Середа, 07 червня 2017 07:14

Українці про службу в армії США

Армія повністю забезпечує мою сім'ю...

Також армія США - один із найшвидших варіантів для отримання громадянства. Держава повністю забезпечує сім'ю військовослужбовця. Про це розповідає 36 річний Андрій Гордійчук, який переїхав до США 5 років тому.

В американській армії Андрій служить вже 2 роки, - інформує  zaxid.net.

"Я переїхав у США поступово. Вперше поїхав туди 1998 року, але повертався додому багато разів. Я вчився в Україні, маю економічну освіту. Також навчався у Сполучених Штатах, отримав там два дипломи магістра за спеціальністю фінанси та бізнес-адміністрування. Трохи працював там. Так тривало більш як 10 років. Остаточно я переїхав у США 5 років тому. Знав про можливість служити в американській армії давно. Але до того я не мав потреби в цьому, адже в мене була робота. Але в останні роки через кризу виникли проблеми з роботою. Також були міграційні труднощі. Армія – це відповідь, яку я знайшов майже на всі питання", - розповідає Андрій.

До армії українець працював менеджером. Контракт про службу підписав у Філадельфії. Служить у військовій частині у Німеччині, де живе з сім'єю.

"Я живу у власному будинку за межами військової бази. Це мені подобається, бо виконав роботу і о 16:30 я вже вільний та можу їхати додому. Виїхав з роботи і забув про армію, живу звичайним життям. Далі проводжу час із своєю сім'єю, - каже Гордійчук. - В армії є стабільність і пільги. Для багатьох мігрантів велике значення має громадянство. Армія дуже швидко допомогла мені стати громадянином США. Також держава повністю забезпечує сім'ю військовослужбовця. Для мене це було важливо. Я знаю, що в мене, моїх дітей та дружини є медична страховка, яка дуже дорого коштує в Америці".

Армія допомагає з освітою, дає пільги на купівлю житла, вихід на пенсію після 20 років служби.

"Всім іншим громадянам США держава не платить пенсії. Там немає такого, як в Україні, що при досягненні певного віку можна вийти на пенсію. Кожен сам щомісяця робить внески у свій страховий чи пенсійний фонд, і потім живе тільки на ті гроші. Ці пільги є вагомим фактором для багатьох, особливо молодих людей, щоб піти в армію. Також армія виділяє гроші на харчування. Щомісяця кожен солдат отримує певну суму. Якщо він живе на військовій базі, ці гроші йому показують і одразу ж забирають. Натомість видають картку на харчування в їдальні. Наприклад, сніданок тут коштує 3 долари, вечеря – майже 6. Якщо військовослужбовець живе у себе вдома, то гроші на харчування йому дають на руки".

«Я вважаю себе американцем, але не забув, звідки я приїхав і хвилююся за Україну»

Олександр Скрипничук, 32 роки, переїхав з Івано-Франківська 23 роки тому, отримавши Green Card
В армії я вже понад 7 років. В Америку я приїхав у 1992 році. Мені тоді було 10 років. Батьки переїхали жити у містечко за 5 годин їзди від Нью-Йорка. Там я виріс, закінчив школу, отримав освіту інженера в університеті. Трохи працював, а через кілька років пішов в армію.

Коли ми переїхали в Америку, держава нам дуже допомогла. Ми мали лише кілька валіз із одягом. Нам дали житло, навчили англійської мови мене та моїх батьків. Зі мною щодня працювала репетитор з англійської мови. Держава допомогла нам з грошима. Ми зараз непогано живемо. Соціальні працівники приходили та показували, де можна купити їжу та інші необхідні речі. Згодом батькам допомогли знайти роботу. Батько був лікарем в Україні. Але для того, щоб він міг бути лікарем в Америці, йому допомогли зі школою. Я отримав громадянство, коли мені було 19 років. 

Я подумав, що оскільки держава допомогла нам, то я відплачу їй своєю службою. Я підписав перший контракт, трохи послужив, мені сподобалося, як це все працює, тому продовжив контракт. 

5 років був із 173-ю десантною бригадою в Італії, але зараз база, звідки я приїхав в Україну, розташована у штаті Техас. У мене є дружина і двоє дітей, які чекають мене в Техасі.

Я живу в державному будинку на території військової бази. Це добре і погано водночас. Добре, бо це безкоштовно – електрика, газ. Крім того, на базі більш безпечно жити та швидше їхати на роботу. Але погано, бо це державний будинок і там немає більше нікого, окрім солдатів.

«Американська армія платить за моє навчання»

Крістіна Черешнєва, 28 років, переїхала з Чернівців 8 років тому
Я приїхала до США з Чернівців, як студент по програмі обміну між університетами. До того навчалася в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за спеціальністю "англійська філологія". Приїхала в Манхеттен, закінчила 2-річний коледж. Зараз навчаюся у 4-річному коледжі в Нью-Йорку, залишився ще один семестр до закінчення та отримання звання бакалавра. 

Для того, щоб піти в армію було багато причин – мені подобалася армія, подобалася військова форма, дисципліна, фізична підготовка. Інша причина – моє навчання. Я хочу після закінчення бакалаврату отримати звання магістра. Хочу все життя навчатися. Освіта в США дуже дорого коштує. Але американська армія платить за моє навчання. Моя спеціальність в коледжі – медсестра. Я хотіла працювати за спеціальністю в армії, але поки що до цього тільки йду.

До 20 років я жила з батьками і не була самостійною. Коли приїхала в Нью-Йорк, почала сама заробляти, стала незалежною, сама приймала рішення. Звичайно, я не одразу отримала громадянство. Я сама забезпечувала себе, сама платила за квартиру, харчування. Також платила за навчання, яке коштувало вдвічі більше, ніж для громадян США. Але мені подобалося ставити цілі і досягати їх.

8 років я в Америці і 2 роки в армії. Живу в Нью-Йорку. Сім'ї поки не маю, але планую.

«Коли мені буде 42 – вийду на пенсію» 

Антон Безмєнов, 32 роки, переїхав з Маріуполя 16 років тому, отримавши Green Card
Я переїхав з Маріуполя до США у 1999 році разом із батьками на постійне місце проживання. Там пішов у школу. Мені також держава дуже допомогла. Зокрема, з житлом та матеріальним забезпеченням. Закінчив там школу, згодом – коледж. Змінив кілька робіт, а потім набридло – вирішив піти в армію. Це було у 2005 році. До того будував мости, працював у магазині.

В американській армії після 20 років служби можна йти на пенсію. Можна і після 15, але в такому разі пенсія буде неповною.

Коли мені буде 42 – вийду на пенсію, але й далі можна служити в армії, отримувати вищі звання. Живу в штаті Меріленд. Мої батьки оселилися там.

В армії я – кухар. У мене день починається о 5 ранку. Працюю орієнтовно до 17:00.

– Приїхати в Україну на міжнародні навчання захотіли самі?

Андрій Гордійчук – У наших документах є вся інформація про нас. Там написано, що ми знаємо українську і російську. Мене запитали, чи я хочу поїхати. Звісно ж, я погодився. 

Олександр Скрипничук – У мене було по-іншому. Я приїхав з Техасу на базу американських військових у Європі як спеціаліст із зв'язків з громадськістю. Коли наш підрозділ виїжджав, то нам сказали, що їдемо в Латвію, Німеччину, Польщу, Україну. Коли я це почув, то одразу підняв руку і сказав, що хочу в Україну.

Андрій Гордійчук – 99% американських солдатів приїхали в Україну з Німеччини та Італії. Керівництво надавало перевагу тим, хто має українські корені.

– Чи багато українців є в американській армії?

Олександр Скрипничук – Я не скажу, що дуже багато, але вони є. Можна сказати, що скрізь, де я був, бачив україномовних і російськомовних солдатів американської армії.

"Американський солдат отримує приблизно $2,5 тис. щомісяця. При цьому держава його годує, одягає, забезпечує житлом та медичним страхуванням"

– Як відрізняється заробітна плата військових від середньостатистичної в США?

Андрій Гордійчук – Складно сказати, тому що у всіх штатах і в представників різних професій абсолютно різні зарплати. Але в армії є стабільність. По-друге – це пільги. Для багатьох мігрантів велике значення має громадянство. Армія дуже швидко допомогла мені стати громадянином США. Також держава повністю забезпечує сім'ю військовослужбовця. Для мене це було важливо. Я знаю, що в мене, моїх дітей та дружини є медична страховка, яка дуже дорого коштує в Америці.

Армія допомагає з освітою, дає пільги на купівлю житла, вихід на пенсію після 20 років служби. Всім іншим громадянам США держава не платить пенсії. Там немає такого, як в Україні, що при досягненні певного віку можна вийти на пенсію. Кожен сам щомісяця робить внески у свій страховий чи пенсійний фонд, і потім живе тільки на ті гроші.

Ці пільги є вагомим фактором для багатьох, особливо молодих людей, щоб піти в армію.

Опубліковано в Власна думка

У будівлі Посольства України в Канаді відбулася зустріч Міністра оборони України Степана Полторака з Президентом «Конгресу українців Канади» Павлом Гродом. Під час спілкування були обговорені питання безпекової ситуації в Україні та світі, а також актуальні питання подальшої співпраці та допомоги.

«Ми домовилися співпрацювати через Світовий конгрес українців і щонайрідше раз на квартал проводити зустрічі між проводом української громади та керівництвом Міноборони для обговорення пріоритетів та координації діяльності», - про це за підсумками перемовин зі Степаном Полтораком розповів президент Конгресу українців Канади Павло Грод.

Він також розповів Степану Полтораку про численні проекти із підтримки Збройних сил України, які здійснює українська громада.

"Змінюється час, відбуваються зміни у матеріально-технічному забезпеченні української армії. Ми маємо обговорити ці питання, щоб ваша допомога українським бійцям була системною та відповідала потребам підрозділів, щоб кожен розумів, на які потреби витрачений кожен долар такої допомоги", — зазначив під час зустрічі генерал армії України Степан Полторак.

Разом з тимМіністр оборони України висловив вдячність усій українській громаді Канади за активну громадську позицію та допомогу українській армії, яка надавалась протягом останніх років.

Нагадаємо: цього тижня Міністр оборони України Степан Полторак перебував із офіційним візитом в Канаді, що став першим за час існування дипломатичних відносин між державами. У Оттаві глава оборонного відомства підписав «Домовленості про оборонне співробітництво між Міністерством оборони України та Міністерством національної оборони Канади та ЗС Канади», що дозволять активізувати двосторонню співпрацю між державами по багатьох напрямках.


foto
fotofoto 

Опубліковано в Українці в світі