прокат, що і затримало нас трошки довше, аніж ми планували. Та все ж залишилися щасливими, що нам це вдалося. Тепер, окрім комфорту, додалася ще й економія — куди ж ми, студенти, без неї, рідненької: мінівен у доброму стані, який ми купили «з рук» за неповні $2000, зовсім не влетів «в копієчку». Ми його потім продамо. 

Познайомлю вас з нашим тріо. Допоки я сплю і «пускаю слюні», мої друзі Антон і Нік передають один одному кермо. Жартую: я не тільки слюні пускаю. Відповідати за чистоту в машині – теж важлива місія. Ну і співаю для хлопців, щоб вони не сумували (можете уявити, які вони щасливі).

Кілька нотаток «на полях»

По-перше, дороги на нашому шляху хороші. Настільки хороші, що можна заснути. Тому українських перепон у вигляді ям, все-таки, трошки не вистачає. Нам не вгодиш, я знаю.

По-друге, правила дорожнього руху прості і доступні для розуміння. Їдемо з «гуглом», тому тут головне – вчасно повертати.

Із Нью-Йорку тримаємо шлях до Чикаго. Довго – 13 годин. Але класно те, що дорогою можна заїжджати в інші штати і робити самим собі «екскурсію» з вікна машини.

У перший день проїхали 789 миль (1,270 км). Весь час валив дощ, але це нас в жодному разі не засмучувало. Головне – це хороша компанія і така ж музика, з чим, на щастя, у нас проблем немає.

Поки що встигли проїхати такі штати:

Пенсільванія: зупинились щоб купити вологі серветки – вийшли з фірмовими американськими шкарпетками й «прінглс».

Огайо: зробили зупинку в Німецькому районі, щоб поїсти фірмові сосиски. У підсумку: сосиски навіть не спробували, бо на них були великі черги, тому продовжили їхати. Штат «зацінили».

Індіана: тут розташована колишня столиця США 1867 року.

Наш «тріп» лише розпочався, тож далі буде. Чикаго, ми вже близько…

Подорож Америкою на автівці, скажу вам, інколи не пердбачувана, інколи важкувата, але дуже цікава. Перший день був шаленим: хотілося всього й одразу, робилося не все і не завжди так, «гальмувалося», коли треба було миттєво вирішувати і «неслося», коли варто було б заспокоїтись і уповільнити темп. Тим не менш, не хочеться, аби кожен наступний день був розміреним і передбачуваним. Отже, сьогодні побачимо Чикаґо.

День 2. До Чикаґо

Незважаючи на те, що подорож ми (зі мною мандрують друзі Антон і Нік), розпланували ще задовго до її початку, вносити корективи доводиться частіше, аніж ми думали. Здавалося б, це мінус, але ні. Принаймні, в нашій ситуації.

Зрозуміло, що наш час обмежений, бо офіційно у нас залишилось 30 днів, аби покинути країну, та й квитки на літак купили ще вдома. Тому якщо зайвий раз зупинитися в незапланованому місці хоча б на 5 хвилин ми можемо, то до кінцевої точки маємо прибути вчасно (інакше нам можуть «допомогти», тобто депортувати, що нам не дуже підходить).

Робити все за графіком — це добре, але відмовити собі у спокусливій незапланованій екскурсії ми не могли. Правда, і не дуже пручалися цьому. Прокинувшись, пішли снідати і виявили на карті, що перебуваємо за 5 хвилин їзди від будинку, де народився Майкл Джексон. Ось так спонтанно і почався наш день, після чого наші плани почали зсуватися. Думаю, багато хто погодиться, що спонтанність деколи буває і на користь. В нашому випадку такі спонтанні повороти тільки збагатили нашу поїздку.

Тихий і спокійний район. Може, тому, що на дворі – восьма ранку, ще й вихідний. Або це просто маловідоме місце серед туристів – можемо тільки здогадуватися. Проте, це нам навіть сподобалось, бо ніхто не підганяв фотографуватися і «дуріти» від радості швидше. Звичайні будинки довкола, серед яких — проста і охайна оселя, в якій народилася легенда.

На паркані — банери для автографів. Звичайно, що ми залишили й свій.

«Будинок Джексона» ввірвався в наші плани неочікувано, тож якоїсь миті здалося, що далі мандрівка скоріш буде нагадувати «місію нездійсненну». Нам за короткий відрізок часу треба швидко заїхати в Чикаґо , ще швидше побачити основні культурні пам’ятки і зовсім швидко зібратись в дорогу далі, бо вона планується тривалістю в 13 годин і довжиною понад 1300 км. Нехай і не як по-маслу, і не швидко, але ми проїхались містом, вистояли чергу до Willis Tower, а потім – ще одну, аби зробити ось таке круте фото.

Другий за висотою хмарочос США – одна з найвизначніших пам’яток Чикаґо. Висота 110-поверхової будівлі – 442 метри, фотографувалися ми на 103-му поверсі, на який доїхали практично за лічені секунди. Повернувшись «на землю», відвідали не менш чудовий парк Мілленіум. Хоч «гуляли» й зі швидкістю світла, проте ось цю його найвизначнішу пам’ятку не пропустили.

Хмарна брама — скульптура британського художника і скульптора Аніша Капура. Вікіпедія каже, що за задумом творця скульптура повинна нагадувати краплю ртуті, що падає, але час зупинився, і блискучий рідкий метал завис за секунду до падіння.

Хоч час неабияк підганяв, та проїхати повз справжній американський ярмарок ми тежне змогли. Розраховували, що хвилин 20 вистачить, аби «пробігтися» рядами, та пройшло пітори години. Не з пустими руками, але напівпорожніми гаманцями, задоволені, ми знову відправилися в дорогу.

Кілька нотаток на полях

Чим далі, тим кращі дороги. Ну і як тут не заснути? Ох, ці американці: все для людей.

Багато знаків з оленями. Це класно, правда боюсь, щоб не зустріли одного на своєму капоті.

«Вигуляли» себе в Чикаґо (від культурних пам’яток і парків до блошиних ринків. За кілька годин полюбили місто). До слова, тут чимала, а головне, культурно-активна українська діаспора.

Дороги платні. Напевно, тому й класні. Коли щастить, то коштують лише $1, а коли не дуже, то й $20.

Проїхали ще три штати: Іллінойс, Вісконсин, Міннесота.

Усе більше відчувається, що з кожним днем ми все ближче до знаменитого Західного узбережжя і, в той самий час, вже дуже далеко від Нью-Йорка. Зовсім інша Америка, що не може не подобатися. Тож далі буде.

Джерело: Депо.Закарпаття

Опубліковано в Цікаво

Колишній студент-нігерієць тернопільського вишу розповів, нащо вивчив українську мову за півтора роки (відео)

Опубліковано в Цікаво

Студент Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Олександр Бурлаєнко переміг у конкурсі дослідницьких проектів у Франції. Одним із організаторів конкурсу є посольство Франції в Україні.

Опубліковано в Світ

Українець з Австралії Пітер Шмігель опублікував телеграму від 1985 року від президента Сполучених Штатів Рональда Рейгана зі словами підтримки Юрія Шухевича та українських політв'язнів, утримуваних Радянським Союзом. Ця телеграма була надіслана на його адресу після того, як декілька студентів в Америці прикували себе до посольства Радянського Союзу. Серед протестувальників, затриманих за порушення громадського порядку була надзвичайний борець, нині міністр охорони здоров'я України - Уляна Супрун.  

Опубліковано в Історія

За перше півріччя 2017 року у Польщі на підставі запрошень від роботодавців українцям було видано майже 95 тисяч національних віз.

Про це свідчать дані дослідження, яке польський центробанк разом із Варшавським університетом підготували про українських заробітчан.

Його висновки були презентовані на економічному форумі у Криниці-Здруй.

Зважаючи на кількість отриманих "карт побиту" та національних віз, кількість громадян України, задіяних у польській економіці станом на 2016 рік, можна оцінити на рівні 770 тисяч осіб. А це означає, що протягом трьох останніх років кількість таких працівників зросла майже у чотири рази.

Є всі підстави говорити, що така динаміка збережеться й цього року. Зокрема, якщо минулого року на підставі запрошень від роботодавців було видано 127 тисяч національних віз, то лише за перше півріччя 2017 року – 94,8 тисяч.

Характерно, що ще у 2013 році більше половини (56%) українських робітників працювали у Мазовецькому воєводстві (включає Варшаву). За результатами ж 2016 року частка столичного регіону впала до 28%. Натомість українці частіше працюють в інших воєводствах.

Наразі більшість (58,7%) українських заробітчан у Польщі – це досвідчені працівники, що в середньому вже 9 разів виїжджали на заробітки, відвідуючи Польщу по 2-3 рази на рік. 

Особливістю ж останніх трьох років стала поява нових мігрантів. 41,3% приїхали до Польщі вперше у 2014 році або пізніше. Більше того, дослідження показують зростання відсотка людей, що вперше приїздять на роботу в цю країну.

Новації останніх років – зростання кількості молодих працівників із вищою освітою. Зокрема, у Люблінському воєводстві середній вік українських робітників складає 21,8 (серед них багато студентів, які навчаються у Любліні), у Мазовецькому – 38,7 років. 32,4% працівників мають вищу освіту, ще 37,2% – середню спеціальну освіту. 

Ще одна зміна – у 2013 року 93,7% українських працівників прибули із Західної та Центральної України.

Відповідно, зросла кількість тих, хто пояснює свій переїзд політичною ситуацією – з 3% до 13%. Втім, переважна більшість (50% у 2013 році та 60% у 2016 році) пояснюють такий крок більшим рівнем оплати праці у Польщі.

Більшість українців – 38% – працюють у домогосподарствах. За невеликим винятком це жіноча робота – співвідношення жінок та чоловіків у цій сфері складає 37 до 1.

24% українців працюють на будівництві (співвідношення 23 чоловіки на 1 жінку). Ще 13% українських чоловіків та 7% жінок працюють у сільському господарстві.

Найбільший рівень оплати праці – у будівництві (2729 злотих на місяць). Найменший – у домогосподарствах (1826 злотих). Натомість у домогосподарствах та у сфері послуг працюють найдовше. Українці, що задіяні у цих секторах, у середньому працюють 58 годин на тиждень, тоді як загалом цей показник дорівнює 54 години на тиждень.

Окрім зарплати, 26% робітників додатково отримують безкоштовне житло та харчування.

Сумарно обсяг зарплат українських працівників у 2016 році склав 12,6 млрд злотих. Для порівняння, у 2013 році цей показник дорівнював лише 3,6 млрд злотих.

Із цих коштів українці витрачають у Польщі "на життя" в середньому 34,2% своїх доходів, а решту відправляють додому.

Нацбанк фіксує стрімке зростання таких переказів. Зокрема, за результатами 2016 року ця цифра склала 8,1 млрд злотих. Це не лише у 2,5 рази більше, ніж у 2013 році. Це рівно половина від переказів усіх мігрантів, що працюють у Польщі.

Плани остаточно повернутися в Україну озвучують лише 2,4% студентів, що навчаються у Польщі. Натомість 36,6% респондентів хочуть залишитися у Польщі назавжди, а 32,5% – їздити туди підзаробити. Ще 22% студентів хочуть змінити Польщу на інші країни. 

Опубліковано в Колонка подій

Студенти університету ім. Тараса Шевченка представлять на University Startup World Cup 2017 рішення, що дозволяє передбачати епілептичні напади.

З 18 по 22 вересня в столиці Данії місті Копенгагені пройдуть всесвітні змаганні університетських стартапів, – University Startup World Cup 2017 (USWC) – в яких візьмуть участь студенти Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Українці змагатимуться разом з 70-ма найкращими студентськими командами зі всього світу за грошову нагороду у розмірі 25 000 доларів США та титул Best Startup Worldwide.

Українська команда – HELi

Українську команду представлятимуть двоє студентів: Вікторія Гайдар (23 роки, аспірантка першого року навчання за напрямком «Медична фізика») та Микита Чечула (22 роки, студент за напрямком «Комп'ютерна інженерія»). На змаганні в Копенгагені студенти презентують проект HELi – технологічне рішення для допомоги хворим на епілепсію. HELi покликаний завчасно попереджати про епілептичні напади в режимі реального часу. Також у HELi передбачено можливість індивідуального лікування за зібраними даними, моніторинг стану хворого та передача необхідної інформації до медичного закладу.

curiousua com taras shevchenko national university of kyiv photo joergen deleuran

Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

Startup Kyiv – організатор відбіркового туру в Україні

Відбірковий тур стартапів в Україні провела організація Startup Kyiv.

«Наша мета – представляти українську молодь на світовій арені та привертати увагу міжнародної спільноти до української науки та інновацій. Також ми прагнемо надихати та мотивувати майбутні покоління молодих українських підприємців, – прокоментувала партнер University Startup World Cup в Україні та засновниця Startup Kyiv Алевтина Пабст. – Я дякую університетам, які з великим ентузіазмом відчинили двері до співпраці та всім неймовірним стартап-командам, які взяли участь у відбірковому турі. Особлива подяка нашим друзям і партнеру – компанії SoftServe, яка стала ексклюзивним спонсором поїздки студентів у Данію».

Про успіхи української команди в Копенгагені можна дізнаватися на сторінці Startup Kyiv у Facebook. Тут також є можливість залишати коментарі, питання та побажання команді HELi в режимі реального часу.

Одними з найважливіших передумов успіху стартапів є підтримка та просування. Підтримайте українську команду, віддавши свій голоc за HELi в номінації Soсial Media Award. Посилання на голосування з'явиться під час тижня змагань. Вперед! Share, like, follow!

Довідкова інформація:

SoftServe – найбільша глобальна IT-компанія з українським корінням, яка спеціалізується на розробці програмного забезпечення та консультаційних послугах.

University Startup World Cup – провідний всесвітній конкурс найкращих університетських стартапів. Метою є спільне створення платформи для натхнення, розвитку, побудови дружніх стосунків та обміну знаннями. За весь час існування до конкурсу вдалося залучити 2500 університетів із 40 країн світу.

Джерело: http://curiousua.com

Опубліковано в Колонка подій
Сторінка 1 із 2