Нині ми опинилися в дикунській ситуації: пройшовши через три Майдани, і переживаючи нині болі втрат від нової російської спроби зробити нас малоросами, вкотре намагаємося збудувати справедливу державу, хочемо очистити спаплюжену віру батьків, осмислити гіркі уроки історії, виховати дітей патріотами своєї Батьківщини, стати в своєму домі господарями, а не наймитами відомої групи грошовитих здирників-олігархів. Та ба! Чи не всі впливові засоби, які могли б формувати духовний стрижень умисно підкошеної генетично нації, опинилися, немов за чиєюсь невидимою вказівкою, в руках не патріотів, не державників, не порядних людей. Більше того, ворогів української України.
Маю на увазі наше радіо і телебачення — українське за статусом, антиукраїнське за змістом. Саме таким упродовж останніх років, методично й цілеспрямовано, їх роблять ті, у чиїх руках не лише грошові потоки (часто сумнівного походження), а й редакційна політика, контроль над тими ще не до кінця продажними журналістами, кого вони наймають виконувати свою волю.
Протести, заклики, голоси совісті кращих представників громадськості, звернення до владної верхівки, навіть підпали одіозних телеканалів — поки що нічого не допомагає…
Чи всі засоби ми випробували, щоб позбутися явних і прихованих ворогів українства, які перетворили радіохвилі і телеканали, як також і низку вже роздержавлених газет на справжні фабрики брехні, маніпуляцій і зневаги до наших національних святощів?
Досвід української діаспори, який ми вперто не хочемо пізнавати, переконує, що громада, коли вона об’єднана й патріотична, може досягнути більшого й вагомішого.

Опубліковано в Власна думка

Нещодавно, в останній день осені, у Львові сталася довгоочікувана приємна подія: в актовій залі НУ „Львівська політехніка” відбулася зустріч із ведучою, головним редактором і керівником української служби „Голосу Америки” Мирославою Гонгадзе, яку (зустріч) і викладачам та студентам, і іншим зацікавленим львів’янам довелося чекати аж чотири роки. Саме стільки часу, за свідченням ініціатора цієї зустрічі — директора Міжнародного інституту освіти, культури і зв’язків з діаспорою (МІОК) Ірини Ключковської, минуло відтоді, коли почалася розмова про можливі відвідини Мирославою Гонгадзе Львівської політехніки.

Опубліковано в Власна думка