Канадський піаніст-віртуоз українського походження Любомир Мельник розповів деякі подробиці свого життя

Опубліковано в Власна думка

Продюсер і композитор, член знаменитої академії Grammy Олександр Балбус записав спільну україномовну пісню зі співачкою LEYA.

Опубліковано в Українці в світі

20 лютого 2018 року Україна відзначає 130 річницю від народження видатного українського композитора Василя Барвінського.

А 70 років до того розігралася справжня драма, яка визначила життя митця аж до його смерті у 1963 році. Усі п'ять років, які йому вдалося прожити після заслання, композитор намагався з пам'яті відтворити те, що спалили комуністи у подвір'ї його консерваторії…

Опубліковано в Видатні українці

Мало чого насправді відомо про цю загадкову постать. Але коли під віртуозне керування його пальців потрапляють біло чорні клавіші, то відразу зрозуміло, хто грає.

Опубліковано в Видатні українці
Понеділок, 13 листопада 2017 12:26

З піснею по житті: факт і коментар

Богдан і Надія Дремлюхи – емігранти четвертої хвилі еміграції  українців у Канаді. Подружжя Дремлюхів одразу ж після переїзду активно влилося у культурне життя української діаспори. Богдан – соліст гурту «Друзі», неодноразово брав участь у благодійних концертах, з успіхом виступав на Всеукраїнському фестивалі у Торонто...

Опубліковано в Творчість

У день свого 70 річчя пішов з життя заслужений діяч мистецтв України Вадим Храпачов.

Про це повідомили в Національній спілці кінематографістів України.

Як стало відомо, композитор Вадим Храпачов помер після важкої хвороби 24 вересня у віці 70 років. Церемонія прощання відбудеться 28 вересня у Будинку кіно.

Слід зазначити, що Вадим Храпачов написав музику до сотні кінофільмів. Зокрема, композитор відомий своїми композиціями для кінокартин В’ячеслава Криштофовича, Романа Балаяна, Євгена Сивоконя та інших.

Вадим Хропачев

Музика Храпачова звучить в таких відомих художніх фільмах, як: “Два гусари”, “Бережи мене, мій талісман”, “Ребро Адама”, “Одіссея капітана Блада”, “Польоти уві сні і наяву”, “Самотня жінка мріє познайомитися “,” Перед іспитом “,” Своє щастя “,” Дрібниці життя “і ін.

Вадим Юрійович Храпачов родом із Києва. У 1972 році він закінчив Київську державну консерваторію за фахом музикознавства. Композитор є автором ряду камерних і симфонічних творів. У кіно він почав працювати з 1973 року. Храпачов написав музику до 49 художніх, 19 мультиплікаційних і 13 документальним фільмам.

Вадим Храпачов позиціонував себе винятково як кінокомпозитор, хоча серед його праць є музичні твори в академічних жанрах, зокрема – Симфонія для оркестру і солюючого квартету в двох частинах (1983 р.).

 

Важливим є твердження композитора про те, що музика для кіно не може існувати поза кіно, не може бути вилученою з фільму і функціонувати як окремий художній твір. І дійсно, музика Храпачова вирізняється рідкісною і неоціненною якістю – вона повністю зливається з візуальним рядом. Кожна робота композитора – це момент неподільної співтворчості з режисерами в жанрах ігрового, документального кіно, мультиплікації…

"Коли я починав працювати в кіно, практично вся музика створювалася для оркестру або різних ансамблів. Епоха електронної музики була ще попереду. А технологія багатоканального запису дозволяє оркеструвати компактніше, ніж за умов живого виконання. Природний оркестровий баланс передбачає урівноваження звучання однієї оркестрової групи певною кількістю інструментів з іншої групи. У кіно не потрібно використовувати чотири кларнета для симфонічного оркестру, не потрібно робити дублювання тощо. Там застосовується зовсім інша техніка оркестрування. У кіно потрібен штучний баланс, який створюється за допомогою мікрофонів."... "Робота композитора в кіно – це здебільшого стилізація. Для глядача необхідним є таке звукове середовище до якого він звик. Часто для режисера – також. Іноді у процесі монтажу режисер для внутрішнього комфорту може взяти будь-який відомий твір, а потім говорить: «Я в цьому епізоді використав 7-й Вальс Шопена, можу так залишити, але якщо ти напишеш краще, можу і твій вальс узяти». А на кіностудії імені Довженка протягом багатьох років розповідали, як в одній експлікації (перший етап роботи композитора над фільмом – словесний опис майбутньої музики) було зазначено: «Звучить музика, що схожа на Перший концерт Чайковського, тільки краща». Музика може і поховати, і піднести фільм. Невдала музика дійсно може зіпсувати хороший фільм, але в поганому фільмі не буває хорошої музики...", - розповідав про себе Вадим Юрійович

 

Опубліковано в Видатні українці

У селі Шершні Тиврівського району на Вінниччині під загрозою знесення опинився будинок композитора Миколи Леонтовича, автора всесвітньовідомого «Щедрика».

Дім почав руйнуватись. Так, у хаті, в якій композитор прожив вісім років, стіни вкрились тріщинами, а стеля падає... Селяни звертаються до районної та обласної влади, аби їм допомогли врятувати садибу — єдину історичну пам'ятку у Шершнях. Районна влада хоче облаштувати на його місці меморіал композитору. 

– Раніше у будинку Леонтовича функціонувала контора колгоспу. Тоді кімнати роздали під житло. А після того як колгосп став банкрутом, хата стала нічийна, – кажуть жителі Шершнів. — Спеціалісти, які оглядали дім, визнали його і таким, що не підлягає реставрації. Коли ми звернулись до районного керівництва із пропозицією відновити будинок композитора, там повідомили, що його мають знести і встановити меморіальний комплекс із пам’ятником Леонтовичу. Ми попросили передати проект сільраді, аби його обговорити. Вирішили, що потрібно зберегти будинок, адже зруйнувати завжди легше. Тому плануємо розібрати покрівлю, підлатати стіни та накрити новим шифером. У відреставрованій будівлі можна було б проводити заняття з музики для школярів, якісь цікаві майстер-класи. Та й у селі б розвивалась туристична інфраструктура, адже батьківська хата Леонтовича в Марківці Теплицького району не збереглася, будинок, де він мешкав у Чукові, зараз у такому ж занедбаному стані, як і в нас. Тому просимо інвесторів залучитись до спільної справи, і, з миру по нитці, ми врятуємо дім геніального земляка.

Ситуацію коментує голова Тиврівської райради Ярослав Красовський.

– Ми дуже пишаємось, що Микола Леонтович пов'язаний із Тиврівським районом. З двох років він прожив з батьком-священиком у Шершнях. Також був викладачем у Тиврівському духовному училищі, де на даний час функціонує інтернат. Зносити дім Леонтовича ніхто не буде. Адже це пам'ятка культурного значення. Ми завжди дослухаємось до думки людей.

Лариса СЕМЕНКО, завідувач відділу новітньої історії Вінницького обласного краєзнавчого музею:

— Батьківська хата Леонтовича в Марківці не збереглася, будинок, де він мешкав у Чукові, зараз у такому ж занедбаному стані, як і в Шершнях. Два роки композитор провів у Вінниці, але де він жив, у якому будинку, ніхто не знає. Перебував і в Кам’янці на квартирі — де саме? Також невідомо. Це я веду до того, що виставляючи напоказ і б’ючи себе в груди, що Леонтович народився і жив на Вінниччині, ми не маємо цьому ціни. Не шануємо його пам’яті, бо зберегли ж ті «живі» докази його передування на Поділлі. Благо в Марківці зробили торік чудову експозицію і відреставрували музей. Це направду унікальне місце, але й ті вцілілі будиночки потрібно зберегти. У селах живуть майстри, які можуть «законсервувати» їх від руйнації і врятувати, бо такого рівня композитора, як Леонтович, Вінниччина не має. Вшанування має бути не лише патетичними словами, а й реальною справою. Якщо громада знає, що в їхній місцевості жив і творив Леонтович, то вона повинна зберегти це місце. Не треба чекати, щоб хтось колись... Треба робити самим і зараз. А після того як це справді визначне місце буде приведено до ладу, на славі Леонтовича можна заробляти, розробивши туристичний маршрут «Стежками Леонтовича». Покажіть мені музичний твір, який знає весь світ. «Щедрик» Леонтовича співають усі, і вберегти пам’ять про нього на Вінниччині — це найменше, що ми можемо зробити для того, щоб гідно вшанувати славного композитора.

Опубліковано в Музеї

Стрічка новин

FB